ФК "Чайка": політ до нових висот

13 липня 16:33
Переглядів: 134
гол

Останніми роками Вільхівці поступово, але разом з тим впевнено відроджували та закріпляли за собою славу футбольного села. Спершу тамтешня "Чайка" упродовж трьох сезонів поспіль ставала найсильнішою у Городенківському районі. Згодом рік у вільхівчан пішов на переосмислення здобутого, своєрідне перезавантаження і як наслідок - на вихід на якісно новий рівень - участь в обласних змаганнях.

Будемо відвертими, не все тут у новачка склалося так, як того хотілося, як праглося. Радше, зовсім вже не так, як планувалося. Дійшло навіть до того, що влітку минулого року, посеред сезону, команда дочасно знялася з  друголігового турніру. о саме стало цьому причиною і хто в тім винен - не це зараз важливо. Здавалося, після такого кроку на повернення колись славних футбольних традицій відновлення команди на селі сподіватися годі. Та всупереч усьому воно відбулося. Футбольна "Чайка" наче той інший легендарний птах Фенікс не лише постала (і нехай не з попелу) та вкотре змусила говорити про себе. Щоправда тепер уже не в скандальному контексті чи з іронією, а з гордістю, увагою, повагою, і чого гріха таїти, якщо хочете, навіть із заздрістю.

Сезон 2015 року колектив знову розпочав у другій областій лізі і почуває тут себе наразу напрочуд упевнено. Про якісно нові зміни у житті "Чайки"; про інші приємні футбольні метаморфози для вільховецьких футболістів та про багато всього іншого цікавого з футбольного буття розмовляємо на проміжному фініші з віце-президентом ФК "Чайка" (Вільхівці) п. Романом Бичаєм.

-Романе Андрійовичу, тож розкрийте своєрідний секрет такого швидкого і якісного водночас перевтілення "Чайки". В чому він?

- Кількома словами тут не скажеш. Напевно минулорічне наше дочасне зняття з першості було поспішним. Кроком відчаю, я б його назвав. Зима дещо остудила гарячі голови та і знудьгувалися ми без футболу. Тож почали думати про те, як його до Вільхівців повернути. Двох думок стосовно подальшої долі команди бути не могло: однозначно - бути! Тільки цього разу були зроблені серйозні висновки з невдач і прорахунків минулого. Мусіли серйозно готуватися, щоб не вийшло як торік - за повної невизначеності взимку, без належної підготовки заявилися до другої ліги, коли суперники вже провели кілька календарних матчів. Пізніше це звісно далося взнаки.

- Минулої осені, коментуючи відхід "Чайки" з першості, Ви обмовилися, що не маєте ніякого бажання опікуватися командою. о змусило Вас змінити думку?

- То, мабуть, були більше емоції. Так мені не сподобалося тодішнє рішення президента клубу про зняття з розіграшу. обурило те, що я про довідався ледь не випадково. І сьогодні вважаю той крок неправильним.

Але зрозумійте, любов до футболу в мене в крові. Я завжди і всеціло відданий команді рідного села. Так було, так є, так і залишиться назавжди. Тому повсяк час вишукую можливості, щоб гра мільйонів у Вільхівцях жила і була завжди. Тішить, що маю також спільників, однодумців. І коли один з них, такий же щирий симпатик як і я Іван Васильович Приймак запропонував мені допомогати йому в розбудові нової команди, я, звісно, не міг відмовити.Я в душі десь навіть радий був такому повороту подій. Я з паном Приймаком ще у міжсезоння були за збереження футболу на селі, за створення сильного конкурентно-спроможного колективу. Ми були єдині у тому, що так, як було раніше - бути не може. Але вкатре взявшись тягнути цього важкого футбольного воза Іван Васильович зауважив, що це спроба буде вирішальною і коли що, то може бути взагалі останньою.

- З чого саме було розпочато зміни у футбольній господарці Вільхівців?

- Президентом ФК "Чайка" став Іван Васильович Приймак...

- Коли не зраджує память, попереднім очільником клубу теж була людина на прізвище Приймак?

- В минулому президентом клубу був інший Приймак, Петро Михайлович. Повірте, обидва Приймаки однаково люблять футбол і по можливості підтримують його. Минулого року на якомусь етапі у них виникли розбіжності стосовно шляхів подальшого розвитку команди. Таке іноді буває. В результаті Петро Михайлович відійшов (хочеться вірити, що тимчасово) від активних футбольних справ, а практично увесь тягар опіки командою взяв на себе Іван Васильович, за що йому велика вдячність.

- Однак повернімося до якісних змін в команді...

- Першими кроками безумовно стало формуваннякоманди, пошук сильних виконавців і підготовка до майбутніх баталій. Ми почали формування команди навіть не маючи чіткого уявлення у якому із турнірів маємо виступати. Навесні, коли "Чайка" тільки-но грала перші спаринги, ніхто взагалі гадки не мав, що ми знову опинимося в обласному турнірі. На той час межею наших мрій була участь у районних змаганнях, куди мали намір просити дозволу заявитися. Але підготовка і результати тренувальних ігор засвідчили наші футболісти здаті на більше.Тому вирішено було спробувати заявитися до обласної першості.

- Проситися таки довелося, тепер до когорти обласних колективів. Зважаючи на минулорічний демарш "Чайки", як до цього поставилися у обласній федерації футболу?

- Попервах наше прохання сприйняли насторожено, що природньо, але, все-таки, питання про нашу участь було вирушено позитивно. Довелося, звісно, заплати певну суму грошей.Хочете, називайте це штрафом за минулорічні витівки чи якось інакше - сутності це не змінить. Нас запевнили, що ті кошти за наше право повернення до другої ліги будуть спрямовані на розвиток дитячо-юнацького футболу області. Та для нас найголовнішим стало те, що ми знову зможемо грати на високому якісному рівні і у Вільхівцях буде футбол, причому високого гатунку.

- А як до цього факту поставилися команди-учасниці, Ваші суперники?

- Із того, що нам відомо, не вдаючись до деталей, скажу таке: оцінили це по різному. Одні виходить не бояться конкуренції, а інші... Однак, при цьому всі завжди охоче розказують про збільшення кількості учасників. Виходить дехто про це тільки просторікує... Нас поддібне тоді хвилювало мало - ми прийшли грати у футбол, грати з любим опонентом, яким би сильним він не був.

- "Чайка" зразка 2015 року це...

- Найперше це шестеро виконавців з минулорічного складу. Решта - футболісти з Рожнятівщини, Івано-Франківська, Львова, з Пістина... Повірте, при всьому нашому бажанні робити ставку на доморощених виконавців не маємо такої можливості, бо у Вільхівцях всього трохи більше трьох сотень мешканців.

- Хто сьогодні визначає ігрове обличчя команди?

- Наші стрижневі виконавці - це вправний нападник Василь Гурак, півзахисник Юрій Будзуляк з Рожнятівського району та Володимир Козлов зі Львова. Активним крайнім хавам у центрі допомагає 19-річний Михайло Прокіпчук. Діє напрочуд продуктивно, грає не за роками зріло. Особливо тішить той факт, що михайло уродженець Вільхівців. Сьогодні він єдиний у складі місцевий футболіст за багато попередніх років. В цьому наша особлива гордість. Те, що решта - приїжджі виконавці, повторюся, сьогодні так об'эктивно склалося. Велика заслуга в наших сьогоднішніх здобутках - надійна гра голкіпера Олексія Клепка. Його впевнені дії в рамці - наслідок хорошої воротарської школи, що хлопець має за плечима. Він пройшов підготовку у школах донецького "Шахтаря" та харківського "Металіста", залучався до юнацької збірної України U-19, до останнього часу працював у системі підготовки донецького "Металурга". До нас потрапив як і більшість людей зараз - переїхав звідти, де ведуться зараз бойові дії. Сьогодні цей 20-річний воротар для нашої команди просто таки знахідка.

- Позаду перша частина турнірної дистанції, як оцінюєте її?

- В цілому як доволі вдалу для команди. Хоча, всі поєдинки були напруженими, складалися для нас не просто й виходили різними як за змістом так і за результатами. Так у домашній стартовій зустрічі із Гвіздцем попри нашу ігрову перевагу змушені були вдовільнитися нічиєю 1:1. Прикро було, бо втратили важливі очки. Зате у наступній зустрічі у П'ядиках, поступаючись у першій 15-ти хвилинці 0:3 вдалося врятуватися - 3:3. Хоча могли ще й перемогти. Виокремив би хорошу за змістом з нашого боку гру у Верховині (1:1). Втім, як і крупну звитягу в Делятині (7:1). напруга до останніх хвилин не спадала і у Обертині. Загалом в нашій групі рівні суперники.

- Кажуть, апетит приходить під час їжі. Як змінювалися футбольні апетити "Чайки" по ходу цього сезону: на що розраховували, які завдання ставили перед колективом попервах, і як (чи) згодом їх корегували?

- Як тільки-но стала відома формула турніру, одразу націлювали колектив на потрапляння до першого квартету - команд, що вестимуть суперечку за потрапляння до головного фіналу.

- На сьогодні Ваша команда практично вирішила задачу-мінімум. А якби подібного не вдалося досягти - всяке ж трапляється, то є футбол...

- Ми будь що повинні реабілітуватися за минулий сезон - перед собою, перед сельчанами - це найперше. З іншого боку - завдання мають бути максимальними. З цього виходять усі.  Цим керувався і наш президент, коли обумовлював з гравцями винагороду за їхній внесок у результат кожного поєдинку. А вона, повірте, того вартує. Сподіваюся, хлопці це зрозуміли, тому зайвий раз нагадувати про орієнтири не було потреби.

Коли б склалося інакше, переконаний, минулорічної помилки, а саме зняття, ми б не допустили. Не потрапивши до провідного квартету, дограли б матчі, залучивши виконавців юнацького складу.

- Романе Андійовичу, як на Вашу думку, наскільки правильним є цьогорічне рішення про те, новоутворені два квартети на другому етапі розпочинають боротьбу "з нуля" - без набраних раніше очок?

- На мій погляд, це краще, аніж було торік. такий крок однозначно пожвавить турнір, додасть інтриги у кожне протистояння. Зауважте, торішні лідери - болехівці та "Тепловик", котрі мали вдосталь "золотих очок", не захотіли з ними розлучатися, бо той здобутокще задовго до фінішу перегонів гарантував їм нагороди. Зараз все буде інакше, зрештою як і новий переможець першості.

- Що ще у новому сезоні у друголіговому турнірі змінилося на краще чи то навпаки?

- Організація дійсно на належному рівні, але хотілось би зауважити, що це не лише збирання заявкових внесків перед сезоном. Болючим залишається питання суддівства. Якщо вважати, що упередженості немає, то є неоднакова оцінка ігрових ситуацій. У одних і тих же чи схожих епізодах арбітри іноді приймають різні рішення. А ще склалося враження, що у обласній федерації у будь-якій спірній ситуації стають на сторону арбітрів, захищаючи їх. Принаймні в кількох випадках конкретно з матчів "Чайки" таке траплялося.

- Яким сьогодні бачиться Вам другий етап змагань?

- Без сумніву - напруженим. То буде інший рівень суперництва, напруженіша боротьба і маємо бути до цього готові. Сподівань багато. Із розмов з нашим президентом завдання в нас максимально високі - перемога у турнірі і якнайуспішніший виступ у розіграші кубка області.Прагнутимемо зробити для цього усе можливе. Передумови та потенціал у команди для цього є. Та й вірю у те, що в жодному разі "Чайка" не слабша за інших майбутніх опонентів.

- А як раптом не вийде стати першими?

- Буде надзвичайно прикро, але... Гадаю друге чи третє місце у такому разі вважали для команди гідним здобутком.

- Як плануєте провести вакації?

- Гравці відпочиватимуть, а керівництво займатиметься підсиленням складу. Причому в усіх ланках. Найбільших змін наразі потребує оборона, особливо крайні захисники. Маємо мати кадровий запас міцності, глибину складу, створити хорошу здорову конкуренцію.

- Окрім гідного виступу у першості "Чайка" вдало стартувала у розіграші обласного кубка...

- Ми пройшли перший етап і маємо чим пишатися. Наша команда здолала опір сильного суперника, на хвильку, призера минулорічного чемпіонату області. Скажуть, що того дня вистачало подібних сенсацій чи несподіванок. Та що нам до інших. Ми горді за нашу "Чайку". Коли ще команді із Вільхівців доведеться зіграти із представником обласної еліти. Візьміть до уваги той факт, що минулого року із-за пізнього нашого старту нам не судилося зіграти у кубку. Тепер надолужуємо. Для футбольних Вільхівців переможний результат - це подія, як вже, зрешто, і сама кубкова гра, загалом, а для села і поготів це щось надзвичайне і значиме. Повірте, нас не стане, а про перемогу "Чайки" - першу кубкову звитягу память залишиться назавжди.

Наші хлопці старалися із усіх сил. Вони були вмотивовані і неймовірно налаштовані. В команді вивчали сильні і слабкі сторони супротивника. Всі без винятку старалися, наче це був останній поєдинок. Нехай не все у нас виходило, особливо у першому таймі, коли суперник перегравав нас, забив гол, але ми не здалися, перетерпіли, змінили ситуацію і були винагороджені за це.
Ніхто не може сказати, що ми на цей успіх не заслужили цілком і повністю. Чи недооцінив нас суперник? Не знаю, коли й так, то він за це поплатився. Тепер цікаво, хто стане нашим наступним опонентом. Це не так вже й важливо, бо для себе маємо орієнтир - простувати кубковими шляхами якнайдалі.
 
- Зайве, мабуть, запитувати як у Вільхівцях сприймають зараз успіхи "Чайки"?
- Такого велилюддя, яке було на кубковому протистоянні, такої підтримки з піснями, речівками, я особисто не пригадую раніше. На кубкову гру приїхали люди з навколишніх сіл. Не те що яблуку, голці не було де впасти. Що вже тоді казати про море радості та ейфорії, яка охопила усіх прихильників команди після фінального свистка. Ця підтримка багато в чому обумовила той наш успіх.
Зацікавлений доброю грою команди, поволі почав повертатися на стадіон і місцевий вболівальник. На краще з нового сезону змінюється і стадіон. Зараз ми проводимо його обгородження, підрихтовуємо трибуни, проводимо воду, облаштовуємо душові кабіни, тощо. Окрім того маємо достатньо інвентаря, мячів та ігрової форми. Є ледь не все - залишається тільки добре грати. В це зараз важко повірити, але щще кілька місяців тому, коли ми приймали рішення про відродження команди, ми серйозно ризикували. А якби у нас не вийшло задумане, що тоді?  Але в нас, дякувати Богові, таки склалося і настільки високо сягнемо на цьому шляху залежить сьогодні лише від нас самих.
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити