Богдан Семенець: "Хотілося б спробувати свої сили і в іншій команді"

28 листопада 18:18
Переглядів: 269
Семенець

Свого часу вихованець бережанського футболу Богдан Семенець був списаний з тернопільської Ниви за профнепридатність. Однак прийшов час, Богдан знайшов свою команду — ФК Тернопіль, з якою міцно крокує по футбольних полях України, в якій він сформувався як висококласний гравець та вправний бомбардир. Про футбольне становлення та змужніння Богдан Семенець розповів клубній прес-службі в ексклюзивному інтерв’ю. Та й привід більш ніж поважний — нападник-бомбардир 27 листопада святкує день народження.  

— Коли і де народився?

— Народився я в селі Котів Бережанського району. В батьків було три сини. Я — середущий. Ще є старший — Володимир, котрий теж подавав надії у футболі, а молодший брат Тарас навчається в педагогічному університеті і теж грає у футбол.

— Як складалося твоє становлення як футболіста?

— У футбол почав грати в школі під керівництвом тренера фізкультури Василя Федоровича Федоришина. Виступав на змаганнях між школами, потім — на призи клубу "Шкіряний м’яч". Василь Федорович, побачивши, очевидно, у мені непогані футбольні задатки, запропонував удосконалювати свою майстерність у бережанській ДЮСШ. Після 9 класу я стояв перед вибором. Особисто ректор Бережанського аграрного інституту Василь Павліський приїжджав додому і запрошував мене та старшого брата поступати у вуз та виступати за тамтешню футбольну команду. Але ми не пристали на цю пропозицію. Натомість батько Андрія Дубчака порекомендував тернопільський педліцей, де навчався його син. Головне, казав він, "покажи себе з кращого боку у двосторонці, забий два голи, і тебе візьмуть". Брат Володя перед самим набором зламав ключицю, я ж до Тернополя прибув без… спортивної форми. На щастя, тоді було два набори. Під час другого непогано себе зарекомендував, заробив пенальті, після якого було забито гол. Так з 2006 року я став навчатися в ліцеї (тепер ТНВК школа-ліцей №13 — авт.) у спеціалізованому футбольному класі, а після його закінчення вступив у педагогічний університет.

— Ти дебютував у другій лізі в 16 років…

— На той час Нивою керував Юрій Коваль. Тренером-селекціонером тієї команди був львів’янин Любомир Вовчук. Він мене побачив у поєдинку за ФК Зборів-Педліцей і порекомендував Юрію Григоровичу взяти до себе в команду. Під керівництвом Юрія Коваля я, будучи 11-класником, спочатку виходив на заміни (сперечався за право грати з місцевими вихованцями Романом Мельником та Назаром Лопушняком — авт.), а потім грав в основі.

— За Ниву молодий Семенець зумів навіть двічі відзначитися…

— Обидва голи забив у Тернополі. Перший — вінницькій Ниві. Була тоді мокра погода. Обігрався з кимось із партнерів у центрі поля і з кола штрафного завдав потужного, а головне — точного удару. В сітці була дірка, і м’яч вилетів за ворота. Пригадую, тоді коуч Ю. Коваль, посміхаючись, сказав: "Тобі, Богдане, виставлять рахунок за порвану сітку!". Другий гол забив хмельницькому Динамо в останньому турі чемпіонату. Вирішувалося, буде Нива другою чи третьою. За рахунку 1:1 я вийшов на заміну. В одному з епізодів хмельничани невдало винесли м’яча від власних воріт, якого я підхопив і, не зближуючись, з кута штрафного майданчика завдав удару. М’яч від штанги залетів у ворота. Цей гол приніс Ниві перемогу.

— Чи не важко було працювати з досвідченим наставником Юрієм Ковалем?

— Для мене, хлопця з села, який нічого не бачив, нічого не знав, було важко адаптуватися до тренувань професійного тренера. Але загалом вважаю Юрія Григоровича кваліфікованим тренером, який багато дав мені у професійному рості.

— За яких обставин залишив Ниву?

— Тоді нашим завданням був вихід у першу лігу. Після того, як команда не виконала його, Коваля звільнили. Прийшов Віктор Ряшко, змінилась політика в команді. Разом з ним прийшли нові гравці, і мене, як "молодого", звільнили. Тоді я повернувся у ФК Тернопіль.

— У муніципальній команді одразу не став основним і пішов на пониження у… Бережани.

— У 18 років я не потрапляв до основного складу ФК Тернопіль. Сидів на лавці, бо були сильніші футболісти: Ціх, Чорний, Клекот, Дубчак, Годований, Козелко тощо. У ті роки мені потрібно було набиратися досвіду, граючи ігри, і щоб я не засиджувався, мене віддали в рідні мені Бережани, де я виступав в основному складі, чимало забивав. Провівши там другу половину чемпіонату, я повернувся в Тернопіль більш досвідченим. І вже фактично з 2010 року став його основним гравцем.

— Пригадай дебютний для ФК Тернопіль сезон у професійному футболі. Яким він видався для тебе?

— Почали чемпіонат вкрай невдало. Після двох стартових поразок — 0:3 у Черкасах (Славутич) і 0:2 в Тернополі (Єдність) — навіть розглядався варіант, якщо команда програє в Стрию, вона може знятися зі змагань. Фарт був на стороні ФК Тернопіль. Команда тоді подолала Скалу (2:0), і далі справи пішли на краще. Спершу було виконано головне завдання на сезон — потрапити до шістки кращих, у підсумку ж посіли досить високе як для дебютанта 4 місце у турнірній таблиці.

— За рахунок чого вдалося так гідно провести сезон, адже в команді не було "зіркових" гравців, зимою не вдалося виїхати на підготовчі збори?

— Найперше — за рахунок великого бажання. І це не лише моя думка. Навіть фанати Ниви у своїх коментарях писали: "Якби гравці Ниви мали таке бажання, як футболісти ФК Тернопіль, то команда до першої ліги вийшла б з першого місця". До того ж не останню роль у професійному футболі відіграють фінанси. Так, у нашої команди ставки були не великі, натомість хорошими були преміальні.

— В останньому матчі того сезону на твоєму рахунку був покер. Партнери допомагали, щоб ти став кращим бомбардиром ліги?

— Перед матчем в Овідіополі у трьох футболістів, у тому числі і в мене, було по 11 забитих голів. Один з них пропускав гру, відповідно відзначитися не міг. Єдиним моїм конкурентом був П. Кондратюк з Десни. У команді ми домовились, що коли буде нагода пробивати пенальті, то партнери довірять цю місію мені. І коли так сталося, то спершу я навіть відмовлявся це робити, позаяк Сергій Атласюк у попередньому матчі двічі був влучним з "точки". Однак партнери настояли. Як виявилось, у поєдинку з Реал Фармом мені довелось тричі пробивати пенальті. Під час виконання першого удару влучив у сітку воріт лише після добивання. Натомість у двох інших спробах був точним. А ще один раз вдалося відзначитися з гри.

— Ти став кращим бомбардиром ліги. Чи були команди і гравці, проти яких тобі було важко грати?

— Десна і Нива — це дві команди, воріт яких я не зміг вразити. Не випадково ці колективи підвищились у класі. Що ж до опонентів, то важко було сперечатися з оборонцями Миколою Лазориком (Нива) та Андрієм Федоренком (Десна).

— З другої спроби ФК Тернопіль здобував путівку до першої ліги. Ти став одним з головних ковалів цього успіху?

— Сезон для нашої команди був не простим. Особливо його друга частина в якій нам надзвичайно важко давалися очки. Там, де ми їх мали брати, ми їх втрачали, разом з тим у деяких поєдинках планували взяти хоча б очко — вдавалося здобути три. І таким чином, важкими зусиллями, але тернопільська команда здобула путівку до першої ліги.

— Особисто для тебе цей успіх був несподіванкою, чи команда планомірно йшла до цієї звитяги?

— Ми цілеспрямовано йшли до підкорення цієї вершини. На початку сезону, після об’єднання другої ліги, була поставлена задача здобути одне з чотирьох перших місць у турнірній таблиці, яке давало право на підвищення в класі.

— Який поєдинок того бронзового сезону тобі закарбувався в пам’яті найбільше?

— Не знаю чому, але, напевно, це матч проти команди Макіїввугілля. Ми грали в Дніпропетровську на штучному футбольному газоні. В тій зустрічі забили гол у власні ворота, ще й пенальті не реалізували. В підсумку ми той матч програли — 0:1. Але, на щастя, вже тоді, перемігши донецький Шахтарем-3 — 4:1, наша команда вирішила головне завдання на сезон.

— Останній поєдинок того чемпіонату з дніпродзержинською Сталлю, мабуть, для тебе був особливим, адже в зимове міжсезоння ти був у цій команді на перегляді, однак так до "сталеварів" і не перейшов.

— Матч був принциповим, як для мене, так і для нашої команди, адже з суперником склалися не дуже хороші стосунки. В тій зустрічі мені вдалося відзначитися забитим голом, чим я довів представникам Сталі, що вони втратили хорошого футболіста відмовившись навесні від моїх послуг.

— Першу частину дебютного сезону в перші лізі муніципали завершили на четвертому місці. Як оціниш ці здобутки?

— Як для чистого дебютанта першої ліги — це дуже хороший показник. До початку сезону нам ставили завдання бути в десятці, ми ж його перевиконали.

— Чи важко дався перехід з другої ліги до першої?

— По великому рахунку суттєвої різниці в лігах не відчув.

— Чи є захисники в командах першої ліги проти яких тобі незручно грати?

— Команди першої ліги укомплектовані доволі кваліфікованими захисниками, тому проти кожного оборонця грати не просто.

— Обережно футбольні фахівці таки розглядають ФК Тернопіль, як потенційно можливу в перспективі команду і Прем’єр-ліги…

— Давайте спершу спробуємо хоча б один рік пограти в першій лізі, подивимося яке ми місце займемо після другого кола і лише тоді можна буде щось говорити про Прем’єр-лігу.  

— А на сьогоднішній час ФК Тернопіль почувається комфортно в першій лізі?

— Вважаю, що ми вже стали своїми в другій за рангом лізі українського футболу.

— Останні три сезони не дивлячись в яких лігах граєш, постійно входиш до трійки кращих бомбардирів. Уже звик до такої особливої своєї ролі?

— Як до цього можна звикнути? З однієї сторони робота нападника забивати голи, з іншої — команда створює для мене моменти, які я намагаюся реалізовувати. На разі вдається втілювати задумане в забиті голи.

— Зважаючи на твої досягнення не даремно в своєму складі свого часу тебе хотіли бачити тернопільська Нива, київський Арсенал, Кримтеплиця та дніпродзержинська Сталь. Сьогодні пропозиції тобі надходять від ще одного доволі потужного клубу. Наскільки вони серйозні?

— Не можу однозначно сказати. Зимою побачимо наскільки ці пропозиції серйозні.

— А особисто в тебе є бажання допомогти ФК Тернопіль у цьому сезоні чи все таки хотів би спробувати свої сили в сильнішій команді чи лізі?

— Звичайно, хотілося б спробувати свої сили і в іншій команді. Водночас, скажу, що і тернопільська команда доволі сильна.  

БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ

— На твою думку, який забитий тобою гол був найкрасивішим?

— Красивим видався гол, який я забив Скалі ударом "ножицями".

— У футбольній кар'єрі завжди грав на вістрі атаки?

— У Ниві виступав на позиції лівого півзахисника. За ФК Тернопіль доводилось грати навіть правим захисником. Загалом же, найбільш комфортно грати у нападі.

— Ти здебільшого забиваєш ногою. А були випадки, коли забивав головою?

— Були, до прикладу алчевській Сталі у цьому сезоні забив головою.

— У структурі ФК Тернопіль грає і твій брат Тарас…

— Так склалося, що я з братом на професійному рівні ще не грав. Хоча певний час виступали разом у студентській лізі.

— Знаю, що ти одного разу стояв перед дилемою — весілля чи Всесвітня універсіада?

— Влітку минуло року мене включили до складу студентської збірної України, яка мала брати участь у всесвітній Універсіаді в Казані (Росія). Так сталося, що у мене на 13 липня було заплановано весілля. Натомість у Казані футбольні змагання відбувалися з 5 по 17 липня. Я зіграв матчі на груповій стадії і полетів на весілля.

— У твоїй кар’єрі є бронза студентського чемпіонату Європи…

— За рік до того команда педагогічного університету наробила галасу в Європі, ставши чемпіоном континенту. В склад тієї команди мене не взяли, бо був ще замолодим. Натомість на наступний рік вже поїхав на першість. Щоправда, там основним гравцем не був, бо в атакувальній ланці виблискували Ігор Пердута (нині гравець полтавської Ворскли — авт.)та Ігор Мединський.

— Команда з педуніверситету вигравала та була в призах на "Європі", але впродовж довгих років не може здобути першості у всеукраїнській студлізі…

— Кілька років поспіль у фіналі поступаємось суперникам (здебільшого у серії пенальті) або, як у 2012 р., несподівано програємо чемпіонство в регулярному сезоні землякам з кременецького Буревісника. Важко знайти логічне пояснення цьому. І старші студенти не могли стати кращими в Україні, і нинішнє покоління наступає на ці ж граблі.

— Чи дошкуляли тобі по кар’єрі травми?

— У 2012 році на фоні втоми (друга і студентська ліги) під кінець року мав проблеми з пахом. Але пройшов курс уколів — і все минулося. А загалом серйозних травм не було.

— Не цураєшся грати за команду рідного села?

— Коли маю час, залюбки відгукуюсь на прохання односельчан з ФК Котів. Свого часу допоміг команді рідного села здобути першість району та виграти суперкубок.

БІОГРАФІЯ

Богдан Семенець

Народився — 27.11.1990 р.

Місце народження — с. Котів, Бережанського району.

Перший тренер — Василь Васильович Буняк.

Амплуа — нападник.

Виступав за команди — Інтер-гол (Бережани), ДЮСШ (Тернопіль), ФК Зборів-Педліцей (2008), Нива Тернопіль (2007/08), ФК Бережани (2009), ФК Тернопіль (2010/2014), Шляховик Запитів, Львівська обл. (2012).

Досягнення — бронзовий призер чемпіонату Європи серед студентів (2010), чемпіон Тернопільської області (2010-11), володар кубка області (2010), володар Суперкубка області (2010-12), бронзовий призер чемпіонату України серед команд другої ліги (2013/14). Кращий бомбардир другої ліги (2012/13, 15 голів), кращий бомбардир студентської ліги (2012/13, 13 м’ячів), кращий бомбардир чемпіонату області (2010, 11 м’ячів).

За ФК Тернопіль у чемпіонатах України Богдан Семенець провів 39 голів у 74 матчах.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити