Андрій Федюк: "Після матчу за Суперкубок подумав: "Чи варто було повертатися?"

20 січня 12:29
Переглядів: 89
федюк

Один зі старожилів Енергії Андрій Федюк, який влітку знову став «енергетиком» та приємно вразив скептиків, дав нам ексклюзивне інтерв’ю.

«Завжди мріяв про повернення на футзальний майданчик, але минулої весни вже почав вагатися...»
 
- Андрію, влітку ви вдруге прийшли до Енергії після великої перерви в футзальній кар’єрі. Зараз як відчуваєте - не дарма? Повністю задоволені таким кроком?
- Звичайно, адже завжди відчував: футзал - це моє. Великий футбол - вже зовсім інше, і для мене він був більше заробітком, ніж захопленням. А от футзалом я дійсно жив, тому зараз все чудово. Тим паче, я знову граю за львівську Енергію - свій улюблений клуб.
 
Якщо згадувати суто осінню частину сезону, то думки були різні. Наприклад, після матчу з Локомотивом в Суперкубку України в голові мимоволі промелькнуло «навіщо я повертався і чи варто було взагалі?». Самі розумієте: 2:8 - нас просто «винесли», і після тієї поразки я був дуже розчарований. Якби хтось сказав, що під зиму ми будемо займати третє місце - нізащо б не повірив! Тим паче, що Енергія недоукомплектована, і має суто дві четвірки. Тому результат як для мене особисто, так і для команди загалом цілком нормальний.
 
- Як саме виник варіант з поверненням в Енергію?
- Чесно кажучи, я і раніше чекав такої можливості, але не кликали. А зараз з’явився шанс: Енергія пішла на перебудову команди, базуючись суто на місцевих гравцях. Тому я вирішив зателефонувати Володимиру Фелишину, ми поговорили, і я прийшов на тренування. Там поспілкувалися з головним тренером, його наче все влаштовувало, і в результаті почали співробітництво.
 
- Після Енергії та Кардиналу в 2011-му ви подалися в першу лігу, ставши гравцем Львівхолоду. Не жалкуєте, що свідомо пішли в нижчий дивізіон?
- Львівхолод, можна сказати, був сезонною командою: колектив існував вісім-дев’ять місяців, а потім на літо розходився. Для мене це був ідеальний варіант перезимувати та підтримувати форму, щоб в перспективі повернутися на вищий рівень. Та й сам Львівхолод був цікавою командою, виступав доволі бойовою одиницею в першій лізі. Тому не шкодую, що подався туди.
 
- А чим займалися тривалий час, поки були поза футзалом?
- Грав у великий футбол, на першість області. Треба було якось заробляти на життя, а крім футболу особливо нічим займатися не міг і не хотів. Але паралельно весь цей час хотів повернутися у футзал, і коли шанс нарешті випав, вже не став його випускати.
 
- За час у великому футболі дуже відвикли від футзального майданчика та стилю гри?
- Поки я грав у футбол і дивився на швидкісний та динамічний футзал зі сторони, то іноді вагався, чи зможу я успішно повернутися на паркет. Але коли вже повернувся, то почав підтягувати свої кондиції, покращувати функціональну готовність, і зараз наче не відстаю від інших. Тут велику роль зіграло, що останні роки я грав у футбол, а не працював на сидячій роботі. Тому, в принципі, був в формі. Хоча вже минулої весни почав сумніватися, чи зможу повернутися в футзал саме на найвищий рівень.
 
- В самій Енергії багато що змінилося з часів вашого розставання з нею?
- Та ні, кардинальних змін наче нема. Керівники ті самі, все на місці. Хіба склад змінився: з тих, хто грав зі мною, лишилися тільки Кардаш та Струк. Але загалом Енергія залишається Енергією, яка хоче перемагати і бути кращою при будь-яких умовах.
 
- Як вам Максим Павленко в ролі граючого тренера? Він змінився з тих часів, коли був суто гравцем?
- Не думаю. Максим завжди тримає себе у відмінній формі, постійно перебуває в тонусі і нікому не дає розслабитись. Звичайно, зараз йому набагато важче: одночасно з виступами на майданчику треба тренувати команду і ставити їй гру. Можливо, на це іде більше концентрації, через що Павленко зараз сповна не проявляє свої бомбардирські якості. Загалом, роботи йому додалось чимало. Але я впевнений, він впорається, тому що є прикладом справжнього професіоналізму.

«Сподіваюсь, що в другій частині Екстра-ліги вдача повернеться до нас лицем»
 
- Що скажете про нинішню Екстра-лігу? Турнір сильно змінився з тих часів, коли ви грали там востаннє?
- Так, адже багато висококласних гравців поїхали шукати щастя за кордон. Через це в українському футзалі відбувається таке собі перезавантаження, і дуже багато шансів дається молоді. В недавньому минулому легіонери допомогли підняти рівень чемпіонату, отже зараз треба трохи перебудуватися, перетерпіти і знову повернути Екстра-лігу на свої минулі позиції.
 
- Рівень дійсно кардинально впав в порівнянні з минулими роками? Чи така думка не має достатньо підґрунтя?
- Можливо, загальна картина стала гірше. Але дехто після нашої поразки Локомотиву (2:8) вже почав достроково вішати медалі на шиї харків’ян... Зараз же бачимо, що Локомотиву, який підсилився літом і не втратив клас, все одно важко. Конкуренти не стоять на місці, створюють боротьбу, і першу частину харків’яни закінчили на другій позиції. Тому загалом я б не поспішав говорити, що рівень Екстра-ліги дуже впав.
 
Так, з’явилося багато молоді, але в той же час це - талановиті перспективні гравці, які прогресують. Тренери також вчаться, їздять за кордон на стажування, дають нові ідеї, розвивають колективи. Тому я вважаю, що український чемпіонат на правильному шляху.
 
- На вашу думку, чи доцільно було пускати в плей-офф аж вісім команд з 10-ти?
- Думаю, так. Адже з простішою схемою чотири команди грали б далі, а шість вимушені були б відпочивати. А так є можливість залучати більше клубів, зацікавити їх і дати якийсь шанс.
 
- Після перемоги над Локомотивом Енергія добула лише дві нічиї з Ураганом та Спортлідером. Стався якийсь збій?
- Може і так. Але тут же варто зауважити, що в декількох матчах нас переслідували фатальні невдачі. Ну не таланить, і все. Наприклад, якщо згадати гру в другому турі з ЛТК на виїзді. Ми обстукали всі штанги, декілька разів Савенко виручав чудом, і в результаті ми мінімально програли. Зі Спортлідером все було інакше, але при нічийному рахунку за пару секунд до кінця ми не забили стовідсотковий гол. А з Ураганом не вдалося втримати перемогу, пропустивши за три хвилини до кінця...
 
- Пам’ятаєте, коли забивали такі голи, як вдома Урагану?
- Це було дуже давно: здається, ми грали в Харкові з місцевим Олександром. Десь в 2005 році... Хоча загалом таких голів у мене не багато.
 
- Що сталося в останньому матчі осені проти Титан-Зорі?
- Це те, про що я казав вище. Ми дуже непогано почали матч, повели в рахунку, створювали достатньо моментів... Але потім пропустили необов’язковий гол, чомусь занервували, і вже почали поступатися в один м’яч... Та в перерві все-таки вдалося зібратися, і в другому таймі Титан-Зоря (не хочу ображати команду, але все ж) більшість часу не переходила центральну лінію. Знову штанги, знову сейви голкіпера... Після того матчу Удовиченко можна сміливо викликати в збірну України (посміхається). Загалом, нам знову сильно не щастило, коли м’яч просто не йшов в ворота! Що ж, сподіваюсь, після нового року вдача повернеться до Енергії лицем.
 
- Є намір затриматися в Енергії якнайдовше і побити рекорд Валерія Легчанова в 290 матчів?
- Якщо буде якість, то кількість прийде сама по собі. Звичайно, було б приємно стати рекордсменом в улюбленому клубі. Ради цього я готовий грати тут до завершення кар’єри. Але далі - вже як Бог дасть. Подивимось, чи дозволять здоров’я та інші обставини, але я сподіваюсь на краще.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити