Галичани виборюють медалі для "нової" батьківщини

22 червня 08:43
Переглядів: 812
синишин

У перші дні Європейських ігор у Баку вихованці львівського спорту в складі нашої збірної не відзначилися, зате скарбничку команди Азербайджану наші землячки поповнили нагородами

Ідеться про Наталію Синишин та Марію Стадник. У фіналі змагань з боротьби вільним стилем Стадник (48 кг) виграла «золото», а Синишин (55 кг) — «бронзу».

Варто відзначити, що Синишин у поєдинку за бронзові медалі здолала українку Тетяну Кіт. Матч завершився з розгромним рахунком 10: 0. Стадник у боротьбі за «золото» перемогла у фіналі болгарку Ельтсу Янков — 12:1.

Нагадаємо, Наталя — уродженка міста Соснівка Львівської області, бронзова призерка чемпіонатів світу 2006 і 2007 років, срібна призерка чемпіонату Європи 2007-го. 2012 року прийняла азербайджанське громадянство.

Львів'янка Марія Стадник — бронзовий призер Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні та срібний призер Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні, чемпіонка світу 2009 року, чотириразова чемпіонка Європи. З 2007 року виступає за Азербайджан.

Львів завжди вважали спортивним містом, у якому культивують чимало різноманітних видів спорту. Місто Лева виховало багато провідних спортсменів, які згодом ставали чемпіонами. Проте чимало майстрів залишали рідну домівку та приносили славу іншим містам, а подеколи й країнам. «Газета» вирішила нагадати імена спортсменів, які тісно пов’язані зі Львовом, але нині виступають під чужими прапорами.

Вільна боротьба

У Львові дуже хороша школа вільної боротьби. Наші тренери, мов на конвеєрі, готують висококласних майстрів, на яких є чималий попит за кордоном, зокрема в Азербайджані, де створено хороші умови для борчинь. «Львів’янка Катерина Домбровська близько року перебувала в Азербайджані. За її словами, отримувала стипендію 500 доларів на місяць, — розповів «Газеті» віце-президент Федерації боротьби Львівщини Вік­тор Первачук. — А переможці чемпіонатів світу та Європи там щомісяця одержують десятки тисяч «зелених». Про таку винагороду українці можуть тільки мріяти. В нас лише переможці чи призери Олімпіад отримують гідне визнання та матеріальне забезпечення».  

Натомість, Андрій Шийка, який навчався у Львові, нині представляє Німеччину, під прапором цієї держави він уже виступав на першості Європи. А Мирослав Дикун здобуває нагороди для британської королеви. 

Шахи

У цьому виді спорту змінити одну державу на іншу дуже просто. ФІДЕ навіть не намагається перешкоджати міграції гросмейстерів. Одними з найвідоміших львівських «перебіжчиків» є Олександр Бєлявський та Адріан Михальчишин, які виступають за збірну Словенії. Причому вони й далі мешкають у Львові з українськими паспортами. З молодшого покоління у Росію недавно перебралася титулована вихованка львівської школи шахів Катерина Лагно. А Олександр Іпатов на міжнародній арені представляє Іспанію.

Теніс

Покидають Львів і майстри тенісної ракетки. Серед сучасних львівських тенісисток у США переїхали перспективна Анна Сидорська та переможниця турніру ITF Катерина Авдієнко. Олена Весніна народилася у Львові, а згодом перебралася в Сочі й нині представляє Росію. 

Водне поло

Водне поло на Львівщині завжди славилося своїми традиціями. Ще за часів Радянського Союзу наше місто постійно делегувало в збірну своїх вихованців. Як і для кожного ігрового виду спорту, міграція ватерполістів між клубами є звичним явищем, і цим нікого не здивуєш. 

Проте деякі львівські гравці захищали кольори й іноземних національних команд. Цьому сприяє і те, що Міжнародна федерація не бореться з цим явищем. Так, львів’янин Дмитро Стратан 1996 року виступав на Олімпійських іграх за збірну Україну, а 2000-го та 2004-го допомагав здобути срібні нагороди вже збірній Росії. Також за російську команду виступав Дмитро Ірішичев. 2000 року на Олімпіаді в складі збірної Словаччини грав інший львів’янин — Сергій Харін. 

Кольори збірної Авст­ралії з водного поло 2004-го захищав Олександр Осадчук, який тепер є головним тренером жіночої національної команди Зеленого континенту. Максим Дубінін виступав за збірну Аргентини, а Ігор Шевцов — за Канаду. 

Футбол

Схожа ситуація й у футболістів. Щоправда, там усе відбувається здебільшого на клубному рівні. Якщо футболіст зіграв бодай один матч за свою національну команду, то у футболці іншої країни він уже не може вийти на поле. За це ФІФА та УЄФА можуть вжити жорсткі санкції. 

А ось для інших клубів у нашому місті було підготовлено чимало футболістів. Колишній львів’янин Олег Лужний був капітаном київського «Динамо», успішно грав в «Арсеналі» (Лондон). За тим самим маршрутом «Карпати» — «Динамо» (Київ) свого часу вирушив учасник чемпіонату світу з футболу 2006 року Андрій Гусін. У 1985-1986 рр. за «СКА-Карпати» грав Вадим Тищенко, який став чемпіоном Олімпіади-88 уже як гравець дніпропетровського «Дніпра». Ще одного футболіста «СКА-Карпат» Володимира Татарчука вважають одним із найкращих атакувальних півзахисників в історії московського ЦСКА. Також з-поміж відомих футболістів, які навчалися у Львівському училищі фізичної культури, були Василь Рац, Андрій Баль, Дмитро Чигринський, Микола Морозюк та інші.

Інші види спорту

Олімпійський чемпіон із фехтування 1968 року Віктор Сидяк, який здобув золоту нагороду саме для нашого міста, переїхав і тривалий час жив у Мінську. Згодом довго працював в Італії, відтак знову повернувся у Білорусь.

Веслувальник на байдарках і каное Михайло Сливінський — учасник рекордних п’яти Олімпійських ігор. 1988-го та 1992 року він виборов срібні нагороди, брав участь в Олімпіадах в Атланті та Сіднеї, але цікаво, що за збірну Україну виступав лише чотири рази. Після змагань у Сіднеї через 30-річний вік його не захотіли брати до лав національної збірної України, тому титулований спортсмен почав шукати кращої долі в Польщі. За цю країну він виступав на Іграх у Греції. Як представник сусідньої держави ставав чемпіоном світу та Європи.   

1989 року чемпіон світу з фехтування на шаблях, срібний призер Олімпіади 1988 року в Сеулі у складі збірної Радянського Союзу Сергій Міндергасов також покинув Батьківщину, перебравшись у США. Він уже залишив спорт, тепер живе в Сан-Франциско, має власний бізнес.

Легендарний легкоатлет Ігор Тер-Ованесян — учасник п’яти олімпіад. Спершу виступав за Львів, а потім переїхав у Москву й брав участь у наступних олімпіадах уже як представник цього міста. Згодом став голов­ним тренером збірної СРСР з легкої атлетики. Цікаво, що саме він вивів Сергія Бубку в чемпіони світу, коли тому було лише 20 років. На чемпіонаті світу з легкої атлетики 1983 року Тер-Ованесян відверто ризикував, заявивши до головної команди країни майбутнього шестиразового чемпіона світу, однак не прогадав. Включив до збірної і ровесника Сергія Бубки, перспективного стрибуна у висоту, одесита Геннадія Авдєєнка, який також став чемпіоном світу, а в майбутньому — й олімпійським тріумфатором. 

2002 року на зимову Олімпіаду в Солт-Лейк-Ситі поїхала Орися Чухліб, яка виступала в змаганнях із санного спорту. Вона залишилася у США, щоб здобути освіту. 

Із відомих львівських спортсменів варто згадати й спортивну гімнастку Ірину Івлєву, яка в 1990-х виїхала в Канаду. На жаль, вона там загинула. Тепер у Львові щороку проводять турнір її пам’яті.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити