Адрiан МИХАЛЬЧИШИН: "Черчилль брав в уряд лише тих, хто вмiв грати у шахи"

05 листопада 10:58
Переглядів: 298
Михальчишин

Втiм, сьогоднi розмова з Андрiаном Михальчишином передусiм не про шаховi турнiри, а про те, як гра в шахи може вплоинути на iнтелект людей i цiлих народiв, що потрiбно українцям для щастя та як сам гросмейстер зненацька опинився у вирi полiтичних баталiй.

-- Нинi на вашу адресу лунають закиди, що ви, мовляв, вiдмовилися вiд українського громадянства. Це правда?

-- Цiлковита брехня. Думаю, такий "компромат" з'явився у зв'язку з тим, що мiй син балотується у народнi депутати. Я завжди був українським шахiстом, був українцем. Ним i залишусь. 23 роки поспiль я виступав за збiрну України, але пiсля конфлiкту в шаховiй федерацiї грав за збiрну Словенiї. Тепер -- винятково на тренерськiй роботi. Зокрема, я вiце-президент шахової федерацiї й за "сумiсництвом" тренер збiрної Туреччини з шахiв. До речi, припускаючи, що ви мене про це питатимете, навiть узяв iз собою ксерокопiю свого українського паспорта, щоб раз i назавжди покласти край цим iнсинуацiям. Мiж iншим, чимало українських тренерiв нинi працює у багатьох країнах свiту.

-- Ви усе життя присвятили шахам. А можете популярно пояснити, яка вiд них користь?

-- Ну ось такий приклад. Рада Європи нещодавно прийняла рiшення про розвиток дитячих шахiв за програмою Гарi Каспарова. Тобто цивiлiзований свiт дбає про своє майбутнє i почав активно тренувати мiзки своїх громадян.. Шахи -- це користь для країни. Це вже зрозумiли у свiтi. Тому розвиненi країни нинi з неймовiрним завзяттям розвивають дитячi шахи, бо вони дають величезний поштовх розвитку iнтелекту дитини. Там усвiдомлюють, що сьогоднiшнi розумнi дiти -- це завтрашнi розумнi громадяни, яким керувати країною. Я часто буваю на юнацьких чемпiонатах свiту i зробив цiкаве спостереження: американська делегацiя, як правило, складається з 250 чоловiк, серед яких 20 -- тренери-гросмейстери найвищого рiвня. Для порiвняння -- на свiтову олiмпiаду приїжджає у кiлька разiв менше висококласних тренерiв, нiж на юнацькi турнiри.

-- Як ви важаєте, а полiтикам було б корисно навчитись грати в шахи?

-- Захiдна Європа нинi переживає важку iнтелектуальну кризу. I це не лише моє спостереження. Там дедалi частiше приходять до влади люди без iнтелекту. Блер, Шредер, Берлусконi -- цих людей важко назвати дуже освiченими. Свого часу вони потрапили пiд вплив великих мiжнародних корпорацiй i "посадили" економiку своїх країн. Великi виробництва були перенесенi в Китай. А немає виробництва -- немає податкiв, а отже, не наповнюється бюджет. I нiхто не може придумати нiчого кращого, як скорочувати зарплати i вмикати грошовий верстат. А ще -- пiдвищувати пенсiйний вiк. У результатi понад п'ятдесят вiдсоткiв молодих людей до тридцяти рокiв в Iспанiї -- безробiтнi. Тому наступники цих керманичiв сьогоднi намагаються якось виправляти ситуацiю, зокрема i через так званi шаховi рiшення. Недарма Вiнстон Черчилль брав на роботу в уряд лише тих, хто вмiв добре грати в шахи. До речi, мiй товариш, гросмейстер з Iсландiї, у зв'язку з цим також зробив цiкаве спостереження. Зокрема, вiн помiтив, що в його країнi у час економiчної кризи дедалi бiльше молодi захоплюється грою в шахи. На думку цього гросмейстера, так уже сама природа поспiшає на "iнтелектуальну" допомогу.

-- До речi, усталилася думка, що у нас в Українi все гаразд iз розвитком шахiв. То чому в нас так багато проблем?

-- Найсильнiша шахова школа -- у Львовi. Я цим нiчого не хочу сказати, лише констатую факт. За часiв СРСР молодiжнi збiрнi Союзу на 80 вiдсоткiв складалися з львiв'ян. До речi, особистий секретар Митрополита Шептицького професор Попель пiсля емiграцiї став чемпiоном Парижа з шахiв. Приємно, що чимало моїх колишнiх учнiв нинi, хоча й уже не займаються шахами, працюють на високих посадах у країнах Захiдної Європи, а одна з моїх учениць навiть стала мiнiстром спорту Сербiї. Свого часу ми намагалися вiдродити та налагодити шахову справу i на сходi України, але там лише здивовано розводили руками: мовляв, це ж не наш вид спорту, а єврейський... Ну що тут скажеш? Звiсно, проблема тут не лише в шахах. Насамперед iнтелект -- це висока освiта, яка дає можливiсть приймати правильнi рiшення у рiзних життєвих ситуацiях. Наших землякiв за кордоном, до речi, дуже цiнують. Бо вони є носiями iнтелекту, який дає їм можливiсть пристосуватися до будь-яких обставин. Нашi люди також вмiють працювати. Але українцiв в Українi довели до такого стану, коли багато з них не вважають чесну працю гiдним заняттям. Зарплата вчителя чи викладача, яка обраховується двома тисячами гривень, -- ось рiвень "футуристичної" стратегiї нашої влади.

-- Що ви маєте на увазi, коли кажете, що українцi за кордоном є носiями iнтелекту?

-- Маю на увазi передусiм молоде поколiння, яке дуже талановите. Я часто зустрiчаюся з нашими студентами, якi вчаться на Заходi. Це величезний потенцiал, люди з такими головами! Але нiхто їх в Українi не допускає до влади. I це наша трагедiя. Бо якщо Захiд ще має якийсь iнтелектуальний запас, то в нас розумнi люди нiкому не потрiбнi. Це свiдома полiтика наших "лiдерiв". За десять рокiв України може не стати, але для влади головне пережити вибори, розштовхати лiктями усiх розумнiших та чеснiших за неї й залишитися зi своїми портфелями. До речi, дивна рiч, але й рiвень нашої базової освiти залишається доволi високим. Де б я не був -- у Швейцарiї чи Туреччинi, завжди проводжу серед учнiв тамтешнiх шахових шкiл тести на загальний розвиток. I бачу, що наша базова освiта все ще вiдчутно краща, нiж тамтешнi. Хоч у тiй-таки Туреччинi загальноосвiтня школа -- справжнє пекло. Там вчаться по вiсiм годин щодня, бо дуже велика конкуренцiя на вступ до мiсцевих унiверситетiв. Це я веду до того, що якби нашi вчителi не працювали за копiйки, якби нашу освiту не пожирала корупцiя, то Україна цiлком могла б претендувати на одну з найосвiченiших нацiй у Європi.

-- Який, на вашу думку, може бути вихiд з цього, так би мовити, цивiлiзацiйного глухого кута?

-- Я не бачу iншої ради, крiм цiлковитої змiни поколiнь. Звiсно, ця змiна повинна вiдбуватися у тандемi iз справдi мудрими людьми старшого поколiння, якi давали б добрi та ефективнi поради молодим. Бо вiк успiшностi фiзикiв, математикiв та тих-таки шахiстiв доволi короткий. Найкращi результати вони показують до тридцятого року життя. Далi творчий потенцiал слабшає, але натомiсть з'являється досвiд. Це ж стосується i управлiнської сфери. Тому молодi повиннi брати владу, а старшi застерiгати їх вiд тих крокiв, якi вже самi робили i якi виявились безперспективними. Видатнi шахiсти кажуть: що бiльший майстер, то бiльше вiн знає про обмеження.

-- Який ваш прогноз для українцiв?

-- На жаль, сьогоднi в Українi дуже багато загроз iнтелекту її громадян. Одна з них -- i, на мою думку, чи не найбiльша -- телебаченя. Воно просто знишує мислячих людей. На Заходi iз цим також є проблеми, але не в такiй мiрi, як у нас. У бiльшостi країн, де я побував, увечерi транслюють спецiальнi програми класичної музики, чимало серйозних та пiзнавальних програм. Там економiчна криза знищує так званий телевiзiйний лiбералiзм, i телебачення стає серйознiшим, я б сказав, iнтелектуально-прагматичнiшим, вiдповiдаючи таким чином на запити суспiльства.

-- Можливо, в українцiв наразi iншi запити?

-- Я думаю, що нас зомбують свiдомо. I ми повиннi навчитися захищатися. Ви запитаєте -- як? Приїжджаючи у Швейцарiю чи Голландiю до своїх колишнiх учнiв, якi сьогоднi є успiшними та заможними людьми, я зауважив цiкаву деталь: у багатьох iз них вдома немає телевiзора. I пояснюють вони це так: "Телевiзор -- найшкiдливiша рiч у домi, це iнструмент для добровiльного отупiння". Що заважає нам наслiдувати їхнiй приклад? До речi, я вмикаю телевiзор лише для перегляду футбольних матчiв.

-- Напевно, саме тому українцi, хоч i розумнi, нiяк не можуть обрати гiдну владу?

-- Безперечно. Але це не єдина причина. Якщо дедалi гiршу полiтику урядiв захiдних країн до певної мiри компенсують унiверситети -- справжнi опори суспiльства, то в нас таких "запобiжникiв" ще немає. Як i захiдної етики працi. А вона передбачає: якщо я щось роблю, то роблю це чесно. Та й на Сходi нам є чого повчитися. Чому схiднi країни такi успiшнi? Бо головна теза вчення Будди звучить так: важливо не те, що ти робиш, важливо те, як ти це робиш. Нам, українцям, бракує власне цього розумiння. Але воно обов'язково прийде.

-- Вам не прикро, що ваш син не став шахiстом, а подався у полiтику?

-- Як шахiст, знаю жорстоку правду: син жодного гросмейстера не став гросмейстером. Один мiй знайомий шаховий тренер якось мало не побився зi мною об заклад -- мовляв, зроблю свого сина чемпiоном свiту! Нiчого у нього не вийшло. Як на мене, кожному треба робити те, до чого лежить душа i серце. Тому, якщо мiй син прийняв таке рiшення, я не можу йому це заборонити. Звiсно, нам зараз непереливки, бо нападають з усiх бокiв, причому не лише на нього, але й на мене та нашу родину. Були погрози.

-- Ви пiдтримуєте таке рiшення вашого сина?

-- Я батько, а тому по-iншому не можу. Я завжди казав синовi: гра в шахи дуже схожа на життя. Бо i в шахах, i в життi часто дається лише один шанс. I кожен мусить сам вирiшувати, як його правильно використати. А ще кажуть, що шахи -- це боротьба зi самим собою, зi своїми слабкостями. Думаю, Юра також бореться зi своїми слабкостями. Вiн вибрав нелегку долю, але це його вiдповiдальнiсть.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: