Анфіса ПОЧКАЛОВА: «Подорослішала після Лондона»

18 жовтня 14:38
Переглядів: 152
pochkalova

львів’янка Анфіса Почкалова перемогла на чемпіонаті України з фехтування, який нещодавно завершився в Ужгороді. У фіналі студентка Львівського державного університету фізичної культури здолала Фейбі Бежуру з Києва. На третій сходинці розташувалася ще одна представниця Львова, Анастасія Івченко. Менш вдало Почкалова виступила в командному турнірі. Разом із Ксенією Пантєлєєвою, Юлією Свистіль і Катериною Мазепою вона посіла третє місце. Піднятися вище на п’єдесталі дівчатам завадила друга збірна Львівщини. Кореспондент «Ратуші» привітав чемпіонку України в особистих змаганнях Анфісу Почкалову та розпитав її про ужгородські фехтувальні баталії, враження від Олімпіади в Лондоні, підготовку до нового сезону та харчовий чемпіонський раціон.

Початок непоганий

—Вітаю з перемогою на чемпіонаті України. Які твої враження від виступу?

— Дякую. Олімпійський цикл завершився. Я рада, що зуміла перемогти на чемпіонаті України, бо це — нові очки, новий відбір у збірну України. Тобто мною зроблено непоганий початок. Рада з того, що в особистих змаганнях вдалося добре виступити. Однак є певне розчарування, що в команді не все вдалося. Мабуть, так уже склалося історично, що «Львів-1» програє «Львову-2», незважаючи на те, який там склад. Мабуть, неправильно налаштувалися на цю команду, вважали себе сильнішими, тому й поступилися їм.

— Участь у чемпіонаті не брала тріумфаторка Лондонської Олімпіади Яна Шемякіна. Чи її відсутність мала   вплив на командний виступ?        

— Я ж кажу, що минулого чемпіонату України за «Львів-2» фехтувала я, Анастасія Івченко та Катерина Краснянська… Тоді ми перемогли команду «Львова-1», за який виступала Яна Шемякіна, Ксенія Пантєлєєва та Ольга Задорожня. Звичайно, що без Яни Шемякіної важкувато. Хоча, на чемпіонаті України не так уже й сильно відчувається її відсутність, бо конкуренція не є настільки великою, як за кордоном. От коли ми вже поїдемо на один із етапів Кубка світу, і там не буде Яни Шемякіної, то нам буде важко без неї у команді фехтувати.

— У фіналі чемпіонату України ти фехтувала з киянкою Бежуру. Важко було?

— У неї темний колір шкіри, вона дуже гнучка… З нею мені не дуже зручно фехтувати, адже вона, як і я, ще й висока на зріст. До того ж у нас доволі-таки схожа тактика, бо обидві високі, а це не дає переваги. В ході матчу я поступалася їй 14:13 і все-таки зуміла зрівняти та вирвати перемогу, завдавши їй вирішальний укол.

— Ти сказала, що у неї темний колір шкіри. Ти натякаєш на те, що проти темношкірих важче фехтувати, бо вони витриваліші?

— Вони не тільки витриваліші, а й більш пластичні. Це їм дано від природи. Їхню пластику та гнучкість можна порівняти з пластикою змій. От, скажімо, темношкіра 40-річна француженка Лаура Флесель-Коловіч, попри свій вік, дуже гнучка, пластична, а найголовніше — швидкісна.

Після Лондона подорослішала

— Проти високих опоненток тобі важче фехтувати?

— Справді, незручно фехтувати. Та попри це, коли всередині в собі відчуваєш стрижень перемоги, відчуваєш, що можеш перемогти, тоді й суперник це відчуває і стає трішки нервуватись. Тому найголовніше з такими спортсменками — першій не втратити спокою та не показувати своїх слабких місць.

— Чемпіонат України позаду. Які наступні старти?

— Попереду турнір пам’яті Заслуженого тренера України Леоніда Авербаха. Ці змагання пройдуть 24 листопада в Харкові. Це останній турнір, у якому планую ще виступити до Нового року. Далі настає невеличка пауза. А вже з січня 2013-го розпочинається дуже напружений змагальний графік.

— Тобі довелося фехтувати в Лондоні. На скільки Олімпійські ігри змінили твоє життя тепер? Тебе стали більше впізнавати на вулицях?

— Я б не сказала, що мене стали більше впізнавати на вулицях. Яну Шемякіну впізнають на вулицях та просять у неї автографи. Мене ж не можуть впізнавати з тієї причини, що я не досягла такого успіху, як вона. Я ж не стала олімпійською чемпіонкою або ж медалісткою. Однак, стосовно першої частини вашого запитання, я тепер справді стала трішки по-іншому дивитися на життя, трішки подорослішала після Лондона. Мені, здається, що стала менше розпилятися. У бою стала більш сконцентрованою. Більше аналізую бій. Зросло конкретне налаштування на бій.

— Лондон сподобався?

— У цьому місті була вперше. Відверто кажучи, особисто я була настільки налаштована на змагання, що в місто навіть не ходила. Тому, окрім фехтувального залу та їдальні, нічого й не бачила.

Аби тримати м’язи в тонусі потрібно м’ясо?

— Окремі спортсмени нарікали на харчування в Лондоні…

— Так, справді, харчування було дуже одноманітним. На перший погляд, коли приходиш у їдальню, то буцімто все є, але згодом все доволі-таки швидко «приїлося».

— Умови проживання та харчування мають вплив на виступи?

— Звичайно, що мають. От, наприклад, на базі в Кончі-Заспі в нас узагалі, жахливе харчування, і за останній рік я в тій їдальні не харчуюся. Вони, якось не обдумують їжу, роблять її, не як для спортсменів, а як невідомо для кого. Можливо, економлять… Добре харчування має величезний вплив як на тренувальну, так і на змагальну діяльність спортсмена. Передусім правильне харчування сприяє швидшому відновленню спортсмена. Адже, аби м’язи постійно були в тонусі, потрібно отримувати м’ясо, овочі, фрукти. От, коли я вдома, то весь потрібний раціон отримую, а на тренувальних зборах доводиться все купувати самій.

— Чи маєш улюблену страву?

— Дуже подобається сир із пліснявою. Його просто обожнюю.

— В окремих видах спорту встановлений допінг-контроль. А наскільки така практика поширена у фехтуванні?

—У нас теж проводять тести на допінг. Щоправда, можливо, тут контроль не такий передовий, як в інших видах спорту. Тобто не можу сказати, щоб від нього багато що залежало. У нашому виді спорту, мені здається, попри те, що потрібна фізична витривалість, все ж таки ми більше працюємо над таким компонентом, як техніка. Тобто все-таки більше задіюємо розумові здібності.

— Як налаштовуєшся на змагання?

— Та кожен по-різному налаштовується. Хтось читає книгу, хтось слухає музику, хтось просто спить, а я стараюся зробити собі щось приємне.

— Тобто?

— Намагаюся щось собі купити, аби відволіктися. Або ж, наприклад, знайти якусь гарну річ, коли виступаємо на закордонних змаганнях, і загадати подумки, у разі того, як добре виступлю, собі її купити. Тобто гарним подарунком зробити собі стимул для вдалого виступу. Можна вважати, що я трішки шопоголік.

— Що зазвичай привозиш із закордону?

— Люблю збирати магнітики на холодильник з усіх міст, де була, та слоників. До речі, слоників у мене багато — і м’яких, і статуеток.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: