Анна Музичук: "Від срібла і радість, і розчарування"

07 березня 13:24
Переглядів: 134
Анна Музичук

У Тегерані завершився чемпіонат світу з класичних шахів серед жінок. Найсильніша українка, уродженка Стрия Анна Музичук посіла підсумкове друге місце, у фіналі поступившись китаянці Тань Чжун. Якщо б у цьому фіналі перемогла Анна, їм вдалось би втілити в життя свою давню мрію – стати чемпіонкою світу серед жінок в усіх видах шахів.

Нагадаємо, не так давно Анна Музичук у Катарі стала чемпіонкою світу у рапіді та бліці. Чого забракло нашій титулованій шахістці для того, щоб втілити свою мрію в життя, які проблеми були в організації чемпіонату світу в Ірані, про гру у хіджабі, а також про те, з яким настроєм шахістка повернулася додому, Анна Музичук розповіла в інтерв’ю.

- Анно, друге місце на чемпіонаті світу - це радість чи розчарування?

- Навіть не знаю що відповісти. З однієї сторони друге місце – це найкращий результат для мене на чемпіонаті світу з класичних шахів. Втім, коли доходиш до фіналу і знаходишся в одному кроці для того, щоб стати чемпіонкою світу, і цей матч ти програєш, є певні розчарування.

- Ти була за крок від своєї давньої мрії.

- Залишилося обіграти лише одну суперницю, і це було реально. Якщо б мені перед турніром сказали, що я буду другою, я б була задоволена. Турнір в Ірані був дуже специфічним, адже у разі поразки ти вилітав, тому до фіналу добратися також було непросто.

- Наскільки важким був цей шлях?

- У першому колі суперниця з Алжиру (Аміна Мезіод – Авт.) не створила проблем, а другому  колі суперниці були відомі і досить сильні. Починаючи з другого кола, вигравати було складно. Після  перемоги над алжиркою зустрілася з Аліною Кашлінською. Росіянка дуже і дуже непроста суперниця, зрештою, така, як в’єтнамка у третьому колі (Лє Тао Пхам – Авт.). Також на шляху до фіналу обіграла і двох колишніх чемпіонок світу – болгарку Антоанету Стефанову та росіянку Олександру Костенюк.

- Що знала про суперницю з Китаю перед фіналом?

- Її знаю ще з дитинства. З нею ми грали ще юнацькі чемпіонати світу до 10 та 12 років. Вона на рік від мене є молодшою, і з нею ми зустрічалися доволі часто, можна сказати, що конкуруємо ще з дитинства.

- Чого тобі забракло у фіналі?

- Турнір складний і специфічний. Бути самотньою в Ірані було непросто. Усі питання доводилося вирішувати самостійно. За місяць їх назбиралося чимало. Також вплинуло на те, що я була без тренера. Це величезна річ не тільки у підготовці шахістки, а ще й в допомозі, підтримці та спілкуванні. Китаянка в цьому плані мала велику перевагу. У китаянки був тренер, перекладач і велика група підтримки. На початку турніру участь в турнірі брали ще кілька українок, однак вони програли швидше. Підтримував в Ірані український коментатор змагань Євген Мірошниченко. Незважаючи на це, це було значно менше, аніж те, що було в китаянки.

Якби тренер був поруч, було б набагато легше. Для прикладу, коли був тай-брейк, перерва між партіями була 5 хвилин. Увесь аналіз партії мені доводилося проводити самостійно. Натомість китаянці тренер вказав де вона помилися і на що звернути увагу. Можливості зайти в номер і комусь зателефонувати у мене не було. Вважаю, у фіналі китаянки виглядала спокійніше за мене. Це і зіграло певну роль у такому  результаті.

- Але ж у китаянки шлях до фіналу був важчим, аніж у тебе.

- Усе відносно. Вона дійсно відіграла складні матчі і могла вилетіти з турніру ще на попередніх стадіях. В китайців є ціла система і група людей, які займаються відновленням спортсменки до нових партій.

- Класичну партію ти програла у свій День народження.

- У шахах є багато різних прикладів, коли шахіст грає у свій День народження. В Ірані вдруге за кар’єру грала у свій День народження. У попередній раз вдалося перемогти. Думаю, що це значення немає. Якби це був інший день, ймовірно, результат не був би іншим.

- Що скажеш про організацію? Наскільки дискомфортно було ходити у хіджабі?

Ще перед турніром були думки, що хіджаб буде найбільшою проблемою. В хустині ходити не звикла, тому були деякі побоювання як це все буде виглядати. У готелі прожила місяць. Прогулювалася лише територією готелю за винятком останнього дня, коли поїхали в резиденцію посла України в Ірані. Тегеран побачити як слід не вдалося, на це не було часу. З організацією турніру були певні проблеми. Грали у готелі, який був зданий в експлуатацію, однак постійно будівельники завершували різні роботи, чим створювали шахістам дискомфорт. У залі, де ми грали, також було дуже парко, тому це питання також доводилося вирішувати регулярно. Словом, було багато побутових проблем, які до кінця вирішити так і не вдалося. Продовження будівництва організатори так і не припинили, тому доводилося грати під шум різних будівельних інструментів. На чемпіонаті світу такого бути не може. Під час турніру була також проблема з повітрям та їжею. Шахісти були змушені харчуватися лише у тих ресторанах, які були у готелі. А для європейців там їжа була дуже специфічною. На третій день все було в один смак (сміється). Цей чемпіонат світу був найбільш проблемний за усі попередні.

- Які твої теперішні плани?

- Відпочинок. Останні турніри були дуже довгими і дуже складними, тому хочеться по-справжньому відпочити. 

За матеріалами: galinfo.com.ua
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити