Богдана Самардака сміливо можна назвати футбольним пілігримом... Під час перебування футболістом йому довелося виступати за команди майстрів з Луцька, Рівного, Чернівців, Запоріжжя, Тернополя, Житомира та словацького міста Гуменне. Самардак, який відрізнявся непоступливістю в боротьбі і нестандартними діями на полі, завжди користувався популярністю у вболівальників. А от коли він став тренером, то очолював лише аматорські команди з Рівненської області до тих пір, поки три роки тому не прийшов в тернопільську «Ниву», де став помічником Ігоря Яворського, з яким свого часу захищав кольори «Вереса» та словацького «Хемлона».
- Тоді мені довелося починати практично з нуля, - згадує 51-річний Богдан Самардак. - І якби не наполегливість Яворського, навряд чи «Нива» так швидко повернулася б у перший дивізіон...
- Можна сказати, що у вашому становленні як тренера найважливішу роль зіграв саме Ігор Яворський?
- Не зовсім так. Я виступав під керівництвом таких авторитетних фахівців, як Мирон Маркевич, Михайло Дунець, Михайло Фоменко, Ігор Надєїн, Юхим Школьников, у яких було що почерпнути. А Яворському я вдячний насамперед за довіру, а також за те, що він навчив мене, що кожна започаткована справа доводити до кінця.
- Коли минулої осені «Нива» опинилася в борговій ямі, ви вірили, що вдасться уникнути банкрутства?
- Кажуть, що надія вмирає останньою... Але, погодьтеся, коли до поновлення першості залишається десять днів, а команда не провела жодного тренування, то як тут не станеш песимістом? Хоча нам було не звикати до форс-мажорних обставин. На щастя, до розформування «Ниви» не дійшло.
- Однак другу частину першості «Нива» почала без Яворського...
- Для мене це був шок! Пригадується, коли в середині березня я в черговий раз подзвонив Яворському і поцікавився, чи є якісь новини про долю команди, то у відповідь почув, що він у «Ниві» більше не працює. Ось тоді я і справді подумав, що врятуватися нам вже не вдасться.
- Через день біля керма запропонували стати вам. Це було несподівано?
- Не зовсім. Я знав, що вакантний пост наставника повинен був зайняти Михайло Дунець, але він відмовився. Коли ж президент клубу Автанділ Мдінарадзе при зустрічі запитав, чи готовий я очолити «Ниву», я відразу відповів згодою. У помічники собі взяв Ігоря Біскупа, який раніше працював у штабі Яворського. Михайло Дунець же продовжив виконувати обов'язки начальника команди.
- Як вирішувалося кадрове питання, адже взимку «Ниву» покинула ціла група провідних виконавців?
- На перше тренування, дійсно, прийшло тільки дев'ять футболістів. Коли ми з Дунцем стали підбирати новачків, то в першу чергу звертали увагу на те, чи вміють ці гравці думати на полі. За півтора тижні до відновлення чемпіонату можна було більш-менш підтягнути фізичні кондиції, але якщо виконавцям не вистачає креативу в грі, то це вже серйозна проблема. Важливо, що в екстремальній ситуації ми з поповненням не помилилися. Зараз у моєму розпорядженні 15-16 рівноцінних гравців. До речі, я радий, що залишився в строю Саша Семенюк, хоча були підозри, що у нього пошкоджений меніск.
- Тепер відкрийте секрет, як вам вдалося без зборів так підготувати підопічних, що вони здобули дві перемоги поспіль, зокрема, над одним з лідерів турніру - «Сталлю»?
- А я і не приховую свою думку про те, що тримісячний підготовчий період тільки відбиває у футболістів бажання якісно тренуватися. На мій погляд, 45-ти днів цілком достатньо. Головне інше - як підопічні виконують свої обов'язки.
- Шість очок, які «Нива» набрала після перерви в сезоні, вона заслужила?
- Знаєте, якби мене перед поєдинком з тієї ж «Сталлю» запитали, залишився б я задоволений нічийним підсумком чи ні, то, враховуючи нинішні обставини, сказав: звичайно, так... Однак так вийшло, що і в Києві, в протистоянні з «Динамо-2», і вдома - в матчі з алчевцями, мої підопічні здивували стовідсоткової реалізацією гольових моментів. Та й фарт був на нашому боці. Але ж недарма кажуть, що щастить найсильнішим.
- Як зараз йдуть справи з фінансуванням?
- Ми отримали зарплату за березень. Днями обіцяють видати преміальні за перемогу над «Динамо-2». Гравці забезпечені проживанням та харчуванням. Правда, тренуватися доводиться на, як кажуть, «убитому» полі... А от коли команді повернуть борги за минулий рік, не знаю. Але нічого, переживемо. Головне, щоб «Нива не зійшла достроково з дистанції. Ми постараємося виступити краще, ніж восени. Тоді нам простіше буде вирішувати і питання з ліквідацією заборгованостей...