Богданові ЦАПУ - 70! Життя як футбол

30 квітня 12:46
Переглядів: 376
Default Image

Богдан Цап був талановитим захисником. Виступаючи у львівському СКА, часто закривав карпатівським нападникам дорогу до армійських воріт. Завершивши кар’єру футболіста перекваліфікувався у дитячого тренера. І ось уже тридцять років, виховуючи підростаюче покоління для найпопулярнішої команди нашого міста – «Карпат», трудиться на ниві шкільного футболу. Сьогодні директор карпатівської школи святкує своє 70-річчя.

Він - відмінний керівник і у великій мірі спричинився до становлення усіх вихованців, зокрема тих, хто пильно вчився футболу і доріс до рівня національної команди України. За законом жанру варто перерахувати найбільш гучні прізвища тих хлопчаків. Проте обізнаний читач розуміюче скаже: і так знаю. Адже Богдан Степанович трудиться у великій і славній на всю Україну СДЮСШ «карпати».

Ювілейні інтерв’ю – жанр складний. Хоча б тому, що в газетну сторінку треба вмістити практично все, що здається героєві істотним. Я намагався створити монолог одного актора.

Футбол з’явився в моєму житті по війні, – бере слово Богдан Степанович. – Біля дому знаходився стадіон, на якому розігрували матчі усі місцеві команди – від юнаків до дорослих. Ганяли м’яча весь вільний час. Першою моєю школою стала дитяча група, яка діяла при місцевій команді. Тренером працював Володимир Ханенко, який, не шкодуючи свого часу, приїжджав у Городок зі Львова.

Було ще львівське «Динамо», куди я записався, але з 1958 р. перейшов до футбольної школи СКА, де отримав змогу спостерігати за тренуванням старших футболістів. Наступного року наша команда досягла півфіналу першості СРСР серед юнаків.

1960 року став «солдатом» команди майстрів, якою опікувався тренер Володимир Никаноров – колишній «це-ес-ковець». Зі мною «служили» О. Суслін і Ю. Басалик. Далі розпочав виступи за СКА-2, так сказати молодіжний склад, який тренували Е. Кеслер та В. Чуриков. Ось тут і відчув, що таке великий футбол.

Дебют в армійській команді відтягувався. Керівники округу створили на базі Львівського політучилища команду, яка виступала на першість Збройних сил. Розпочинали своє сходження такі відомі футболісти, як Т. Пфайфер, І. Лендел, С. Варга, А. Шандор (батько арбітра ФІФА А. Шандора. – Авт.), В. Піньковський, З. Мілес та багато інших. Майстри шкіряного м’яча із Закарпаття перебували на провідних ролях не тільки у Львові, але і в Києві та Москві. Ці хлопці завжди відзначалися високою технічною підготовкою, чим захоплювали серця уболівальників. Шкода, що сьогодні цей спортивний край збіднів на таланти, зрештою, як і весь український футбол.

А як же з вихованням молодої зміни, запитаєте? Школа при команді майстрів «Карпати» діє з 1963 р. Але щойно недавно ми відчули зміни в бік покращення. За останні роки зусиллями почесного президента «Карпат» П. Димінського почалися зміни на краще. При такому ставленні до проблем школи, сподіваюся, ще багато чого зміниться. Наші вихованці отримали змогу виступати на нових полях, які керівництво «Карпати» спеціально приготувало для їх потреб. Плідно співпрацюємо також з Футбольною Академією «Карпат».

Робота з дітьми – цілодобова і однозначно її не окреслити. Треба про все пам’ятати: від організації занять до виховання молодого покоління. Усе це становить одне ціле. Бо школа потрібна не лише футбольному клубові, а й місту, честь якого наші вихованці представляють на спортивних стадіонах України. Стараємось достойно презентуватися на загальнодержавному рівні.

За роки існування школи у ній працювало чимало заслужених для львівського футболу людей. Відзначу піонерів – Б. Гончарова і В. Вараксіна, А. Крощенка, А. Тищенка, В. Ходукіна, М. Маркевича, Г. Сирбу, І. Герега, Ю. Дячука-Ставицького.

Повертаючись до спогадів своєї кар’єри, скажу, що я змушений був на переїзд до Рівного в команду «Колгоспник», за який провів три хороших сезони. Прикро, але найуспішніший, 1965, рік для армійського клубу провів поза Львовом. СКА був чемпіоном УРСР, а саму команду називали кузнею футбольних талантів. З осені 1965 року я знову у Львові.

Свій дебютний матч у складі львівських армійців зіграв 22 травня 1966 р. На СКА ми приймали «Волгу» з Калініна, яку перемогли з рахунком 2:0. Вражень після цього матчу - більш ніж достатньо. Вперше вийшов на поле при переповнених трибунах. Та, на мою думку, колективної гри команди не зіпсував.

Однак військовий клуб не зумів затриматися на тій «висоті». Після від’їзду Й. Шапошникова, почався відтік талановитих гравців. Це найвагоміша причина, а ще ПрикВО не було заможною структурою, аби утримувати клуб на висотах.

Не вихваляючись, зазначу, що належав до основи команди і часто з капітанською пов’язкою виводив партнерів на поле. Свій останній поєдинок у формі СКА провів 18 жовтня 1969 р. проти ждановського «Азовця». Опісля змінив колектив. Прийняв пропозицію вінницького «Локомотива», а спортивну кар’єру завершив у львівському «Соколі».

Протистояння: СКА – «Карпати»! Що було, то було, але перевага завжди була на боці сильнішого. У цих ролях побували одні й другі. Міське керівництво «приголубило» «Карпати» і шальки терезів схилилися у бік «зелено-білих». Однак серед львівських уболівальників знаходилась велика армія прихильників СКА. І якщо чесно, об’єднання у 1982 р. двох львівських клубів, на мою думку, знищило одразу обидва колективи.

Моя футбольна доля склалася таким чином. Виступаючи у Львові не отримав запрошення від «Карпат», але подальше життя тісно пов’язане саме з цією командою, але уже у іншій ролі. Ролі керівника карпатівської школи, де все підпорядковано дітям. Це стосується як мене, моїх заступників та решти працівників. Виховний процес для усіх однаковий. У школі працює три вікових категорії тренерів. Великий об’єм роботи в школі виконує один з кращих арбітрів в Україні - Андрій Шандор. Він – завуч. Тренери - В. Щерба, В. Гарячий, Я. Кікоть, М. Дударенко, Г. Погорілець, Т. Ткачик, Р. Деркач, А. Василитчук, А. Грінер, Р. Маланій. Тренерський склад доволі збалансований.

Найвідоміші випускники школи – О. Лужний, Ю. Беньо, Ю. Вірт, В. Кардаш, Ю. Кудінов, В. Постранський, О. Венчак, Ю. Паньків, Т. Гамарник, І. Краївський, В. Лозинський, М. Грешта, А. Кікоть, В. Поліванов, Б. Шуст. Ми постійно дбаємо про те, аби до лав «Карпат» вливалося все більше висококваліфікованих футболістів.

Метою школи є виховування здорового молодого покоління і підготовка спортовців для футбольного клубу. Збираємо дітей і захоплюємо їх футболом. Дякувати Богу, маємо талановиту і здібну молодь, якій надаємо можливість розвивати свою майстерність. Тренери в школі трудяться так, як цього вимагає сучасний спорт. А вимоги тут надзвичайно високі. Намагаємось давати дітям все краще. Адже це – майбутнє країни. Від молоді вимагається зовсім не багато – розвивайтеся і займайтеся спортом. А найкращою нагородою для кожного керівника вважаю, коли учні кажуть йому спасибі…

Цап Богдан Степанович. Народився 30.04.1941 р. у місті Городок (Львівщина). Вихованець львівських шкіл «Динамо» і СКА. Виступав за команди: СКА-2 (Львів) 1961р., «Колгоспник» (Рівне) 1963/65 рр.(68/4) і (3/0) у Кубку СРСР, СКА (Львів) 1966/69 рр. (139/2) і (3/0) у Кубку, «Локомотив» (Вінниця) 1970/72 рр. (97/0), «Сокіл» (Львів) 1973/79 рр. У складі збірної ПрикВО 1963 р. став чемпіоном серед команд Збройних сил СРСР. З 1981 року дитячий тренер, з 1989 року - директор при СДЮШОР «Карпати». Член виконкому Дитячої футбольної ліги України з 2001 року.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: