Антон КРАМАР: "До прем’єр-ліги хочемо вже цьогоріч"

26 квітня 18:37
Переглядів: 632
Default Image
Якби можна було повернути час назад, напевно що, півзахисник ФК «львів» не брався б виконувати той злощасний одинадцятиметровий на 90+4 хвилині гри проти «Геліоса» — перемога означала би рівність очок із «Чорноморцем», а отже й другу «прем’єр-лігову» сходинку в  турнірній таблиці… «Понять и простить»?

 — Антоне, ви, мабуть, були готові, що я запитаю про нереалізований вами пенальті на останніх секундах гри проти «Геліоса»… Зрозуміло, що таке може статися з кожним. Але кожен по-різному переживає такі моменти в житті…

— Звичайно, мені було досить неприємно. Адже це був не просто пенальті — це був одинадцятиметровий саме на останніх секундах матчу. Мій удар вирішував долю поєдинку… Незручно було перед партнерами й тренерським штабом — ми не отримали 3 очки, які, здавалося, були вже нашими.

 — Тренери й партнери теж часто реагують на такі моменти неоднозначно…

— Ну що ви! — Мене всі підтримали без жодних дорікань і поглядів з-під лоба. Наставники, гравці — всі ми футбольні люди, й до мене поставилися з розумінням. За що я їм вдячний. Нині можна сказати, що я вже «відійшов» від того стану, тому що попереду чимало важливих матчів, зосереджуватися на яких і потрібно.

 -- У першому колі ви забили 6 м’ячів, і ось уже 11 матчів чемпіонату ви не забиваєте. Партнери тому й довірили вам пробиття одинадцятиметрового, аби ви повернули впевненість?

— Раніше нагоди пробити пенальті в мене не було. Цього разу взявся, мабуть, і  для того, аби перервати власну безголеву серію. А он воно як вийшло…

 — Вболівальники кажуть, що так команді «повернувся» нереалізований пенальті «Закарпаттям» у ваші ворота… Пенальті — питання більше фарту чи все таки футбольної майстерності?

— Тут усе взаємопов’язане. Існує багато різних нюансів. З боку може здаватися, що забити з позначки доволі просто, однак з іншого боку — це не так. Майстерність, психологія, та навіть фізичні кондиції голкіпера — все це відіграє чималу роль.

 -- Гаразд, мабуть, досить про сумне. ФК «Львів», незважаючи на зимову «революцію», залишається солідною бойовою одиницею першої ліги. На вашу думку, це підсумок того, що більшість футболістів працюють з Рябоконем роками, з часів його роботи в Черкасах та Чернігові?

— Я думаю, що передусім це наслідок того, що в нас доволі молода амбіційна команда з чималою кількістю дуже перспективних футболістів. Це факт, тому що, незважаючи на не досить переконливі результати по весні, я можу з упевненістю сказати, що ми переважали за грою і «Геліос», і «Енергетик» — наших останніх суперників. Це підтверджує мої слова. Гадаю, нам просто потрібен час, аби краще зігратися і щоби наша гра переросла й у відповідні результати. А щодо Рябоконя... Зісно його вклад в загальний успіх є суттєвим. Він дуже хороший тренер і психолог, котрий знає, коли потрібно нас підтримати, а коли й навпаки — прикрикнути.

 — Зрозуміло, що молодь, яка є стержнем нинішнього «Львова», рветься в бій, незважаючи на те, що й завдання підвищитися в класі в команди немає. Відчувається брак кількох досвідчених футболістів, які більше думали б «холодною» головою?

— Мабуть, усе таки відчувається. Не дарма кажуть, що оптимальним і гармонійним є варіант «сплаву» молодості й досвіду в команді. Але, гадаю, Рябоконь певною мірою і сам виконує неігрові функції таких гравців. Йому вдається всиляти в нас упевненість та тримати в тонусі без розслаблень.

 — Ваша попередня команда, білоцерківський «Арсенал», за підсумками семи «весняних» турів є лідером першості, «Львів» же переживає нелегкі часи. Ніколи не доводилося жалкувати про перехід з «Арсеналу»?

— Ніколи. По-перше, тренери «Арсеналу» в складі мене практично не бачили. По-друге, я вважаю, що перейшов у кращий, солідніший клуб. Осінню давали результат ми, «Арсенал» — ні. Це просто питання часу…

 — До слова, календар наступних матчів команди є доволі непростим: тут вам матчі з «Буковиною», «Динамо-2», «Чорноморцем» та «Олександрією». Гравці сприймають ці матчі радше як підготовку до наступного сезону чи як реальну можливість таки поборотися за омріяну другу сходинку турнірної таблиці?

— Коли з’являється така нагода в нас, молодих гравців, звичайно ж нам хочеться й використати його вже тепер. Інша річ, чи вийде це в нас… Утім, всі гравці й тренери налаштовані на це й ставлять перед собою максимальні завдання. Старатимемося потрапити до прем’єр-ліги вже цьогоріч.

 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: