Cезон надій, розчарувань та єдності

22 червня 09:53
Переглядів: 186
скала славутич

Минулого тижня черговий розіграш чемпіонату в другій лізі де-юре закінчився, а де-факто кільком клубам ще залишається зіграти по одному матчу. Однак відомо, що ПФЛ у зв’язку з уже визначеними учасниками першої ліги та складною обстановкою в країні дозволила «Макіїввугіллю», «Скалі», «Славутичу», «Реал Фармі» та «Карлівці» (командам, у яких в графі «зіграні матчі» значиться цифра 35), поєдинки заключного 36 туру не проводити. Власне, таке рішення очільників ліги можна вважати логічним і цілком обґрунтованим, адже вищезазначені колективи жодним чином на розстановку сил на чолопку турнірної таблиці не впливають, відтак позбавляються зайвого головного болю щодо організації поєдинків, переїздів і забезпечення безпеки на стадіонах. Відтак «УФ» підбиває підсумки минулої першості та аналізує виступи кожного учасника.

1. «ГІРНИК-СПОРТ» (Комсомольськ). Визначально комсомольців ніхто за фаворитів у боротьбі за путівки до першої ліги не сприймав, адже команда з року в рік задовольнялася місцями у середині турнірної таблиці, та й керівництво ніколи про високі цілі не висловлювалось. Усе змінилося з приходом досвідченого тренера Ігоря Жабченка, в якого за плечима є значний досвід роботи з такими клубами, як «Суми», «Зірка» та юніорська збірна України (U-16). Те, що команді не вдавалося зробити впродовж майже 20 років, Жабченко втілив у життя фактично за рік, вивівши «Гірник-Спорт» до першого дивізіону. Попри доволі нерівний старт, «біло-червоно-чорні» поступово набрали ходи, й за рахунок семиматчевої безпрограшної серії пішли на зимову перерву в ранзі віце-чемпіона. Друге коло комсомольці провели просто феноменально, не програвши жодного поєдинку й лише двічі зігравши унічию (вдома з «Тернополем (0:0) та «Сталлю» — 2:2), в заключному турі зуміли випередити дніпродзержинців у боротьбі за чемпіонство. Сильні виступи комсомольців у весняний період можна пояснити продуманою зимовою селекцією та зіграністю складу. Окрім того, команді значно допоміг бомбардирський талант Ігоря Кирієнка, який за першість відзначився 27-а голами.

2. «СТАЛЬ» (Дніпродзержинськ). Без перебільшення, «Сталь» із старту чемпіонату вважалася головним претендентом на підвищення в класі, навіть попри відсутність офіційної позиції керівників цього колективу. За підбором футболістів, інфраструктурою, фінансовими можливостями «сталевари» були одними з найкращих у лізі. Дніпродзержинці довго запрягали, проте із часом відчули свою гру, й поступово вибралися на першу сходинку. Не цуралися підопічні Мазяра й осоромити суперника розгромними перемогами, яких за чемпіонат нарахувалося аж 10. Відтак «Сталь» найпершою вийшла до першого дивізіону, й в останніх турах змагалася за чемпіонство та власний престиж. І бути команді Володимира Мазяра на першій сходинці, якби не «Тернопіль»: «містяни» в заключному турі зуміли відстояти нічию, таким чином позбавивши «сталеварів» золотих нагород. Потрібно відзначити форварда «біло-чорних» Станіслава Куліша, який у ендшпілі першості наколотив у сітку вісім м’ячів, тож із 31 м’ячем у активі став найкращим бомбардиром ліги.

3. «ТЕРНОПІЛЬ» (Тернопіль). «Міщан» по праву можна вважати тренерською командою. Лише в другому для клубу сезоні на професійному рівні тернополяни здобули путівку до першої ліги. Василь Івегеш лише за рахунок дбайливо підготовлених на місцевому ґрунті футболістів зміг вибудувати цілком боєздатний колектив, котрий не тільки виборов бронзові нагороди першості, а й пробився до чвертьфіналу національного Кубка. Техніки й класу тамтешнім гравцям помітно не вистачало, однак вони свої очки брали за рахунок шаленої самовіддачі та бажання, тож простий стиль гри з верховими закидами на нападників і силовою боротьбою приніс свої плоди. Упродовж усього турнірного шляху «Тернопіль» практично не випадав із першої четвірки. І першу, й другу частину чемпіонату підопічні Івегеша закінчили на третій сходинці, яка, за підсумками сезону, цілком їх влаштувала. Зрештою, для такої скромної як за бюджетом, так і за кадровим потенціалом команди подібний результат є справжнім досягненням.

4. «ГІРНИК» (Кривий Ріг). Якщо перші три сходинки більшу частину чемпіонату були практично недосяжними для решти клубів, то боротьба за четверту розгорнулася просто неймовірна. За останню путівку до першого дивізіону боролося зразу шість колективів. Однак Фортуна усміхнулася «Гірнику», який у передостанньому турі, зігравши у «суху» нічию зі свердловським «Шахтарем», оформив собі вихід до престижнішого дивізіону. Перше коло криворіжці провели доволі рівно, й пішли зимувати на п’ятому місці. У другій частині першості Геннадій Приходько зробив ставку на надійній грі в обороні, відтак команда почала демонструвати доволі прагматичний стиль гри. Такий собі італійський варіант футболу ледь не залишив команду поза бортом заповітної четвірки, однак успішний фінішний відрізок і невдалі результати конкурентів відчинили перед гірниками двері до першої ліги.

5. «ШАХТАР» (Свердловськ). Колективу з Луганської області можна тільки поспівчувати. Хлопці Геннадія Сушка непогано провели нинішній сезон, отож повинні були займати прохідну четверту сходинку. За підсумками першого кола, свердловці ділили 3–4 місце разом із «Тернополем» і вважалися одними із фаворитів на підвищення в класі. Однак за зимову перерву багато чого змінилося, й дестабілізація ситуації на сході країни напряму вплинула й на результати «Шахтаря». У зв’язку з терором у Луганській області, ПФЛ зобов’язала шахтарів проводити домашні поєдинки на нейтральному полі, а частину з них узагалі перенесла на невизначений термін. У такій ситуації Геннадій Сушко не зміг утримати клуб на займаних позиціях, отож дозволив обігнати себе конкурентам із Кривого Рогу.

6. «КРЕМІНЬ» (Кременчук). Ще перед початком сезону Сергій Свистун запевнив редакцію «УФ», що цьогоріч його команда не боротиметься за найвищі місця, адже «Кремінь» перебуває тільки на шляху становлення. Окрім того, колектив вимагає серйозної кадрової чистки, відтак у нинішньому чемпіонаті великих звитяг од кременчуцьких футболістів очікувати не варто. Як показали результати, слова досвідченого фахівця виявилися пророчими. У першому колі «біло-синіх» кидало то в жар, то в холод, отож, у підсумку, зимувати команда пішла на сьомій сходинці, відстаючи від четвертого місця всього на шість очок. Весною кременчуцький клуб постав у новому вигляді, фактично більш ніж наполовину змінивши склад. Прихід нових футболістів одразу спричинив успішну ходу «Кременя», який у другому колі програв лише в одному матчі. Власне, кременчуцький клуб наступного сезону можна буде всерйоз розглядати одним із головних фаворитів ліги.

7. «СЛАВУТИЧ» (Черкаси). Певне, про «Славутич» можна сказати, що ця команда не виправдала сподівань ані вболівальників, ані керівництва, фінішувавши на занадто низькій для себе сходинці. Півфіналіст Кубка країни, маючи чудову інфраструктуру та сильний кадровий підбір, не зумів скласти серйозної конкуренції за місця в першій четвірці. Якщо в першій частині чемпіонату черкащани мали серйозні проблеми із фінансуванням, досягаючи результату суто на морально-вольових якостях, то вже в другому колі до клубу прийшли не тільки солідні інвестиції, а й новий тренер і купа новачків. Проте Юрію Бакалову так і не вдалося збалансувати командну гру та досягти від своїх футболістів стабільності. Як результат, несподівані втрати очок із командами нижньої частини «турнірки» та фіаско в матчах із «Тернополем» і «Гірником» залишили клуб у другій лізі ще, як мінімум, на один сезон.

8. «ОБОЛОНЬ-БРОВАР» (Ки-
їв). 
Оновлений столичний клуб проводив дебютний сезон на професійному рівні, однак за своїми кадровим потенціалом, рівнем фінансування та інфраструктурою небезпідставно вважався одним із фаворитів чемпіонату. Проте молодому наставнику «пивоварів» Сергію Солдатову забракло досвіду та вміння, щоби з достатньо кваліфікованих футболістів зліпити боєздатний колектив. Перше коло «броварі» закінчили на десятій сходинці. У другому ж зуміли дещо покращити результат, фінішувавши восьмими. Не допомогло киянам і якісне зимове підсилення, адже практично жоден із новачків так і не проявив себе належним чином. Квінтесенцією провалів «біло-зелених» стала ганебна поразка в Дніпродзержинську, де тамтешній клуб попросту розчавив «Оболонь» — 6:0. Тепер усі сподівання киян будуть спрямовані на наступний сезон.

9. «КРИСТАЛ» (Херсон). Зважаючи на всі проблеми херсонців, цей колектив справді заслужив на повагу. Практично увесь рік кристалівці балансували на межі банкрутства та виживання. Наставнику «камінчиків» Сергію Шевцову вдавалося не тільки переконувати футболістів у світлому майбутньому, а й вимагати від них результату. Розпочали сезон «зелені» настільки невдало, що зразу опинилися серед аутсайдерів ліги. Однак поступово підопічні Шевцова стали демонструвати бодай щось схоже на футбол, відтак за підсумками першої частини опинилися на 11-му місці. Дуже складно команда пережила зимове міжсезоння фінансово, ще й обійшовшись практично без зборів. Казначейські рахунки клубу довгий час були заморожені, тож «Кристал» тримався фактично на голому ентузіазмі тренера та гравців. Та навіть попри це, команда продовжувала справно набирати очки, особливо в домашніх матчах. У підсумку, херсонці увій­шли до першої десятки, й, судячи з усього, влітку знову намагатимуться зберегти прописку серед професіоналів.

10. «ШАХТАР-3» (Донецьк). Ще перед початком чемпіонату було зрозуміло, що надзавдань молода команда Валерія Рудакова перед собою не ставить. Якщо поглянути на середній вік гравців, то він не перевищує двадцяти років, а відтак головним пріоритетом «гірників» було награвання найближчого резерву для дубля та основної команди. Однак, попри відсутність солідного досвіду, донеччанам удалося досягти досить серйозних показників.

Чого лише варті перемоги над досвідченішими командами: «Славутичем», «Шахтарем» і «Оболонню-Броварем». Тому підсумкове десяте місце в турнірній таблиці — прийнятний результат, як для дуже молодої команди. Щодо завдань на майбутній сезон, то про них нині говорити, напевне, зарано, адже невідомо, де команда зможе грати за такої складної ситуації на сході України. Якщо ж усе складеться добре, то в новому сезоні ми зможемо побачити чимало нових дарувань.

11. «КАРЛІВКА» (Карлівка). Із старту чемпіонату команда Андрія Зав’ялова довгий час демонструвала доволі пристойний футбол. Мінімальні перемоги (переважно з рахунком 1:0), можливо, не були такими видовищними, але вони забезпечували результат. Так тривало майже до завершення першого кола. Надалі ж команда перестала показувати навіть такі досягнення, через що головний наставник залишив клуб. Йому на заміну був покликаний спортивний директор Сергій Лукаш, але позитивно на результатах це аж ніяк не позначалося. Команда могла зіграти сенсаційно (проти свердловського «Шахтаря»), але й провалитися (проти аутсайдера «Скали»). Зрештою, вже впродовж другої частини чемпіонату в інтерв’ю Сергій Лукаш зазначав, що нового тренера команда шукатиме вже цього літа. Примітно, що догравали чемпіонат футболістами, середній вік яких дев’ятнадцять років.

12. «РЕАЛ ФАРМА» (Овідіо­поль). Клуб Миколи Лиховидова можна сміливо назвати типовим представником середини турнірної таблиці. Колектив, який не афішував великих завдань, міг видати як вдалу серію з перемог і нічиїх, так і кілька невиразних програних матчів. Мабуть, найбільшим досягненням команди у чемпіонаті можна вважати впевнену перемогу (3:1) над одним із лідерів першості — «Гірником» — ще в першому колі. Надалі ж овідіопольці, демонструючи нестабільні результати, балансували між першою та другою десятками. Доходило навіть до того, що на поле виходив чотирнадцятирічний гравець — син Миколи Лиховидова. У підсумку, маючи досить неприємну різницю м’ячів (27 забитих і 57 пропущених), підопічні Ігоря Корнійця фінішували дванадцятими.

13. «МАКІЇВВУГІЛЛЯ» (Ма­кіївка). Якби в другій лізі існувала номінація «одвічно перспективна команда», то її слід було би віддати хлопцям Спартака Жигуліна. Здавалося б, у команди є все для досягнення успішного результату — кваліфікований наставник і талановиті гравці, але команді постійно чогось бракувало, щоби здобути потрібний результат. Десь не вистачало удачі, десь майстерності молодих гравців. Але навіть попри це «вугільники» демонстрували характер і билися до кінця. Переможна гра проти «Гірника» — чудовий прик­лад. Зрештою, на другу частину чемпіонату молоді гравці зігралися та видали кілька чудових протистоянь, що й дозволило покращити турнірне становище. Наступного сезону, за умови стабільного
проведення чемпіонату та збереження чинного складу, підопічні Жигуліна можуть приємно зди-
вувати.

14. «МИР» (Горностаївка). Про команду Олександра Сапельняка особливо прикро говорити, адже один із найстабільніших клубів припинив свої виступи в другому дивізіоні ще взимку. І це при тому, що колектив із Горностаївки демонстрував гідний результат із початком чемпіонату. Команда змогла здобути сім перемог поспіль у перших турах, застовпивши за собою позицію лідера в таблиці. Але «Мир», маючи доволі коротку лаву запасних і значну кількість травмованих гравців основи, поступово втрачав провідні позиції. Невтішні результати, які йшли один за одним, відкинули горностаївців аж на восьму позицію за підсумками першої час­тини чемпіонату. Надалі ж президент команди за станом здоров’я вимушений був припинити фінансування клубу та зняти його зі змагань, а всі гравці отримали статус вільних агентів…

15. «АРСЕНАЛ-КИЇВЩИНА» (Біла Церква). Оцінювати вис-
туп білоцерківців можна по-різному. Із одного боку, клуб було відбудовано майже з нуля, тож тодішньому керманичу Вадиму Мандрієвському доводилося працювати, як кажуть, із тим матеріалом, що є. Не можна сказати, що впродовж першої частини чемпіонату «каноніри» відверто провалювались. Їхні результати були передбачуваними, але не жахливими. Але шістнадцяте підсумкове місце перед зимовою паузою стало неприпустимим для керівництва, тож уже з поновленням першості навесні команду очолив Євген Фещенко. Сказати, що результати команди значно поліпшились, навряд чи можна. Клуб продовжував перебувати в нижчій частині таблиці, залишаю­чи своєю грою більше запитань, аніж відповідей. Білоцерківцям за підсумками сезону вдалося піднятися лише на одну сходинку, що не дуже, вочевидь, потішило їхніх уболівальників. Що буде далі, покаже лише час.

16. «ЕНЕРГІЯ» (Нова Каховка). Колектив Юрія Окула за підсумками сезону залишив по собі доволі неоднозначні враження. Попри те, що команді спалахами вдавалися матчі проти лідерів (наприклад, «Оболоні-Бровара»), та переважно новокаховський клуб розчаровував. Якщо на старті чемпіонату ще можна було виокремити кілька позитивних моментів, то з плином часу ця ситуація лише погіршувалась. І це при тому, що команда має один із найкращих показників за відвідуваністю у чемпіонаті (у середньому — 1700 глядачів за гру). Як і середній вік гравців — 22 роки — чудовий час, аби демонс­трувати свої можливості. Кілька слів про результати: погодьтеся, дев’ять перемог за тридцять шість ігор — красномовний показник аутсайдерства. Про різницю м’ячів узагалі годі говорити — 38:85. Найгірший показник серед усіх клубів за кількістю пропущених м’ячів. Навіть «Скала», яка посіла передостаннє місце у чемпіонаті, пропустила 57 м’ячів. Відчуйте різницю. Тому досить очевидно, що новокаховський колектив потребує конкретних змін, як кадрових, так і в плані ігровому.

17. «ЕНЕРГІЯ» (Миколаїв). Нетривалим, на жаль, стало перебування миколаївського клубу в професійному футболі. Команда В’ячеслава Мазараті, яка дебютувала минулого сезону в третьому за рангом дивізіоні України (до цього вони грали на першість аматорів) і здобула низку серйозних результатів, змогла протриматися на плаву лише півроку. І причина банальна — гроші. Демонструючи доволі непогані показники (дванадцяте місце після першого кола), команда ледь змогла дограти до завершення першої частини чемпіонату. За кілька турів до фінішу осінньої частини стало відомо, що головний спонсор «Миколаївобленерго» відмовляється від клубу, тож гравці взимку змушені були шукати кращої долі. Сам тренер перейшов до першолігового «Миколаєва», привівши із собою майже половину складу «Енергії».

18. «СКАЛА» (Стрий). Абсолютно протилежною є ситуація у стрийському клубі. Чим саме? Вони також перебувають на дні турнірної таблиці, але при цьому мають доволі безхмарне фінансове становище. Молодий колектив не ставив перед собою серйозних турнірних завдань, швидше навпаки — лише «обкатка» молоді. Але, погодьтеся, маючи чудову тренувальну базу, забезпечення, талановиті кадри, можна показувати значно пристойніші результати, а не бовтатися серед останніх команд чемпіонату, час­тини з яких вже немає в принципі. Однак слід згадати й про позитивні моменти, а саме — про характер: попри молодий вік гравців, легким суперником «Скала» ні для кого не була, що вже є «плюсом» для цього цікавого та самобутнього колективу.

19. «ДИНАМО» (Хмельницький). І, нарешті, остання команда сезону, але далеко не остання за своїм статусом. Хмельницький клуб став іще одною жертвою браку фінансів. Команда Вадима Крохана з початку першості постійно перебувала в підвішеному стані, адже мала борг перед ПФЛ, який ніяк не могла погасити. Логічно, що така складна ситуація позначилась і на спортивних досягненнях клубу, який продовжував перебувати на самому дні. Зрештою, за кілька турів до завершення першої час­тини чемпіонату керівництво клубу офіційно оголосило про розпуск колективу. Щиро кажучи, дуже шкода, що Подільський край залишився без своєї команди в професійному футболі…

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити