Дорогу молодим, або хто як у люди вибивається. "Карпати"

18 січня 12:57
Переглядів: 382
Чачуа

"Молодим - скрізь у нас дорога, старим - скрізь у нас пошана" – істина, яка не знаходить свого відображення в українському футболі.

Хто знає, можливо, тенденція, за якою талановитим юним футболістам в Україні до років 22-ох- 23-ох доводиться ходити у "перспективних", в той час як у західній Європі в такому віці вже виграють трофеї і стають лідерами провідних команд чемпіонатів, - викликана загальним розвитком суспільства, загальним станом справ в країні. Піднятись до футбольної вершини, будучи юнаком, надзвичайно складно, зважаючи на невміння і небажання тренерів чемпіонату України працювати з молоддю. Але тренери – то тільки верхівка айсбергу. Все повинно вирішуватись у клубі: менеджмент повинен визначити вектор розвитку, під який, власне, вже і запрошувати наставника. З акцентом на виховання власних кадрів в українській Прем’єр-лізі працюють лічені команди, та й то робота та неповноцінна і не добровільна.

Коли не вистачає ресурсів для закупівлі легіонерів – тоді й згадують про власні школи. А так, в іншому, задовольняються чи то орендами вже готових, сформованих футболістів, чи то запрошенням гравців із-за рубежу. Можна, звичайно, зрозуміти і власників команд. Куди приведе шлях виховання власних кадрів? Україна – це не Балкани, де на навчання і становлення футболістів працює вся система. Там виховують, щоб потім вигідно продати представникам більш заможних ліг і мати від цього і статки, і авторитет, і перспективи (так як приклад вдалого трансферу – в їхньому випадку ще й перспектива). А скільки молодих українців за всю історію функціонування вітчизняної Федерації Футболу перебралось за кордон? В тому то й справа… Більше того, молодим українським гравцям важко пробитись і до основи когось із вітчизняних грандів, зважаючи на те, що кожен тренер великої (за українськими мірками) команди вирішує конкретне завдання, не виконання якого може коштувати посади. Футболісту, щоб вдосконалюватись, потрібно стабільно грати і бажано – на високому рівні, а надавати практику молоді для топ-колективів означає відмову від чемпіонських амбіцій, принесення в жертву результату і таке інше. По суті, замкнуте коло виходить.

Але не варто також думати, що вітчизняні молоді футболісти – тільки заручники ситуації. В певній мірі – кожен сам коваль свого щастя, а отже в тому, що не вдається заграти на високому рівні "перспективні" частково і самі винні. Маючи на руках вигідні контракти не кожен може змусити себе працювати старанніше від дня на день, щоб не тільки отримувати зарплатню, але й добитись чогось безпосередньо на полі. Сказати самому собі, що "я без шансів програв і програватиму й далі конкуренцію легіонеру" простіше, ніж почати тренуватись більше і старанніше…

Ситуація, яка для українського футболу актуальна постійно.

UA-Футбол вирішив зробити своє невеличке дослідження і за підсумками першої частини сезону 2013/14 проаналізувати роль молодих гравців у командах елітного дивізіону, а також поглянути, як ці самі команди йдуть на зустріч юнакам.

"Карпати" (Львів)

Футболістів у списку Б – 55; з них у головній команді – 10

Коли на початку мова велася про команди, які доволі продуктивно як для України працюють із молоддю – мались на увазі, в тому числі, і львівські "Карпати". Вже той факт, що колектив Олександра Севидова зараз має наймолодший загальний вік серед усіх учасників Прем’єр – ліги, багато про що говорить.

Звичайно, Амбросія Чачуа, Андрія Савченка, Ігоря Озарківа, Миколу Жовтюка, Євгена Бохашвілі та Арманда Елла навряд чи можна назвати повноцінними гравцями основної обойми (на шістьох у цих хлопців трохи менше 300 хвилин виступів у Прем’єр – лізі в першій частині сезону), але робота з ними ведеться і не виключено, що вже наступного сезону хтось із них стане не менш важливою фігурою для "Карпат", ніж зараз є Денис Мірошниченко, Роман Підківка, Вадим Страшкевич чи Володимир Костевич. Ніхто з цих виконавців не є у "Карпатах" системовизначальним, але кожен із них зробив свій вклад у те, що після важких часів львівський колектив потрохи прийшов до тями і тепер, принаймні, мова про пониження у класі не йде. Особливо варто відзначити прогрес двох останніх – Страшкевича та Костевича. Володимир номінально є нападником (під цим амплуа він був заявлений на сезон), але коли Олександр Севидов мав проблеми із захистом, то відрядив молодого футболіста саме туди - в основі в Прем’єр-лізі зліва в обороні Костевич дебютував в матчі 8-го туру проти "Севастополя". Після того Костевич пропустив тільки один матч "Карпат".

Трохи складніше було Старшкевичу зважаючи на доволі високу конкуренцію у атакувальній ланці львів’ян, але молодий гравець, отримавши свій шанс від головного тренера, провів кілька класних матчів, заслуживши собі авторитет. Відразу пригадується тріумфальний для "Карпат" поєдинок проти "Шахтаря", де Страшкевич, граючи під нападником, попив багато крові у донецьких захисників. Ну і не можна не згадати голкіпера Романа Підківку. Гравець 1995-го року народження став відкриттям старту сезону. Шкода, що потім воротар отримав травму і на деякий час вибув з обойми. Втім, у Романа ще все попереду.

В "Карпатах", схоже, процес перебудови добігає до свого завершення, у роботу Олександра Севидова, здається, палки в колеса керівництво не встромляє, а курс взятий чітко на українізацію. "Карпати" – команда, де молоді повинно бути комфортно.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити