Анфіса Почкалова: "У Москві глядачі вболівали за українців"

28 липня 08:55
Переглядів: 205
Почкалова

У Москві на чемпіонаті світу з фехтування вдало виступили українські спортсмени. У їхньому доробку – золотий, срібний та бронзовий комплекти нагород. Наші атлети відзначилися в командних турнірах, в індивідуальних вони залишилися без нагород.

Чемпіоном світу з фехтування серед шпажистів стала чоловіча збірна України, жіноча команда здобула бронзу. Срібло виборола жіноча команда шаблісток, поступившись у фіналі збірній Росії.

Про змагання в Росії ми розпитали у шпажистки Анфіси Почкалової, бронзової призерки чемпіонату світу.

- Анфісо, наскільки задоволені своїм виступом?

- Дуже задоволена. Це ж перша медаль чемпіонату світу у шпажисток за останні 17 років.

- Зрозуміло, що бронза – це вже хороший результат, але чи є відчуття легкого розчарування, що не вдалося піднятися вище на п’єдесталі?

- Після програшу румункам у півфіналі ми справді дуже засмутилися. Все-таки були дуже близькі до перемоги, відчували, що могли пройти далі. Простіше, коли програєш із великою різницею в очках, тоді розумієш, що є над чим працювати. А тут упродовж протистояння був рахунок 20:20, а в підсумку поступилися 27:24. Прикро, але ми відразу домовилися, що не розпускатимемо нюні, інакше програємо і матч за третє місце.

- Судячи з рахунку «бронзового» матчу проти француженок (44:42), це протистояння також було непростим?

- Спершу все йшло дуже добре, різниця була 8 уколів на нашу користь. Потім француженки почали нас наздоганяти. За 30-40 секунд до кінця протистояння, коли ми вже відчували, як висять медальки на шиях, вони почали скорочувати відставання. Ми ж працювали для утримування рахунку, що завжди психологічно складніше.

- У чвертьфіналі українки перемогли японок 37:36. Це була найдраматичніша зустріч на чемпіонаті світу?

- Це був найскладніший поєдинок, хоча мав бути найлегшим. Із японками зараз працює український тренер, який 1 чи 2 роки працював з українською збірною. Він нас дуже добре знає. Японки не давали нам робити те, що ми добре вміємо. Ми дуже не хотіли програти команді Японії, все-таки вона ніде раніше нічого не досягала, не є фаворитом. Було б соромно їй програти, тому такий складний матч видався.  

- Як вам організація турніру?

- Турнір дуже добре організували. Непогано курсували автобуси від готелю до місця проведення чемпіонату світу й у зворотному напрямку. На попередньому такому турнірі в Парижі автобус із залу в готель повертався тільки ввечері, а таксі коштувало дорого – 50 євро. У Москві харчування непогане було, в залі до нас нормально ставилися, ми очікували гіршого.

- Чому очікували гіршого?

- Через політичну ситуацію. Мені навіть подарували дві футболки, коли я сказала: «Ви ж наші брати, це політики пакості роблять, а народи наші мають дружити».  

- На форумах спортивних сайтів дехто з уболівальників обурюється, що під час війни за Донбас із Росією наші спортсмени не ігнорують змагання в Москві. Що скажете з цього приводу?    

- Люди просто не розуміють ситуації. Я – патріот України. Але ви подивіться на поведінку наших політиків. Цукерки «Рошен» у Москві продають на кожному кроці. Про який патріотизм можна говорити? Якщо говорити про спорт, то зараз триває відбір на Олімпіаду. Щоби здобути ліцензію на Ігри, нам обов’язково було потрібно виступити на чемпіонаті світу. Якби ми не поїхали в Москву, то могли б сказати «до побачення» Олімпійським іграм.

- У Москві українців посилено охороняли чи так, як і всіх? Узагалі, як до українців ставились організатори?

- Особисто я переживала, що можуть виникнути проблеми з нашою екіпіровкою. Нам її видали ще перед Іграми в Лондоні, ми досі в цій формі фехтуємо. Навіть на деяких етапах світу виникають проблеми з екіпіровкою. Але в Москві жодних проблем не було. Напис із прізвищем на екіпіровці повинні наносити на спеціальному обладнанні, у мене ж був напис, зроблений звичайним маркером. Але нічого, ніхто зауваження не зробив. Хоча на інших змаганнях мені сказали б, що напис маркером не дозволено. Охоронці в готелі до нас дуже привітно ставилися. Люди дещо розуміють, просто на політичному рівні є проблеми. Спілкувалася з водієм, який відвіз нас із аеропорту в готель. Він колись жив в Україні. За його словами, у Росії дуже «добре» працюють ЗМІ. Якщо впродовж місяця дивитися їхні новини, то сам почнеш вірити в цю ахінею. І переконати людей у зворотному дуже складно. Я намагалася пояснити, що ми зі Львова і в нас тут ніхто нікого не вбиває. Мій батько був військовим, жив у Донецьку, 40 років живе в Україні, спілкується російською – і все добре. Коли тебе слухають, то вірять тобі, але подивляться новини і знову повертаються до думки про те, що в Україні фашисти.  

- І вболівальники нічого образливого не вигукували?

- Ні, навпаки, у Москві вболівали за українців.


Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити