Олена Підгрушна здобула вже п'яту нагороду для збірної України на кубках світу. В італійському Антгольці українка виступила блискуче у гонці переслідування. Особливо варто відзначити стрільбу: на перших трьох вогневих рубежах наша біатлоністка стріляла без жодного промаху! І лише один невдалий вистріл на останній стрільбі завадив Підгрушній здобути золоту медаль. Українка фінішувала одразу ж за легендарною норвежкою Турою Бергер.
— Чому Олена Підгрушна картала себе після гонки за те, що не змогла бути першою? Невже вона могла стати чемпіонкою? — розпитуємо Оксану Хвостенко, одну із найтитулованіших біатлоністок України.
— Така вже вдача у спортсменок, тим більше, у біатлоністок. У нас завжди перед очима невдалі вистріли, навіть після перемог. Так само й Олена Підгрушна. Вона шкодує, що допустила промаху на останньому вогневому рубежі, який завадив їй поборотися за золоту медаль. Спортсменки найвищого рівня повинні бачити помилки навіть на добротних стартах. А загалом Підгрушна задоволена. Бути другою у когорті найсильніших на планеті — це великий успіх.
— Олена Підгрушна могла б і не стати чемпіонкою, навіть якби поцілила всі мішені. Все-таки вона конкурували з Турою Бергер...
— Важко прогнозувати, як все закінчилося б. Українка могла боротися за "золото". Так, суперниця потужна. Турі Бергер немає рівних у світі. Але вона не може завжди перемагати, нашим дівчатам до снаги залишити Бергер позаду себе. Нині у біатлоні немає непереможних. Підгрушна виступила блискуче. Дай Боже, щоб українки на кожному старті так відчайдушно боролися за місця на п'єдесталі.
— Як вам інші українські збірники?
— Кожен виступає в силу своїх можливостей. Думаю, не лише Підгрушна цього сезону заслужила на похвалу. Варто поаплодувати також сестрам Семеренко та Юлії Джимі. Уся команда виглядає непогано.
— Після шести етапів Кубка світу у доробку збірної України одна золота, три срібні та одна бронзова медалі. Можете пригадати, чи колись ми мали такий врожай нагород?
— Такого багажу нагород давненько не було. Пригадую, коли у збірній виступали Олена Зубрилова, Тетяна Водоп'янова, Ніна Лемеш, Олена Петрова, Ірина Меркушина, то вони також могли похвалитися п'ятьма медалями на Кубку світу. Нинішнє покоління уперше завойовує так багато нагород. І це ще не крапка. Дівчатам до снаги поповнити скарбничку.
— Чому всі п'ять нагород здобули жінки?
— Чоловіки просто ще не сказали свого слова. А жінки — молодчинки. У загальному заліку за кількістю нагород вони перебувають на четвертому місці. Приємно, що навіть титуловані росіянки позаду.
— Українські вболівальники говорять про такий собі матріархату збірній, який затягнувся аж на 20 років...
— Жінки справді упродовж 20 років виступають краще за чоловіків. Та це не значить, що хлопці гірше працюють. У чоловічій першості значно сильніша конкуренція. А українкам легше підібратися до п'єдесталу, аніж їхнім колегам-чоловікам. Причина — у складі учасників. Світовий біатлон розвивається неймовірно швидкими темпами. Треба цінувати те, що мають нині чоловіки. А медалі обов'язково будуть.
— У календарі настала пауза аж до сьомого лютого, коли почнеться чемпіонат світу. Чим цей період особливий?
— У найближчі два тижні тренери працюватимуть над тим, щоб пік готовності підопічних припав на старт чемпіонату світу в Чехії. Загалом, біатлоністам дають трохи часу на відпочинок. Обсяг навантажень зменшується. Але все одно роботи вдосталь. Зрештою, у кожного — індивідуал ший підхід до тренувань. Комусь дадуть відпочити, а інших, навпаки, завантажать роботою.
Та ніхто зі спортсменів не дозволить собі розслабитися, бо на кону — результати головного змагання у році. Основне завдання тренерів та спортсменів — бути здоровими. Бо якщо хтось занедужає, то станеться трагедія. Тому то наших біатлоністів будуть оберігати від контакту зі сторонніми людьми. Так само менеджери зроблять усе можливе для того, щоб команда обмаль часу проводила у транспорті.