Дмитро Підручний: "О, тут ще й стріляють!"

20 квітня 10:21
Переглядів: 497
підручний

23-річний тернополянин Дмитро Підручний наразі не хапає зірок з неба і не загрібає оберемками медалей, однак зі стриманим оптимізмом дивиться у майбутнє. Говорить, для кращих результатів потрібно більше досвіду, витримки і збалансованих тренувань.

Дмитро Підручний завершив біатлонний сезон з другим результатом у чоловічій збірній, посівши у загальному заліку 43 місце. Кращим особистим досягненням біатлоніста стало 9 місце під час гонки переслідування на етапі Кубка світу в Італії, а командним – третє місце у змішаній естафеті на етапі Кубка світу у Чехії і друге у чоловічій естафеті на чемпіонаті Європи.

Про те, чому Дмитро Підручний вирішив стати біатлоністом, як оцінює результати сезону, з ким товаришує у збірній і як намагається оминати гострі політичні питання – читайте у розмові.

-    Дмитре, напевне, ще свіжими є враження від сезону, який тільки минув. Як оцінюєте свої результати? 

-    Не скажу, що повністю задоволений своїми виступами у цьому сезоні, адже 43 загальне місце – це не пік спортивних досягнень. Однак прогрес є, тому вважаю, що рухаюсь у правильному напрямку. Найбільше задоволений післяноворічними етапами в Антхольці, Нове Место та Холменколлені. Моїм кращим результатом в особистих виступах цього сезону стало 9 місце під час гонки переслідування у Холменколлені. Там я був задоволений лижним ходом, щоправда, з кращою стрільбою міг би поборотися за вищі місця.

Підбиваючи підсумки сезону, зізнаюся, що мене не вистачило на цілий сезон – от начемпіонаті світу продемонстрував не кращі результати. Не знаю, що сталося. Можливо, психологічно перегорів. Як би не було, маємо над чим подумати із тренерами – можливо, щось змінимо у тренуваннях.

-    В естафетних виступах у тебе стабільно хороші результати, також збірна України рідко опиняється поза десяткою кращих. Як можеш пояснити високі результати у командних дисциплінах і не надто високі в особистих?

-    По-перше, під час естафет все таки виступає менше людей. По-друге, під час командних стартів усвідомлюєш більшу відповідальність – від тебе залежить не лише твій особистий результат, а й виступ усієї команди. По-третє, в естафеті менші дистанції, тому легше розподілити сили.

Узагалі, я люблю естафети, вони мені добре даються, завжди викладаюсь у цих гонках на максимум. В естафеті люблю перші етапи, адже там триває дуже активна боротьба. Однак якщо тренери вирішують ставити на фініш – погоджуюсь. Головне, бути в хорошій формі.

-    Яка твоя улюблена дисципліна?

-    Однієї улюбленої нема, однак на трасі люблю контактну боротьбу, тому більше подобаються мас-старти, гонки переслідування, а також естафети. Якщо чесно, не дуже люблю індивідуальну гонку.

-    Слабке і сильне місце біатлоніста Дмитра Підручного?

-    Сильне місце … Певне те, що у контактній боротьбі я завжди йду до останнього, викладаюсь більш, ніж на 100%. А слабке? Чесно не задумувався. Так, дрібнички… можливо, невпевненість на рубежі.

-    Мільйони очей слідкують за тим, як біатлоністи долають важкі дистанції, за різних погодних умов вибивають мішені…і от цікаво, про що у ці моменти ви думаєте?

-    Для цього й існують тренування, щоб вже під час гонок спортсмени не думали про зайве, а могли зосередитись на трасі і мішенях. Коли виходиш на дистанцію, думки, які засідають у твоїй голові дуже прості – як краще пройти цей відрізок траси? як правильно розрахувати свої сили? Про те, аби дістатися фінішу, думається тільки тоді, коли себе погано почуваєш.

Якщо ж відчуваєш у собі сили змагатись, то в голові лише одне – як зробити це максимально добре, яку тактику задіяти під час контактної боротьби зі суперником. Уже на стрільбищах враховуєш силу вітру і налаштування рушниці. От і все. Повірте, зайвих думок під час гонок не буває – на них просто не вистачає ні місця, ні часу. 

-    Чи любиш «сісти на спину» якомусь знаменитому біатлоністу, аби триматися ритму лідерів?

-    Так сталося в Антхольці – впродовж усієї дистанції я тримався лідерів, підтягувався за їхнім темпом, тому й у результаті посів таку високу позицію. Якщо суперник слабший, а ти можеш їхати швидше, не має сенсу їхати за ним – варто обганяти.

-    Чи надихають тебе успіхи колег? До прикладу, золото чемпіонату світу Валі Семеренко та Малий кришталевий глобус Сергія Семенова, які вони здобули впродовж цього сезону.

-    Звісно, що надихають. Хочеться також опинитись на їхньому місці. Є радість, є невеличка заздрість, адже бачиш, що цього можуть досягнути не тільки суперзірки з Норвегії чи Німеччини, а твої друзі та колеги.

-    Політика і спорт – речі, які дедалі важче розділяти. Чи траплялись якісь суперечки на політичні теми?

-    Звичайно, що були. Я взагалі-то намагаюся оминати цю тему, бо не вірю, що можна щось довести людям, які зомбовані російським телебаченням. Починається все з кількох слів, потім виникає суперечка, далі може перерости у щось більше, а це у спорті зайве. Якщо бачу, що людина налаштована категорично і намагається щось мені довести, то просто припиняю розмову.

-    Йдеться про членів збірної чи про представників інших країн?

-    І про членів збірної, і про російських біатлоністів. Під час нашого тренувального збору у Тюмені було таке, що місцеві біатлоністи починали політичні розмови, намагаючись нам нав’язати свою точку зору. Це не були члени національної збірної Росії, а тюменські спортсмени. Я послухав і зрозумів, що доводити щось їм не було сенсу – ці люди зомбовані російським телебаченням і пропагандою, вони нікого не чують.

-    Яка атмосфера в збірній України? З ким товаришуєш ближче?

-    У нас команда дружня. Навіть з тими спортсменами, які приїхали з Росії, підтримуємо дружні стосунки. Я більше товаришую з Сергієм Семеновим, з яким часто на змаганнях живу в одній кімнаті.

-    Упродовж цього сезону керівництво Федерації біатлону України критикували за те, що запрошують російських біатлоністів, не даючи шанс проявити свої можливості молодим українцям. Запрошення іноземних біатлоністів – за чи проти?

-    Це завжди вирішує Федерація, однак я вважаю, що краще давати дорогу молодим. У нас спортсменів більш, ніж вистачає. Чому у федерації вирішили по-іншому – не знаю. Можливо, для збільшення конкуренції, хоча серед українців спостерігається висока конкуренція.

Останній приклад – із львівським біатлоністом Віталієм Кільчицьким, якого не внесли до заявки на чемпіонат світу. Спортсмен навіть погрожував змінити громадянство… До Нового року він показував високі результати. Певне потрібно було дати йому шанс, аби він проявив себе в основній збірній. Віталій – досить сильний біатлоніст, він би себе рано чи пізно проявив.

-    Чи маєш кумирів у біатлоні?

-    Так щоб аж кумирів – то ні, але з дитинства вболівав за Уле Айнара Бйордалена. Мене захоплює, як стільки років йому вдається виступати на високому рівні. Пам’ятаю, як ще малим дивився на нього по телевізору, а зараз на змаганнях можемо перекинутись кількома словами, поговорити.

-    Як склалося, що ти потрапив у біатлон?

-    Мої батьки – майстри спорту з лижного бігу, тому зі самого дитинства я стояв на лижах. Тим більше неподалік від нашого будинку у Тернопільському районі була старенька лижна база. Я починав зі шкільних змагань, потім почав показувати результати з лижного бігу на загальноукраїнському рівні. А потім спробував біатлон – ооо, тут ще й стріляти можна! Мені сподобалося настільки, що тримає й досі.

-    Крім біатлону, яким спортом захоплюєшся?

-    Футболом. Завжди слідкую за нашими командами. Деколи сам люблю поганяти м’яча.

-    У Тернополі є дві професійні команди - «Нива» і «Тернопіль». Кого підтримуєш?

-    Чесно кажучи, більше вболіваю за «Тернопіль». Із топ-команд зараз дуже подобається «Дніпро». Хочу, аби ця команда стала віце-чемпіоном України і могла брати участь у Лізі чемпіонів. Також завжди підтримую «Динамо», бо сам динамівець (сміється). (Дмитро Підручний виступає за спортивний клуб «Динамо» - ред.).

-    На особисті речі часу вистачає?

-    Коли вдома, то вистачає. Але на тренуваннях – хіба на переписку з друзями. Між зборами люблю подивитись фільми, почитати.

-    Що зараз читаєш?

-    «Три товариші» Ремарка.

-    Який останній фільм подивився?

-    «Фокус» з Уїлом Сміттом, але мені не дуже сподобався.

-    Як сусіди реагують на те, що ти представляєш Україну на світовому рівні, їздиш на міжнародні змагання?

-    Чесно кажучи, не всі знають. Хто розуміється і стежить за біатлоном, той завжди при зустрічах розпитує, висловлює підтримку. А є й такі, які взагалі не знають. По-різному буває.

-    У травні стартує новий тренувальний рік. Які цілі ставиш на наступний сезон?

-    Цілі для наступного сезону – ввійти в топ-40, а ще краще у топ-30, адже досвіду вже набрався трохи, тепер усе залежить тільки від мене. Досвід – дуже важлива річ. Чим впевненіше себе почуваєш – тим кращі результати. Також саме з досвідом приходить психологічна витривалість і мотивація – відчувши смак перемоги, хочеться смакувати його знову і знову. 

Мрію про олімпійську нагороду. Звісно, хочеться завоювати щонайбільше медалей, адже навіщо бути у спорті, якщо не прагнути стати кращим? Як складеться спортивна кар’єра – час покаже, але я працюватиму на максимум.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити