Дмитро Лащук: "Суддів відправити в зону АТО"

26 січня 11:15
Переглядів: 244
ЛАЩУК

Нині у ЗМІ, в парламенті, врешті-решт і серед багатьох людей тільки й мови, що про обов’язкову люстрацію відповідно до Закону «Про очищення влади в Україні». З цього приводу лунають різні думки, пропозиції, багато критики, однак до реальних результативних дій ще далеко. Повсюдно великий спротив високопосадовців, заплямованих у корупційних діяннях, і без рішучих дій з нашого боку укотре нічого суттєвого можемо і не добитися. Коли останнього разу я брав інтерв’ю у футбольного експерта Дмитра Лащука з Печеніжина, ми довго розмовляли на цю тему і дійшли висновку, що широку люстрацію треба впровадити і в спорті. Домовилися зустрітися і підготувати «люстраційний» матеріал для нашого видання.

Співпрацюють зі «своїми» федераціями

— Пане Дмитре, чи не вперше питання про люстрацію у спорті в Україні порушили олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики екс-президент Федерації гімнастики Стелла Захарова і колишній футболіст київського «Динамо» екс-голова КДК ФФУ Степан Решко.

— Футбол залишмо «на закуску», а Стелла Захарова — багатолітній борець за справедливість. Остаточно вивів її з рівноваги чемпіонат світу зі спортивної гімнастики, який торік проводили в Китаї. Вперше за багато років з такого турніру наша команда не привезла жодної нагороди. Ще недавно така грізна збірна задовольнилася тепер лише трьома виходами до фіналу. «Це провал, але розберімося в причинах, котрі призвели до такого жалюгідного стану, — сказала в одному з інтерв’ю С. Захарова. — От у мене на столі лежить календарний план на рік і бюджети, передбачені на гімнастику. Називаю вам суми, які тут вказані. На спортивну гімнастику — 5 млн. грн. на рік. Це на дівчат і на хлопців. А на художню гімнастику, де лише дівчата і де ми маємо лише одну медаль, на рік — 5,5 мільйона. Ось така різниця. Чому такий несправедливий розподіл коштів? Та тому, що у міністерстві й далі сидять люди, котрі зацікавлені, говорімо відверто, у «відкатах». Їм цікаво співпрацювати зі «своїми» федераціями, куди можна перекинути гроші й отримувати «відкати».

Набридло бути жебрачкою

- Їй уже не один чиновник говорив, щоб не спілкувалася з пресою, бо вона завжди каже правду. Звичайно, корупція поглинула наш спорт і не дозволяє йому розвиватися. Візьмімо хоча б гандбол. Жіночий київський «Спартак» колись гримів на весь світ. А тепер що маємо? Двох президентів гандбольної федерації, які ніяк не поділять влади. Очевидно, через жагу до неї та грошей. Хоч, кажуть, у гандболі їх майже немає, але маленькі струмочки, мабуть, все-таки течуть. Наприклад, наші збірники мали отримати стипендії в межах трьох тисяч гривень, однак дівчата грошей не отримали, бо їх, мовляв, не було. іншої думки головний тренер збірної України Леонід Ратнер. Гроші були, проте він не знає, куди поділися. Крім того, нинішню ситуацію в гандболі порівнює з рейдерським захопленням. Чемпіонати — чоловічий і жіночий — спеціально розвалюють, а тоді наших гравців, на яких є попит у Європі, продають і гроші «дерибанять». А вартість кожної гандболістки — 20 тисяч євро і вище. Ось так у гандболі ділять посадові місця та гроші.

— Пане Богдане, через корупцію в спорті, небайдужість чиновників до себе і байдужість до спортсменів, багато з них у пошуках кращого життя покидають країну. Як можна було олімпійській чемпіонці інні Осипенко-Радомській сказати: «Хто ти така взагалі?!». Вона розвернулася і поїхала туди, де її працю  цінують належно. Отак вийшло і з гандболістками. Наша збірна недорахувалася двох своїх лідерів — Юлії Манрарової та Ольги Ващук. Дівчата заявили, що більше за Україну не гратимуть. Чому? Найперша причина — матеріальна. Нині Манрарова виступає у Ростові, а там така практика: якщо гравець набуває російського громадянства, йому відразу дають двокімнатну квартиру. Житло в центрі Ростова уже отримала Реріна Шемлкуте, яка раніше перебралася до нашої східної сусідки. Нині росіяни насіли на нашу молоду Ольгу Передерій. Ольга Ващук заявила, що виступатиме за Туреччину, бо їй набридло бути жебрачкою. Це підтверджують і слова  згадуваного Леоніда Ратнера: «Я нічого не можу їм дати, я ж тисну на патріотичні почуття. і вони до останнього спрацьовували. Але ж усі хочуть їсти».

- Хочуть їсти і чиновники. і неабияк... Невідомо, як тепер, а ще кілька років тому плавці здійняли бунт: вони домагалися звільнення чиновників, котрі відбирали в них від 20 до 25 відсотків зароблених гонорарів. Серед бунтівників були знамениті чемпіони Олег Лісогор, Денис Силантьєв та ірина Амшенникова. Таке здирництво тривало цілі 15 років.

— Платили всі. Платили і для того, щоб потрапити в збірну, і для того, щоб у ній зостатися. Навіть тренер Надія Кожух — за Яну Клочкову. іншого виходу не було, такі були неписані закони.

На фінансових махінаціях спіймали і керівників Федерації легкої атлетики, про «відкати» не раз йшла мова і коли говорили про Федерацію важкої атлетики. Умудрялися привласнювати державні гроші різними способами. Приміром, їх списували нібито на тренувальні збори.
Дві афери чиновників

- Пане Дмитре, свого часу гучний корупційний скандал розгорівся і у вільній боротьбі. Елітні представники цього виду спорту, в тому числі й олімпійські чемпіони, повстали проти президента федерації і головного тренера збірної Ельбруса Тедеєва та Руслана Савлохова. Те, що до збірної потрапляють за гроші й там не завжди змагаються найсильніші, підтвердив і срібний призер Олімпійських ігор у Пекіні дворазовий призер чемпіонату світу та триразовий чемпіон Європи калушанин Василь Федоришин.

Тепер перейдімо до найближчої для нас теми — футбольної. Сьогодні, до речі, — найболючішої. Почнемо з Федерації футболу країни. Про скандали, корупцію у цій громадській організації сказано і написано багато. Зокрема про його президента Анатолія Конькова. У другій половині грудня можна було кардинально виправити становище на плановому конгресі ФФУ, але через неконсолідовані дії регіональних федерацій нічого не вийшло. Є сподівання, що це станеться 6 березня на позачерговому конгресі й нарешті Конькова усунуть з цієї посади. Підстав є багато. Лишень один факт: у Будинку футболу співробітники СБУ провели обшук і відкрили кримінальну справу про відмивання коштів в особливо великих розмірах. Принаймні розглянемо два корупційні скандали. Перший — з придбанням 20 тисяч м’ячів для ДЮСШ. Тренери вжахнулися, коли взяли до рук ці м’ячі. Вони, кажуть, шкідливі й зовсім не придатні для футболу. Може, ви мені розтлумачите, чому?

— По-перше, м’ячі дуже легкі; по-друге, їх розмір — четвірка, а не п’ятірка; по-третє, вони декоративні. Ставити на них автографи зірок — будь ласка і використовувати як сувенір. Складається враження, що м’ячі одноразові. Образно кажучи, добре копнеш кілька разів і м’яч нагадуватиме яйце. А нормальний служить рік. Стосовно шкоди здоров’ю — це правда. На добротному м’ячі не видно жодного шва, а дітям дали з грубими швами. Вдариш головою — буде не лише боляче, а ще є ризик травмуватися. Чиновники уже обкрадають дітей. Це чистої води корупція. Хтось нагрів руки на дітях.

- За якою схемою?

— Елементарною. Одна з фірм купила інвентар за кордоном за смішні гроші, а федерація в неї м’ячі викупила за більшу суму. Різниця осіла в кишенях чиновників. Як це все відбувалося, я прочитав в одній із газет.

Українські підприємці придбали м’ячі у пакистанців за ціною 5 доларів. За 20 тисяч одиниць пакистанцям заплатили 100 тисяч доларів, а якщо точніше — 800 тисяч гривень, бо на момент укладання угоди долар коштував 8 гривень. А федерація купила в української фірми 20 тис. м’ячів уже за 1,6 млн. гривень. Виходить, що на одній такій афері чиновники збагатилися на 800 тисяч гривень.

- Пане Дмитре, варто згадати й інший корупційний скандал, коли футбольна громадськість вимагала з’ясувати, куди президент ФФУ подів кошти, які Україні виділили УЄФА та ФІФА.

— Це набуло широкого розголосу. Йдеться про 5,5 млн. євро та 500 тис. доларів на будівництво 27 міні-стадіонів з трибунами на 500 крісел і роздягальнями у всіх регіонах нашої країни. Цей транш відбувся в рамках програми розвитку дитячо-юнацького футболу. Радість тренерів на місцях годі було передати, адже діти дістали б нагоду тренуватися на сучасному штучному покритті, а не місити багнюку. На жаль, тішилися недовго. Коньков передумав будувати поля в областях і за ці гроші вирішив звести одну тренувальну базу для збірних у Вишгороді. Чому там? Єдине пояснення: він живе у Вишгороді, тож захотів на старість поблизу домівки збудувати величезний комплекс. У ФФУ казали, що, мовляв, на місцях не знайшли дофінансування цього проекту, коштів не вистачило, тому гроші спрямували в інше річище. Нісенітниця, звичайно.

Суддів відправити в зону АТО!

- Пане Дмитре, найбільш опукло у футболі вирізняється суддівська корупція. Корпус арбітрів — у підпорядкуванні ФФУ, тож хто федерацією керує, а це людина, як правило, одного з футбольних кланів — київського чи донецького, — певну команду і судді витягують. За Григорія Суркіса — київське «Динамо», а за Анатолія Конькова — донецький «Шахтар». Принаймні в різних середовищах — в медійному, уболівальницькому чи фаховому — завжди про це мова. Років три тому сенсаційну заяву зробив власник дніпропетровського «Дніпра» Ігор Коломойський. Він відважився сказати те, що всі знають, але чомусь бояться говорити. Один із найвпливовіших людей нашого футбольного «королівства» назвав суми, які клуби платять арбітрам за «симпатії». «Якщо на один матч витратити 300 тисяч доларів на роботу із суддями, то на сезон виходить дев’ять мільйонів. Це вигідніше, аніж витрачати 60 мільйонів на сезон і не мати стовідсоткової гарантії перемоги», — закинув своїм опонентам нечесну гру ігор Коломойський.

— Якраз, здається, того року іван Гецко, автор першого гола за національну збірну України, щоб викоренити хабарництво в арбітражі, радив посадити за ррати хоча б одного суддю і нагнати страху на інших. Чомусь чиновників хоч іноді, та ув’язнюють за хабарництво. А футбольним суддям усе минається. Вони нікого не бояться. Усі впевнені в собі. На суддів нема управи. Тому вони ідуть залюбки на контакт із представниками клубів, допомагають одній команді і знищують другу. Суддя, отримавши великі гроші, залишається безкарним. Ризик невеликий. Вони роблять все чисто й акуратно. У схемі працює чимало людей, хабар проходить великий маршрут від клубного менеджера до судді. Не факт, що всі 300 тисяч йдуть у кишеню арбітра.

- Нині головний суддя має гонорар близько шести тисяч доларів за гру, а його асистенти — по три. Може, варто підвищити їм зарплатню до певного рівня, щоб вони й не думали про хабарі?

— Це нереально! Дайте їм мільйон зарплатні, вони все одно не відмовляться від хабара. Гроші зайвими не бувають. Тим більше, що гроші великі, а ризик — мінімальний. Їм просто треба раз свиснути на користь одній команді — і гроші в кишені.

- Нині нашими суддями керує італієць П’єрлуїджі Колліна. Він неодноразово заявляв, що готовий заплющити очі на помилку судді, але ніколи не пробачить упередженості в діях...

— Колліна не може одним помахом руки покласти край корупції. Він родом з Італії, там також не можуть здолати це лихо. Хоча є і суди, і покарання. А Колліна приїхав рятувати Україну... Це просто шоу. Як сказав Іван Гецко, нечесних суддів просто треба саджати за ррати. і не умовно, а на шість, сім років...

- У зв’язку з важкою політичною та економічною ситуацією в Україні, минулий футбольний сезон порівняно з іншими, здається, не був аж таким насиченим суддівськими скандалами...

— Важко економіці, важко й клубам. Деякі з них уже не можуть надто шикувати. Це насамперед відбивається на зменшенні зарплатні футболістам, і, мабуть, до певної міри знижені й хабарницькі апетити деяких суддів. Лише знижені, а не відсутні. Недарма головний тренер «Волині» Віталій Кварцяний після одного з матчів нинішнього сезону відверто натякнув на те, що суддів легко купити, і він прекрасно знає, як це робиться.

А скандали все-таки були. Уперше в історії футбольна команда пішла з поля на знак протесту проти суддівського свавілля. Це сталося в Тернополі під час першолігового поєдинку між місцевою «Нивою» та харківським «Геліосом». Крім того, пригадаймо перервану зустріч у Луцьку між «Волинню» і «Металістом», де головному судді Дмитрові Кутакову довелося рятуватися втечею від уболівальників. Після матчу «Металіст» — «Зоря» (4:2) головний тренер луганців Юрій Вернидуб добряче проїхався по суддях, очолюваних Анатолієм Жабченком, за знущання над гостями. А щоб далі вони не робили своєї «чорної справи», висловив ідею організувати батальйон суддів і відправити його в зону АТО.

Область — не Київ

- Пане Дмитре, якщо перейти з корупції рівня великого спорту на обласний, то чи можете навести тут якісь непривабливі факти?

— Знаєте, область — не Київ, де крутяться значні кошти й приймаються найважливіші рішення. В такому малому регіоні, як наш, все роблять, напевно, на значно нижчому рівні. Ми чули про незаконні продажі або рейдерські захоплення деяких спортивних споруд, про нерівномірне фінансування федерацій або окремих ДЮСШ, але чи це пов’язане з «відкатами» — невідомо. А якщо взяти конкретно футбол, я б відповів трохи жартома: переадресуйте своє запитання до тренерів, президентів футбольних клубів і, зрештою, керівників федерації. Нехай прямо дадуть відповідь — так чи ні! Щодо мене, то коли я був президентом печеніжинських і коломийських «Карпат»,  постійно відчував упереджене ставлення до команди з боку федерації та її суддівського корпусу. Втім, на мою думку, корупція є всюди — і не тільки в спорті, і не тільки в нашій країні. Різниця лише в її масштабах...

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити