Андрій Романович: "При всіх ігрових проблемах я все одно вірю в свою команду"

15 квітня 16:27
Переглядів: 118
романович

Головний тренер Галичанки-ТНЕУ Андрій Романович на прес-конференції за підсумками 2-го фінального туру в Южному прокоментував виступ своєї команди.

— Андрію Васильовичу, почнемо прес-конференцію з вашого коментаря за підсумками гри з Хіміком. 

— Зрозуміло, що Хімік на два порядки сильніше, як би хто не налаштовувався на цю команду. У нас це була остання гра в турі, в якому ми в цілому дуже невдало зіграли. Тому ця гра була для нас останнім шансом зачепитися хоча б за очко, принаймні, спробувати це зробити. В силу того, що Хімік практично весь час на колесах — з Білорусі до Польщі, потім до Тернополя, нашому суперникові досить важко було грати цей тур, в тому числі і сьогоднішній матч, з нами. Суперник показував далеко не найкращу гру і давав нам шанс зачепитися, судячи з перших двох партій, хоча б за одне очко, яке в боротьбі за медалі на вагу золота. На жаль, я не достукався до свідомості гравців, щоб вони розуміли ситуацію і, розуміючи її, спробували вичавити з неї все можливе. Тому багато помилок в найвідповідальніші моменти, помилок, які просто не можна робити, помилок, яким немає виправдання.

Більше за все засмучує те, що там, де була надія на те, що лідери потягнуть за собою молодь, цього не сталося. Лідери і молодь не потягнули, і самі не зіграли. Якщо аналізувати наш матч з Сєвєродончанкою, у ньому при рівній грі всієї команди Лісєєнкова зіграла як лідер — практично все забила, прийняла і подала. Вона і стала ключиком до впевненої перемоги своєї команди. У Галичанці такого лідера не знайшлося.

— Хотілося б почути вашу думку про гру з Орбітою, коли Галичанка вела 2:0, але в підсумку поступилася. Команда заздалегідь повірила в успіх, або її не вистачило фізично?

— Та ні, фізично було все нормально. Питання в іншому. У жінок дуже добре розвинена підсвідомість, і в ключові моменти вони починають рахувати. 1:0, 2:0 — значить, справу зроблено. Вони рахують і на короткому часовому відрізку, і на довгому, як це сталося в матчі з Сєвєродончанкою. З цією командою останні три матчі ми зіграли 3:0, 3:0, 3:0 на своєму майданчику. Але ніхто з гравців при цьому не хоче думати, поворушити мізками, що більшість партій закінчувалися на "більше-менше" — 28:26, 29:27, 25:23, 26:24. От і вирішили собі, що за логікою і далі має бути 3:0. А тут логіка розгорнулася на 0:3.

— І з Орбітою це також психологія. Що б ви не говорили, не допомагало?

— Розумієте, коли люди втрачають концентрацію, а концентрація це, в першу чергу, думка. Думка, яка заряджає організм на правильну роботу — технічну і тактичну. Коли людина втрачає концентрацію, вона неправильно подає, в критичній ситуації не діє раціонально. І коли, у важкі моменти, треба зіграти розумом, гравець або лупасить, куди попало, або подає туди, куди заборонено подавати, або просто втрачає концентрацію і не може прийняти просту подачу. А у волейболі елементів багато — тут помилка, там помилка, і виходить вал помилок. І в такі моменти одного тренера не вистачає. Які б він емоції не проявляв, це не допомагає. Потрібен ще гравець в команді, який має бути мотором. На жаль, такого гравця не знайшлося.

Я нашу зв’язуючу вчу, що вона повинна бути лідером, але вона ще дуже молода, недосвідчена, сама ще робить безліч технічних помилок, і ніяк не може стати лідером команди. У цьому турі не стала лідером і Віка Дельрос, як це часто бувало раніше. Якщо за результатом вона зіграла нормально, без провалів, то мотора і запалу якраз і не вистачило, щоб команду завести і підігнати ззаду. На жаль, Олені Туркулі як капітану не позичати ані бажання, ані майстерності, але вона як перший темп залежна від доведення, від зв’язуючої. І в ті моменти, коли вона може потягнути команду за собою, у неї немає таких можливостей. Хоча і вона в ключові моменти зробила кілька помилок, які не можна було робити.

— За очками Галичанка відстає, зазнала чотири поразки поспіль. Команда продовжує боротися?

— Якщо б ми не хотіли боротися, або я не хотів боротися, я б сюди не приїхав, і написав би заяву на відпустку. При всіх ігрових проблемах я все одно вірю в свою команду, ми багато часу проводимо в роботі, знаю, як волейболістки можуть грати. Є важкі моменти в команді, є моменти провальні. Тур вийшов провальним по результату, але були непогані відрізки: частина матчу з Орбітою, третя партія з Сєвєродончанка. Але знову ж таки — проблема кінцівок, як у тому ж матчі з Орбітою в Тернополі, де в кінцівках не знайшлося гравця, який би просто добив м'яч…

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити