Дмитро Підручний: "Індівідуалку" терпіти не можу. Нехай Семенов її бігає"

05 березня 11:43
Переглядів: 259
підручний

Сьогодні в Контіолахті відкривається головний турнір сезону у біатлоністів, на якому українці ходять серед претендентів на медалі.

Наша команда прибула до Фінляндії з Білорусі в понеділок, а перед відльотом з нами поспілкувався привітний 23-річний тернополянин Дмитро Підручний, котрий сильно додав останнім часом і нині з Сергієм Семеновим є одним із лідерів чоловічої команди. Говорив з нами тернополянин сидячи в коридорі, оскільки з номера його вигнала білоруська прибиральниця з пилососом.

— Діма, ажіотаж, що передує чемпіонату світу тобі передається?

— Поки ми не вийшли на старт, все спокійно, в команді ніхто не намагається нагнітати атмосферу. Всі розуміють, що це за турнір, і чим сильніше ти переживаєш, тим гірше можеш виступити. Але настрій — бойовий (посміхається).

— Якусь задачу на ЧС збірній поставили?

— Конкретно тренери не говорять, але кожен розуміє, що потрібно показати найкраще з того, що ти можеш, на що готовий. Хочеться пробиватися в десятку кращих — будемо боротися.

— У тебе буває мандраж на турнірах?

— Я не знаю, хто не переживає що-небудь подібне. Особисто зі мною мандраж трапляється практично на будь-якому старті, адже хочеться проявити себе з кращого боку. Але чим більше береш участь у змаганнях, тим легше такі переживання перенести. Але коли йдеш на дистанцію, зазвичай зникає і мандраж, а ти концентруєшся на лижні і вогневому рубежі.

— Де на ЧС будете мешкати?

— Містечко Йоенсуу розташоване в 15 км від самого Контіолахті. Тут проживають всі збірні, всі ходять в одну і ту ж їдальню-ресторан. Так було і на торішньому етапі ЧС.

— Як ви провели збір у Білорусі?

— Все, як завжди. Зустрічали нас добре, на високому рівні. Жили в Логойську, тренувалися на знаменитому комплексі в Раубічах. Правда, погода підводила: температура була плюсовою, близько 10 градусів, часом дощ йшов цілий день, через що траса перебувала в поганому стані.

— На цьому зборі тренери робили акцент на якихось завданнях?

— Спочатку, а ми займалися там 10 днів, втягувалися, а потім "прискорилися" з метою набрати найкращу форму до чемпіонату світу.

— Нинішній сезон для тебе став найуспішнішим в дорослій кар'єрі...

— Можна сказати, що він досить непогано складається, але завжди хочеться більшого (посміхається). Розумію, щодо цього ж разом зі мною прагнуть і тренери. Поки вони ніяких особливих оцінок не дають — подивимося, як складеться ЧС, тоді вже можна буде робити якісь висновки.

— Як ти ставишся до спадів форми, які періодично трапляються по ходу сезону?

— Зараз я відчуваю себе добре. Хоча на останніх двох етапах Кубка світу почала з'являтися втома — і фізична, і психологічна. Все-таки в сезоні багато стартів, давно не були вдома. Правда, перед поїздкою до Білорусі нас відпустили на три дні по домівках, так що вдалося трохи розвіятися, відключитися від роботи. Тепер, думаю, легше буде дотерпіти до кінця сезону.

— Яка гонка особисто тобі найбільше підходить?

— Я люблю контактні гонки — естафети, масові старти, переслідування. Та й спринт теж. А ось "індівідуалку" терпіти не можу. Нехай Семенов її бігає (сміється). Я намагаюся відмовлятися від неї, та й тренери бачать, що вона мені не підходить.

— Головним тренером чоловічої команди є Надія Бєлова. Є якісь особливості роботи під керівництвом жінки?

— Так, відмінності від спілкування з чоловіками присутні. У жінки, як завжди, більше емоцій. Іноді це дає позитивний ефект, іноді — негативний. Крім того, їй допомагає Олександр Семенов, так що працюється нормально.

— Хто за тебе вдома вболіває?

— Мої батьки займалися лижними гонками і розуміють, що таке професійний спорт, і дуже за мене переживають. Звичайно, і інші родичі, друзі теж підтримують.

— А дівчина в тебе є?

— Так, вона теж захоплювалася спортом, але зараз "зав'язала" і переключилася на навчання.

— Як вільний час проводять біатлоністи? В карти не граєте?

— Ні. Спілкуємося один з одним — у нас команда досить дружна. Читаємо книжки, сидимо в інтернеті, дивимося телевізор — як всі звичайні люди. За кордоном можемо вийти прогулятися по місту, купити друзям і рідним сувеніри.

— Події в країні обговорюєте?

— Звичайно, не помічати того, що відбувається неможливо. Іноді говоримо про це, але не особливо, адже приємного в таких бесідах мало.

— Із закордонними біатлоністами спілкуєтеся?

— Після фінішу вітаємо один одного, перипетії гонки обговорити можемо. Говоримо переважно зі слов'янами, а от для більшого спілкування з іншими вчу англійську.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити