Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша

25 січня 08:35
Переглядів: 917
Володимир Костевич

"Молодим - скрізь у нас дорога, старим - скрізь у нас пошана" – істина, яка не знаходить свого відображення в українському футболі. Хто знає, можливо, тенденція, за якою талановитим юним футболістам в Україні до років 22-ох- 23-ох доводиться ходити у "перспективних", в той час як у західній Європі в такому віці вже виграють трофеї і стають лідерами провідних команд чемпіонатів, - викликана загальним розвитком суспільства, загальним станом справ в країні. Піднятись до футбольної вершини, будучи юнаком, надзвичайно складно, зважаючи на невміння і небажання тренерів чемпіонату України працювати з молоддю. Але тренери – то тільки верхівка айсбергу. Все повинно вирішуватись у клубі: менеджмент повинен визначити вектор розвитку, під який, власне, вже і запрошувати наставника. З акцентом на виховання власних кадрів в українській Прем’єр-лізі працюють лічені команди, та й то робота та неповноцінна і не добровільна.

Коли не вистачає ресурсів для закупівлі легіонерів – тоді й згадують про власні школи. А так, в іншому, задовольняються чи то орендами вже готових, сформованих футболістів, чи то запрошенням гравців із-за рубежу. Можна, звичайно, зрозуміти і власників команд. Куди приведе шлях виховання власних кадрів? Україна – це не Балкани, де на навчання і становлення футболістів працює вся система. Там виховують, щоб потім вигідно продати представникам більш заможних ліг і мати від цього і статки, і авторитет, і перспективи (так як приклад вдалого трансферу – в їхньому випадку ще й перспектива). А скільки молодих українців за всю історію функціонування вітчизняної Федерації Футболу перебралось за кордон? В тому то й справа… Більше того, молодим українським гравцям важко пробитись і до основи когось із вітчизняних грандів, зважаючи на те, що кожен тренер великої (за українськими мірками) команди вирішує конкретне завдання, не виконання якого може коштувати посади. Футболісту, щоб вдосконалюватись, потрібно стабільно грати і бажано – на високому рівні, а надавати практику молоді для топ-колективів означає відмову від чемпіонських амбіцій, принесення в жертву результату і таке інше. По суті, замкнуте коло виходить.

Але не варто також думати, що вітчизняні молоді футболісти – тільки заручники ситуації. В певній мірі – кожен сам коваль свого щастя, а отже в тому, що не вдається заграти на високому рівні "перспективні" частково і самі винні. Маючи на руках вигідні контракти не кожен може змусити себе працювати старанніше від дня на день, щоб не тільки отримувати зарплатню, але й добитись чогось безпосередньо на полі. Сказати самому собі, що "я без шансів програв і програватиму й далі конкуренцію легіонеру" простіше, ніж почати тренуватись більше і старанніше…

Ситуація, яка для українського футболу актуальна постійно. UA-Футбол вирішив зробити своє невеличке дослідження і за підсумками першої частини сезону 2013/14 проаналізувати роль молодих гравців у командах елітного дивізіону, а також поглянути, як ці самі команди йдуть на зустріч юнакам.

"Молодь", "юнаки" – під цими поняттями розуміємо футболістів, які числяться в заявці кожної з 15-ти команд Прем’єр–ліги у списку Б. Український паспорт – не обов’язкова умова, за якої об’єкт може потрапити під наше дослідження. Обов’язкова – саме заявка по списку Б ("до Списку Б може вноситься необмежена кількість футболістів клубу 1992 року народження та молодших, котрі мають професіональний контракт або договір на спортивну підготовку" – пункт 5.3. статті 8, ІІ розділу Регламенту Прем’єр – ліги України 2013/14).

Варто відзначити, що Регламентом обмежена кількість заявки по списку А – не більше 25-ти футболістів. При цьому, встановлено норму, за якою клуб зобов’язаний вводити до основної заявки (через список А) вихованців власної структури: в нинішньому сезоні – 4 футболіста, в наступному – 5, в 2015/16 – 6, в 2016/17 – 7, в 2017/18 – 8. Якщо власними вихованцями заявку заповнити не вдається, то вона зменшуватиметься на відповідну кількість футболістів. Таким чином, футбольне керівництво примусово намагається підтягнути молодь до основного складу. При цьому, список Б кожен клуб формує на власний розсуд (умова одна: футболісти по цьому списку мають бути не старші 1992-го року народження). От про ці списики і поговоримо.

Примітка: дані по списках взяті із офіційного сайту УПЛ (станом на кінець першої частини сезону). Під поняттям "головна команда" розуміється виступ футболіста за команду в Прем’єр–лізі або Кубку України

Кількість гравців зі списку Б, котрих клуби УПЛ залучали до гри в Чемпіонаті та Кубку | Infographics

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 1"Таврія" (Сімферополь)

Футболістів у списку Б – 51;
з них у головній команді – 25

"Таврія" – лідер серед команд, що дає дорогу молодим, принаймні в цьому сезоні. Майже половина тих, хто є у заявочному списку Б, були задіяними в першій частині сезону до гри головної команди. Щоправда, таку довіру кримчан до молоді дуже легко пояснити: по-перше – "Таврія", як відомо, через заборону проводити трансферну діяльність мала недостатньо резервів, тому Янніс Христопулос мусив використовувати тих, хто був у нього під рукою; по-друге – свій кубковий матч "Таврія" проводила без жодного гравця основи, а виступ юнаків, відповідно, пішов їм до активу як гра за основну команду. Хоча, гра – то, можливо, і гучно сказано. В Кубку була поразка від нижчого за класом "Славутича", а такі хлопці як Вадим Дмитриченко, Дмитро Попович, Дмитро Лях, Максим Кардавар хвалитись можуть тільки потраплянням до заявки.

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 2

Дмитро Ярчук використав на свою користь заборону на трансфери для "Таврії" / Фото - СК "Таврия"

Втім, у списку Б "Таврії" є гравці, які в першій частині сезону були виконавцями основної обойми і виконували у побудові команди доволі важливу роль. Мова йде про Олександра Аксьонова, Семена Даценка, Владислава Павленка, Максима Приходного, Дмитра Ярчука, Мохаммеда Алію. Ярчук – міцний гравець основи, Даценко, Приходной, Аксьонов і Павленко були у Янніса Хрістопулоса, як кажуть, на підхваті; час від часу грецький спеціаліст вдавався і до послуг молодого нігерійського захисника Мохаммеда Алію. Звичайно, "Таврія" слабенько провела перше коло, але вже ближче до зимової перерви стало зрозуміло, що виконати завдання – зберегти місце в еліті – кримчанам під силу. З Христопулосом "Таврія" хоч і повільно, але прогресувала; добре почували себе і молоді футболісти, хоча багатьом із них, що зрозуміло, не вистачало стабільності. Непогано в центрі поля з кимось із досвідчених партнерів проявляв себе Ярчук, а от Даценко, Аксьонов та інші вдалі матчі чергували із провальними.

Дуже цікаво буде стежити за кар’єрою хлопців далі: у "Таврії" змінився тренер, з'явилась можливість проводити трансфери і, напевно, Ніколай Костов шукатиме підсилення із досвідчених, сформованих футболістів. От за таких умов на Ярчука і компанію й чекатиме випробування – тепер місце в основі доведеться здобувати в серйозній конкуренції.

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 3Металург (Запоріжжя)
Футболістів у списку Б – 44;
з них у головній команді - 2

"Металург" (Запоріжжя) – доволі вікова команда. Коли працював Сергій Пучков, то він намагався будувати традиційну систему зі сплаву досвіду і молодості з акцентом саме на досвід. Молодим тут теж давали дорогу, але молодим, які уже перевірені в бою (до прикладу: Нестеров, Опанасенко).

Зі списку Б до основної команди залучались двоє гравців. Один з них – Дмитро Юсов – стабільно потрапляв до заявки "Металурга", але грав тільки в одному матчі. В 18-му турі молодий півзахисник отримав від Олега Тарана шанс проявити себе у Луцьку, але той матч Юсову, як і "Металургу" в цілому, не вдався.

Що стосується іншого представника молодіжного складу – Олександра Каплієнка – то в його активі одне потрапляння до заявки на гру проти "Севастополя". Очевидно, Сергій Пучков бачив в молодому захиснику перспективу, але поки що серйозно конкурувати з кимось із більш досвідчених партнерів 18-річний хлопчина не в змозі.

Навряд чи такий стан справ у футбольному Запоріжжі радує цінителів гри №1. "Металург" не видає позитивного результату, не демонструє цікавої гри, а тепер ще клуб, схоже, збився трохи із шляху, яким ішов раніше і який прославляв Запоріжжя як футбольну кузню талантів. Зараз тут весь час і сили йдуть на боротьбу із рутинними проблемами.

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 4"Говерла" (Ужгород)
Футболістів у списку Б – 48;
з них у головній команді – 4

В’ячеславу Грозному доводиться шукати виходи із непростої ситуації: керівництво клубу вимагає від тренера результату, а вболівальники, крім всього іншого, хочуть ще й бачити в грі за свою команду місцевих виконавців, бажано ще й молодих. Одне з іншим, як легко зрозуміти, практично не поєднується.

Грозний славиться нетрадиційним підходом до трансферної політики. Це, звичайно, окреме питання; тут тільки варто відзначити, що В’ячеслав Вікторович більше полюбляє працювати з уже сформованими футболістами, навіть – списаними (реанімувати їх), ніж із молоддю (28.4 – середній вік гравців "Говерли"; вищий він тільки у "Металіста"). Можливо, саме й тим пояснюється факт, що із списку Б в першій половині сезону за "Говерлу" стабільно грав тільки Віталій Буяльський (хоча, ще троє гравців час від часу потрапляли до заявок).

Буяльський, як відомо, в "Говерлі" перебуває на правах оренди і коли вона закінчиться – представників списку Б в основному складі не буде. Принаймні, не видно зараз, хто може пробитись до головної обойми навіть з тих, хто потрапляв до заявок. Андрій Бендер навряд чи витіснить із воріт Бабенка, не говорячи уже про Надя; Едуард Сербул прийшов до Ужгорода з молодіжки донецького "Металурга", але також максимум, якого досягнув – сидіння на лаві запасних головної команди. Роман Козик – місцевий вихованець, хоча, у свої 21 рік на професійному рівні проводить тільки перший сезон. Фактурний захисник і за молодіжку "Говерли" провів не так вже й багато матчів в першій половині сезону, хоча, тренування з основою – звичайно, підуть на користь. В’ячеслав Грозний, до слова, на кількох прес-конференціях з посмішкою констатував те, що він радий, що молодь перебуває в основній обоймі. Але то повноцінною роботою із юними футболістами назвати не можна; швидше, окремі проблески цієї роботи.

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 5"Севастополь"
Футболістів у списку Б – 46;
з них у головній команді – 9

"Севастополь" – зручний плацдарм для росту молодих виконавців. В першій частині сезону тут до гри за основну команду були задіяні дев'ять представників списку Б – і більшість із них реально допомагали колективу, а не просто формально отримували шанс.

Звичайно, Владислав Бібченко, Руслан Маліновський і Артем Недоля в кращому випадку мали кілька десятків хвилин у грі на Кубок України (як Маліновський), а в гіршому – просто були у заявці (як Бібченко і Недоля). А от Володимир Коваль і Денис Причинено поступово підводились тренерами до гри в Прем’єр – лізі. На двох у цих гравців 198 хвилин виступу в елітному дивізіоні. А от четвірка виконавців – Пилип Будківський, Фарлей, Олександр Караваєв і Євген Неплях – зробили немалий вклад у той здобуток, який зараз є у "Севастополя". Всі четверо, до слова, - це креатури Олега Кононова, для якого робота із молоддю не є тягарем. Коли білоруський фахівець покинув команду, вищеперерахованим гравцям продовжили довіряти, що свідчить, в цілому, про відповідність ігрового рівня представників списку Б рівню Прем’єр – ліги. От тільки Будківський та Караваєв у "Севастополі" на правах оренди – для кримчан це не дуже добре; виховують вони молодь не тільки для себе.

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 6

Євген Неплях став одним з лідерів захисту Севастополя

Неплях 12 матчів відіграв від дзвінка до дзвінка; при цьому, Євген міг з однаковою успішністю діяти як на правому фланзі захисту, так і на лівому, що додавало тренерам варіантів при побудові основного складу. Фарлей використовувався більше як джокер; вихованець академії "Спортінга", втім, має хороші перспективи стати з часом лідером "Севастополя". Караваєв – трудяга, який свої здібності вдосконалює невпинною працею, а Будківський тільки наприкінці першої частини чемпіонату почав пробиватися до основи у зв’язку з травмами та поганою формою інших форвардів "Севастополя". В принципі, для таких ситуацій і є заявочний список Б.

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 7"Карпати" (Львів)
Футболістів у списку Б – 55;
з них у головній команді – 10

Коли на початку мова велася про команди, які доволі продуктивно як для України працюють із молоддю – мались на увазі, в тому числі, і львівські "Карпати". Вже той факт, що колектив Олександра Севидова зараз має наймолодший загальний вік серед усіх учасників Прем’єр – ліги, багато про що говорить.

Звичайно, Амбросія Чачуа, Андрія Савченка, Ігоря Озарківа, Миколу Жовтюка, Євгена Бохашвілі та Арманда Елла навряд чи можна назвати повноцінними гравцями основної обойми (на шістьох у цих хлопців трохи менше 300 хвилин виступів у Прем’єр – лізі в першій частині сезону), але робота з ними ведеться і не виключено, що вже наступного сезону хтось із них стане не менш важливою фігурою для "Карпат", ніж зараз є Денис Мірошниченко, Роман Підківка, Вадим Страшкевич чи Володимир Костевич. Ніхто з цих виконавців не є у "Карпатах" системовизначальним, але кожен із них зробив свій вклад у те, що після важких часів львівський колектив потрохи прийшов до тями і тепер, принаймні, мова про пониження у класі не йде. Особливо варто відзначити прогрес двох останніх – Страшкевича та Костевича. Володимир номінально є нападником (під цим амплуа він був заявлений на сезон), але коли Олександр Севидов мав проблеми із захистом, то відрядив молодого футболіста саме туди - в основі в Прем’єр-лізі зліва в обороні Костевич дебютував в матчі 8-го туру проти "Севастополя". Після того Костевич пропустив тільки один матч "Карпат".

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 8

Володимир Костевич впевнено дебютував в еліті

Трохи складніше було Старшкевичу зважаючи на доволі високу конкуренцію у атакувальній ланці львів’ян, але молодий гравець, отримавши свій шанс від головного тренера, провів кілька класних матчів, заслуживши собі авторитет. Відразу пригадується тріумфальний для "Карпат" поєдинок проти "Шахтаря", де Страшкевич, граючи під нападником, попив багато крові у донецьких захисників. Ну і не можна не згадати голкіпера Романа Підківку. Гравець 1995-го року народження став відкриттям старту сезону. Шкода, що потім воротар отримав травму і на деякий час вибув з обойми. Втім, у Романа ще все попереду.

В "Карпатах", схоже, процес перебудови добігає до свого завершення, у роботу Олександра Севидова, здається, палки в колеса керівництво не встромляє, а курс взятий чітко на українізацію. "Карпати" – команда, де молоді повинно бути комфортно.

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 9"Волинь" (Луцьк)
Футболістів у списку Б – 39;
з них у головній команді – 8

У "Волині", на перший погляд, список Б теж не для галочки існує (відсоток задіяних із нього виконавців до гри за головну команду навіть вищий, ніж у "Карпатах"), але робота із молоддю ведеться тут не так, до прикладу, як у Львові чи Севастополі. Але явно краще, ніж в Ужгороді та Запоріжжі.

Тут все пов’язане із персоною президента клубу, а по сумісництву і головного тренера – Віталія Кварцяного. Працювати з молоддю Віталій Володимирович вміє і любить, але не завжди наставнику вистачає терпіння. Молодим футболістам властиво видавати провальні матчі, бути нестабільними, а Кварцяний такі речі важко переживає. Залишаються тільки найкращі і найсильніші.

Власне, Мішель Бабатунде прийшовши у "Волинь на початку сезону, був заявлений через список Б і став одним з лідерів команди, її двигуном. На фланзі Бабатунде виконує величезний об’єм роботи і, що головне, грає стабільно. Тільки травми нігерійцю надокучають. Ще одним відкриттям сезону став Редван Мемешев, якого скаути "Волині" знайшли у Першій лізі. Мемешев от саме й хворів у першій частині сезону тією нестабільністю, через що провів за молодіжну команду аж шість поєдинків. А так, як для представника списку Б – Редван відіграє доволі важливу роль в головній команді "Волині".

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 10

Головною проблемою Мемешева поки є його нестабільність / Фото - ФК "Волинь"

Дмитро Задерецький – футболіст із великим талантом, але, як зазначав сам Віталій Володимирович, ще без сформованого характеру і твердих чоловічих якостей. Дмитро переважно за основну команду виходив на заміну і 452 хвилини гри в Прем’єр – лізі можуть бути для 19-річного юнака, з одного боку, приводом для гордощів, але з іншого – стимулом для подальшої сумліннішої праці. Дмитро явно здатний на більше. Ще один представник списку Б – Флорентін Матей – видав кілька дійсно якісних матчів, але в кількох поєдинках і провалювався. Роль румуна у "Волині" зараз складно визначити.

26 хвилин за головну команду Луцька провів Віталій Приндета, а от Артем Щедрий, Віктор Хомченко та Сергій Коломієць обмежувались тільки потраплянням до заявки. Віталій Володимирович не раз зазначав, що хотів би знайти для України ще одного Девіча, Хачеріді чи Тимощука. І пошуки продовжуються…

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 11"Іллічівець" (Маріуполь)
Футболістів у списку Б – 53;
з них у головній команді – 8

З восьми представників списку Б "Іллічівця" п’ятеро грають за маріупольців на правах оренди. Роман Ємельянов, Владислав Кулач, Андрій Тотовицький та В’ячеслав Чурко набираються досвіду в ідеалі для подальших виступів за донецький "Шахтар". Питання в тому, чи отримають вони свій шанс в Донецьку, будучи вже дорослими виконавцями.

Дорогу молодим, або Хто як у люди вибивається. Частина перша - изображение 12Цікаво, що в трьох футболістів зі списку Б, які не в оренді і які задіяні були до гри за основу, статистика дуже скромна. В Євгена Гальчука – голкіпера – два повноцінні матчі (коли проблеми були із здоров'ям у Худжамова), а от в Івана Цюпи – захисника – десять хвилин, у Дмитра Меньшова – півзахисника – одна хвилина. Микола Павлов давно славиться любов'ю і вмінням працювати із молоддю, але зараз виховувати гравців доводиться не для своєї команди, а для орендодавців.

З іншого боку, хто як може, так і виживає. "Іллічівець" обрав такий шлях; зараз мова про список Б, а він у маріупольців не для формальності. Ємельянов і Ордець, взагалі, одні з лідерів команди, Кулач – гравець розширеної обойми, а Тотовицький і Чурко – футболісти ротації основного складу. Не дарма ж Микола Павлов часто на прес-конференціях піднімав питання гри молодих футболістів – в "Іллічівці" це актуально.

Далі буде...

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити