Біатлоніст Віталій Кільчицький: "Для збірної України я "чужий"

27 лютого 11:01
Переглядів: 567
Кільчицький

Сезон, що завершується, для біатлоніста з Новояворівська Віталія Кільчицького, без сумніву, можна вважати вдалим. 26-річний спортсмен переміг на одному з етапів Кубка світу IBU в Австрії, а також виграв золоту медаль всесвітньої Універсіади в Словаччині.

Утім, такі, на перший погляд, вдалі результати, не викликали відповідної реакції у тренерського штабу збірної України. Віталій Кільчицький не виступатиме на чемпіонаті світу у Фінляндії. Ба більше, через незрозумілі йому причини залишається тренуватися вдома. Якщо ситуація в найближчий рік не зміниться, перспективний біатлоніст готовий завершити виступи за збірну України.

- Віталію, біатлонний сезон уже фактично завершився. Наскільки він був вдалим для вас?

- Здебільшого ним задоволений. Вважаю, коли переміг на Універсіаді в Словаччині, був на піку своєї форми. Чемпіонат світу у Фінляндії через невідомі мені причини доведеться пропустити, тому зараз у Карпатах готуюся до чемпіонату України. Думаю, на Універсіаді повинен був виграти більше медалей, аніж одну, однак не все вдавалося зі стрільбою. Добре біг, але стріляв погано. Тієї золотої медалі від мене чекали всі. Налаштував себе як на останню гонку в житті, адже розумів, що мас-старт на Універсіаді для мене буде останнім, бо наступного разу на ці змагання вже не потраплю за віком. До останнього вогневого рубежу був шостим, однак зумів вийти на перше місце і приїхав до фінішу «золотим».

- Чому не готуєтеся до чемпіонату світу у Фінляндії зі збірною України?

- Раніше казали, що все буде добре, мовляв, разом з усіма претендуватиму на поїздку до Фінляндії. А зараз виникла така ситуація, що сиджу вдома і безнадійно чекаю дзвінка. Неприємна ситуація, оскільки я переміг на деяких змаганнях, вийшов на пік форми, а мені навіть не дають шансу, щоб опинитися у збірній України. Як відомо, до складу збірної України запросили двох росіян (Володимира Семакова та Олександра Жирного – авт.), тому ситуація ускладнилася. До них жодних претензій не маю. Ми багато років зустрічалися на юніорських змаганнях – і в Росії, і на кубках Європи… Загалом улітку я на чемпіонатах Румунії, Білорусі та України завжди був у призерах і був упевнений, що взимку все буде гаразд. Дуже хотів поборотися за місце у стартовій четвірці на чемпіонат світу, однак…

- З ваших слів зрозуміло, що росіянам дають не один шанс себе проявити, а вам, українцю, фактично жодного…

- Так виходить. От подумайте самі: чим я слабший за Семакова і Жирного, якщо у всіх стартах їх переміг? Проти тих хлопців нічого не маю, вони адекватні і створюють у збірній справжню конкуренцію. Утім, коли йде певний вибір між спортсменами, то чомусь саме їм надають перевагу. На жаль, є такі випадки, коли тренер того чи іншого спортсмена отримує певні гроші за кожен вдалий старт свого підопічного. У мене немає такого тренера, з мене ніхто нічого не отримає. Вважаю, що до окремих спортсменів є незрозуміле ставлення. Для певних людей у збірній я «чужий». Мені дивно, чому я, вигравши Універсіаду, не був викликаний на підготовчий збір до чемпіонату світу.

- Кого з українських біатлоністів викликали на цей збір?

- Підручного, Семенова, Приму, Тищенка, а також «натуралізованих українців» Семакова і Жирного. Думаю, що п’ятеро з них поїдуть на чемпіонат світу, а можливо, й усі шестеро.

- Ви вже були в головній команді країни. Чи є в команді неприязнь до Семакова та Жирного, зважаючи на війну на Сході України?

- Якщо в нас будуть погані стосунки, то як зможемо вийти на естафету злагодженою командою? До хлопців жодної неприязні немає, всі ми дорослі і все розуміємо. Серйозних розмов про політику між нами не було, але бачимо, що вони адекватні. Можливо, і мають свою думку, проте її не афішують.

Якщо відверто, то не найкращі стосунки на психологічному рівні з тренерським штабом. Розумію, що взяли нових людей, а їм потрібно показати себе, щоб люди не говорили, що вони жодного результату дати не можуть. Мені не вдається потрапити як слід у збірну України вже шість років. Завжди виникають певні нюанси, і це, м’яко кажучи, вже давно не радує.

- Зважаючи на всі нюанси, чи розглядаєте варіанти виступати за іншу країну?

- Цікаве запитання. Знаєте, є приказка: «Де народився – там і пригодився». Завжди жив із цією мрією і дуже радий, що представляю Україну та Львівщину на міжнародних змаганнях. Утім, якщо й надалі буде таке ставлення до своїх спортсменів, то, звичайно, розгляну пропозиції від інших країн. Хотілося б, аби наша федерація більше була зацікавлена у своїх спортсменах, а саме: підтримувала юніорську команду. Хотілося б, щоб хлопці в перехідному віці мали надію, що саме вони представлятимуть Україну в дорослій команді.

Пам’ятаю спортсменів, яким не вдавалося роками здобути довіру в збірній. До прикладу, українець Віталій Руденчик, виступаючи за Болгарію, на міжнародних змаганнях показував вищі результати, ніж основа збірної України.

Загалом є дуже багато змагань, зборів, на які я хотів поїхати, однак залишався вдома через те, що чув у відповідь: «немає грошей». Повірте, що оплатити одній людині збори чи змагання не є проблемою. Якщо захочуть, гроші знайдуть. До мене дзвонять хлопці й питають, чому залишився вдома, а я не знаю, що їм відповісти. Не люблю ситуації, коли чогось досягаю, а потім через певні нюанси сиджу вдома. Зараз хочу поставити деяким людям певні запитання, щоб почути відповіді. Тоді прийму остаточне рішення у своїй кар’єрі.

- А якщо не почуєте їх?

- Уже почув деякий негатив. Надіюся, його буде все менше й менше. Я – патріот України, проте ситуація, де запитань більше, ніж відповідей, може змусити переїхати за кордон. На жаль, у нашій збірній ситуація така, коли тренери мають своїх спортсменів, відповідно, їх і тягнуть. У мене такого тренера в команді немає. Тому я двома руками за те, щоб керманич національної збірної був нейтральним. Тоді умови для всіх спортсменів будуть рівними.


Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити