Денис Мірошніченко: "Міг два дні не походити до школи, але на тренування їздив завжди"

19 жовтня 13:05
Переглядів: 66
мірошніченко

Карпатівський іменинник у інтерв’ю Інформаційному центру клубу розвіяв міф про червоний сніг, назвав особливі львівські слова і привідкрив музичну таємницю роздягальні «зелено-білих». 

– Денисе, минулого тижня ти відзначив свій 24-й день народження. Як відсвяткував?
– До мене приїхали батьки та родичі з Кривого Рогу. Зранку привітала команда, після чого ми провели тренування. Ввечері провів час з рідними – пішли в ресторан, повечеряли. День минув чудово. Команда привітала, такі дні завжди приємні.

– 24 роки – період футбольної зрілості. Задумувався над майбутнім та аналізував минуле?
– Не надавав особливого значення цій цифрі. Думаю, попереду ще багато часу, тому хочу тільки прогресувати і ставати ще більш зрілим і кращим. Місце для прогресу я маю.

– У Львові ти вже практично 6 років. Трохи відчуваєш себе львів’янином?
– Я тут з 18-ти. Вважаю себе навіть «не трохи» львів’янином, а, мабуть, повноцінним мешканцем міста. Тут я багато навчився, побачив традиції, пізнав світ. У Львові зовсім інша культура. Думаю, я суттєво змінився.

– Колись в інтерв’ю ти зізнався, що після завершення кар’єри футболіста хотів би залишитися у Львові. 
– Так, це правда. Також маю бажання перевезти сюди батьків. Львів – прекрасне місто, яке розвивається. Тут дуже багато туристів. Це одне з найкращих міст в Україні. Чи маю улюблені місця? Так, але не розкриватиму їх – це секрет (посміхається).

– Андрій Нестеров колись проходив тест на знання львівських слів. Ти міг би пройти схоже випробування?
– Чув чимало цікавих слів. Не скажу, що вивчив їх усіх. Тут справді багато варіантів і особливих фраз. З того, що запам’яталося і сподобалося, мабуть, виділю «мешти» (посміхається)

– Твій рідний район у Кривому Розі – Північний гірничо-збагачувальний комбінат або, як його називають, СевГОК. Як би ти описав його для пересічного львів’янина?
– У нас все місто можна уніфікувати і опис буде однаковим – Кривий Ріг асоціюється передусім із заводами та шахтами. Мій район – не виключення, він віддалений від центру. Мій рідний район доволі спокійний і тихий, однак добиратися звідти в інший кінець міста доволі складно.

– Багато промислових об’єктів у Кривому Розі породжують міф про червоний сніг. Ти бачив його коли-небудь?
– На власні очі ніколи не бачив. Зрештою, якщо кажуть так і люди бачили, то щось у цьому є. 

– Ніколи не задумувався про шлях металурга чи шахтаря?
– Змалечку займався футболом. Чесно, навіть не уявляв себе за межами цієї діяльності.

– Шлях футболіста для тебе був дуже непростим. Що тобі довелося пройти для того, аби досягнути того, що зараз маєш?
– Складно було прокидатися зранку. Будильник спрацьовував о 05:15, згодом я сідав у автобус і їхав на тренування. В пункт призначення діставався о 07:45. Наша школа знаходилася в самому центрі міста. Дорога в один бік займала практично дві години. Далі було тренування, а тоді повернення додому приблизно о 18:00. І так кожного дня. 

– Ніколи не було думок про розрив із футболом?
– Було тяжко, моментів непростих вистачало. Навіть батьки запитували: «Можливо, треба завершити? Тобі тяжко». Спільними зусиллями виходили із ситуації. Я міг два-три дні не походити до школи, але на тренування я завжди їздив. 

– З твоїх однокласників ще хтось досягнув рівня УПЛ чи Першої ліги?
– Чимало хлопців виступали в чемпіонаті дублерів. Також можу відзначити Дмитра Іванісеню, який зараз виступає в Грузії, а раніше грав за «Маріуполь» і «Шахтар». 

– У твоїй кар’єрі були чимало знакових тренерів, зокрема, Сергій Мазур та Олег Таран.
– Відзначив би всіх своїх наставників. Це стосується і дубля «Кривбасу», і періоду, який я провів у «Дніпрі» в Дмитра Михайленка. Дебютував в УПЛ я в Олега Тарана і мені не вистачить слів, щоб подякувати цьому тренеру. Також відзначу його помічника Сергія Башкірова. Ці люди дали мені дорогу в життя. Це був казковий період. Я чудово дебютував у своїй рідній команді, у своєму рідному місті. Дуже вдячний кожному з них. Сподіваюся, що зможу їм віддячити своєю грою.

– Свого часу в «Карпатах» ти найбільше товаришував з Костевичем, Чачуа, Страшкевичем і Пучковським. Перші двоє виступають за кордоном. Підтримуєш з усіма ними відносини?
– Так, списуємося практично кожних два-три дні. Перебуваю на зв’язку з усіма чотирма хлопцями. Зрештою, в нинішній команді також є чимало футболістів, з якими я тісно спілкуюся і вважаю їх своїми друзями, наприклад, Олексія Гуцуляка та Сергія Мякушка. Втім не хочу когось виділяти – у нас всіх чудові дружні відносини.

– Доводилося бачити, що ти в команді виконуєш функції ді-джея. Це перманентний статус?
– В автобусі, коли ми їдемо з гри, чи у роздягальні будь-хто може музику ввімкнути. Часто хтось із легіонерів це робить. На даний момент частіше за інших музику вмикаю я. 

– Партнерам подобаються твої треки?
– Комусь – так, комусь – ні, але хіба в них є вибір? (посміхається).

– Попереду матч з «Олександрією», проти якої завжди важко грати. Які думки напередодні зустрічі?
– Багато говорити не варто. Вони йдуть на третьому місці в Прем’єр-лізі. На нас очікує дуже важкий поєдинок. Однак ми їдемо на виїзд з хорошим настроєм. Гра покаже, як все складеться.

За матеріалами: fckarpaty.com
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: