Чому у нас так мало чемпіонів?

16 березня 20:35
Переглядів: 314
трамплін

На Прикарпатті люблять спорт, тож в останні десятиліття ми багато чого досягли як у спорті високих досягнень, так і в масовому. Водночас рік на рік не схожий і результати не завжди відповідають нашим прагненням. А яким був для нашої області 2013-й?

Переможці отримали свої нагороди

Без цифр і фактів не обійтися. Згідно з інформацією управління спорту ОДА, торік спортсмени завоювали 597 медалей національного та міжнародного рівнів, з яких 65 — європейських  і світових чемпіонатів. З цієї кількості 185 нагород — золоті. За результатами участі в різних змаганнях з олімпійських і неолімпійських видів спорту присвоєно такі почесні звання: «Заслужений тренер України» — одне,  «Майстер спорту» — 31, «Майстер спорту міжнародного класу» — два. Від нашої області троє представників брали участь у XXII Зимових Олімпійських іграх у Сочі: Надія Діденко та Надія Мохнацька — з фристайлу, Богдана Мацьоцька — з гірськолижного спорту.

У туристичному комплексі «Буковель» проведено фінал Кубка світу з лижного фристайлу, в якому вели боротьбу за нагороди представники Канади, Казахстану, Швейцарії, Китаю, Японії, США, Великобританії, Білорусі, України і в якому наша Надія Діденко здобула срібну медаль. На належному рівні організували чемпіонат України та міжнародні старти зі спортивної ходьби «Вечірній Івано-Франківськ», а на шляхах Коломийського, Косівського і Снятинського районів — чемпіонат країни з авторалі та відкрите міжнародне ралі «Трембіта».

Дещо зроблено і в плані зміцнення матеріально-технічної бази спорту. Впродовж року облаштовано десять майданчиків із синтетичним покриттям, збудовано три футбольні поля і три тенісні  корти, в селі Воскресінцях Коломийського району введено в дію стадіон з новими роздягальнями, санвузлом, душовими кабінами і  трибунами з пластиковими сидіннями, проведено капітальний ремонт плавального басейну Снятинської ДЮСШ, приватне підприємство «Мандри-Гори» з відповідним матеріальним забезпеченням заснувало ДЮСШ «Буковель» із зимових видів спорту. У Калуші на базі споруди зі штучним льодом утворено івано-Франківське комунальне підприємство «Льодова арена».

З наданої інформації без порівнянь із попередніми, важко судити, наскільки в минулому році ефективно спрацювали спортивні та господарські структури. Ось що з цього приводу  сказав начальник управління спорту ОДА Мирослав Карабін:

— Порівнювати можна по-різному. Приміром, у 2012-му основну увагу зосереджували на підготовці спортсменів до Всесвітніх спортивних ігор з неолімпійських видів у Колумбії, в 2013-му — до зимових ігор в Сочі, нинішнього — готуємося до Літніх юнацьких Олімпійських ігор, відтак — до Літньої Олімпіади в Бразилії. Це значною мірою визначало напрями нашої діяльності.

Ворохта втратила свої позиції

Відійдімо від сухої статистики і перейдімо до розлогішого спортивного життя. Як кажуть, через минуле бачиться майбутнє. В 2013-му були свої «плюси» і «мінуси». Традиції підтримувалися, Прикарпаття було гідно представлено на всеукраїнському і міжнародному рівнях з пріоритетних у нас видів спорту. Передусім хочеться відзначити Надвірнянську школу дзюдо, звідки постійно є посланці до юнацької, молодіжної та дорослої збірних. Таке ж можна сказати і про легку атлетику. Вільних борців високого класу для збірних готує заслужений тренер України ігор Барна зі своїми молодшими колегами. Якщо казати про бокс, то тут у минулому було затишшя, а нині йде кропітка праця щодо підготовки майбутніх олімпійців, зокрема під орудою тренерів Сервіна Сулейманова, Сергія Даниліва і Василя Кондрата.

А от далі переважають «мінуси», передусім у розбудові матеріально-технічної бази спорту. Візьмімо, принаймні, легку атлетику. Надворі третє тисячоліття, а наші спортсмени тренують і бігають, як колись співав Володимир Висоцький, гаревими доріжками. Чи в силі ми за таких умов перемагати світових атлетів? Звичайно ні. А що вже казати про зимову Ворохту? Ще 30-40 років тому вона «гриміла» на весь Радянський Союз і  Європу, і хоч наша область була закритою, сюди приїжджали тренуватися і змагатися спортсмени з різних країн, що виборювали чемпіонство в стрибках на лижах з трампліна, лижних гонок, лижному двоборстві, біатлоні. Нині трампліни, біатлонні «П’ятихатки» в жалюгідному стані, дійшло до того, що навіть діти для тренувань на трамплінах їздять до Австрії, Румунії, Польщі. Тому не дивно, що на Олімпіаді в Сочі не було жодного учасника з Прикарпаття в цьому виді спорту. Є, щоправда, трампліни у Верховині. Однак вони малі й на них можна «підтягувати» дітей лише до певного рівня майстерності. Це тепер з успіхом роблять тренери Василь Прокоп’юк і Володимир Бощук, котрий після двох Олімпіад став тренером збірної України.

Правила гри мусять бути справедливими

Зрозуміло, що без належної спортивної бази чогось значного нам не досягти. Брак необхідного фінансування — ось основна причина. Однак був і інший шлях — задекларована Зимова Олімпіада-2022 в Україні. Чи буде вона в нашій державі, це 2015 року своїм рішенням визначить Міжнародний  олімпійський комітет. Втім, попередньо передбачалося, що, окрім Львівської та Закарпатської, у змаганнях і в розбудові  олімпійської інфраструктури задіюватимуть й івано-Франківську область.

Та цього, на жаль, не сталося. Виявляється, причина проста: Олімпійські ігри не повинні проводитися у двох або трьох регіонах, віддалених від олімпійського селища транспортним сполученням більш як на дві години. Якщо таке селище буде у Львові, то до Верховини, Ворохти чи Надвірни треба буде добиратися довше. А до того ж Закарпаття і кілометраж менший, і є гора, де можна проводити швидкісний спуск зі слалому-гіганту. Хоча в разі проведення ігор може бути затребуваним під спортивні об’єкти і наш Долинський район, насамперед Вишківський перевал, віддалений від Тисовця лише на 17-18 км. Ще одна особливість. Згідно з вимогами МОК можуть функціонувати тільки два олімпійські селища: рівнинне з палацами спорту для фігурного катання, хокею з шайбою і шорт-треку та гірське — з лижними гонками, біатлоном, лижними перегонами, стрибками з трампліна і т. п. Планують Львів і Тисовець, а поряд — Закарпаття.

Та за словами деяких фахівців все-таки найголовніше полягає в дещо іншому. На Івано-Франківщині треба не лише вести підготовку до якихось великих міжнародних змагань, а й щороку будувати тренувальні та спортивні бази, щоб приїжджали спортсмени для акліматизації, проводили етапи різних кубків Європи, світу. Невже ми гірші від тих же поляків, чехів, словаків, румунів? Гірші, напевно, в одному: у прозорості будівництва і відповідальності. Корупційні схеми відлякують інвесторів, вони хочуть гарантій щодо свого бізнесу, а їх ніхто не дає. Та й політична обстановка не сприяє. Чи вірять люди в найближче майбутнє? Хочуть вірити, що Україна приєднається до Євросоюзу, що нарешті чітко буде розписано справедливі правила гри і наші чудові Карпатські гори житимуть різноманітним спортивним життям.

Своє слово має сказати громада

Коли це ще буде... А тепер знову опустимося на землю. і знову через спортивну базу. Останнім часом у нашій області мова йшла про різні проекти без відповідного обррунтування. Візьмімо будівництво в івано-Франківську потужного палацу спорту, зініційованого колишнім головою облради, а нині віце-прем’єр-міністром Олександром Сичем. З цього приводу було багато нарад з участю зацікавлених осіб, під будівництво виділяли різні земельні ділянки. А віз і нині там. Чому так сталося і хто винен? Ніхто сьогодні не знає. Справді, будувати було бажання, але воно як раптово народилося, так само і згасло. Не знайшли потрібних грошей, а ділянку землі, після довгих виснажливих торгів, виділили аж у селі Чукалівці. Який палац спорту там може бути? Там є цвинтар, де упокоєні люди. Нехай з Богом спочивають! А закінчилося все тим, що говорили-говорили і безрезультатно розійшлися. У таких ситуаціях своє рішуче слово мала б сказати громада. Ну час заможним людям для неї вже щось зробити, а не лише нагрівати свої кишені, будуючи будь-де багатоповерхівки.

Ще один проект чи прожект недавно потрапив на очі в інтернеті. Виявляється, влада Івано-Франківська на базі стадіону «Рух» планує вибудувати легкоатлетичний стадіон. Хотілося мені про це щось написати, але телефоном спортивний керівник міста Віталій Матешко порадив цього поки що не робитиѕ Власне, стадіон «Рух» був міською власністю, відтак перейшов у власність «Скорзонери», керівництво якої багато чого обіцяло зробити щодо інфраструктури, а тепер його знову повернуто в міське підпорядкування. і що тепер? Схоже, народився черговий прожект. 

і знову про спортивні споруди. Україна буде проводити «Євробаскет-2015». На одній з прес-конференцій директор БК «Говерла» Андрій Дроздов повідомив журналістам про те, що наша область несподівано виграла тендер на організацію матчів однієї з груп чемпіонату Європи. За умови, звичайно, що під баскетбол збудують сучасний палац спорту. На думку п. Дроздова, могло б усе так і бути, якби хтось лобіював інтереси області в Кабміні...

Як повідомили в управлінні спорту ОДА, насправді вимальовується інша картина. Спочатку для проведення «Євробаскету» визначили шість міст, а згодом — чотири. Крім Києва, Донецька, Харкова і Львова, поза грою залишилися Дніпропетровськ і Одеса. Допустимо, Кабмін дасть гроші, в Івано-Франківську збудують «десятитисячник», а що далі? Яким чином утримувати таку велику  споруду? Київ з його можливостями і той не може собі дати ради. А тут вам невеликий івано-Франківськ. Безумовно, в області слід будувати три-п’ятитисячні палаци спорту, але не «десятитисячники». Нехай вони працюють не лише на великий спорт, а й на оздоровлення населення і розвиток фізичної культури і спорту.

І насамкінець думки кількох авторитетних людей про розвиток спорту на Прикарпатті.

Іван Шарій, заслужений тренер України.

— На все потрібен час. А на сьогодні, як колись твердив перший президент України Леонід Кравчук, маємо те, що маємо. Все залежить від людей, які керують спортом. А що тут зробиш, коли тобі кажуть: можеш їхати на змагання, а можеш і не їхати...

Назарій Павлів, стронгмен, рекордсмен із силових вправ.

— Щось добре можна лише сказати про баскетбол і футзал, а далі — всі види  занепадають. Спортивну галузь треба кардинально міняти, тож хочеться вірити, що серйозні зміни розпочнуться вже з новим міністром молоді і спорту в уряді — Дмитром Булатовим.

Богдан Вовкович, ветеран спорту, колишній захисник футбольного «Спартака».

— Спорт у нашій області «глибоко закопали». Здається, що нікому нічого не потрібно. Найбільше тривожить відсутність належної матеріально-технічної бази, за роки незалежності держава не спромоглася збудувати хоча б одну потужну спортивну споруду.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити