"Грати повинен той, хто доводить своє право на місце у складі" - Олександр Чижевський

18 листопада 10:00
Переглядів: 150
Олександр Чижевський

Вчора вранці молодіжна команда «Карпат» провела тренування на клубній базі в Брюховичах, після чого перекусила і опівдні взяла курс на Київщину, де сьогодні в селищі Щасливе на штучному полі стадіону «Княжа Арена» зіграє поєдинок 15-го туру першості України проти лідера турніру донецького «Шахтаря». Поки гравці збиралися в дорогу, старший тренер молодих «левів» Олександр Чижевський відповів на питання Інформаційного центру ФК «Карпати». 

– Олександре Арсенійовичу, ви сьогодні тренувалися на штучному полі. Це означає, що з «Шахтарем» гра відбудеться також не на природному газоні?
– Так. Донеччани нас повідомили, що матч у Щасливому відбудеться не на центральному полі «Княжої Арени», а на штучному. Та й загалом, зважаючи на погоду, ми усі матчі, що залишилися до зимової перерви, будемо проводити на штучці. Відповідно, тренування також відбуватимуться на аналогічному полі. 

– На черзі у вашої команди поєдинок з лідером першості донецьким «Шахтарем». Чого очікуєте від цього матчу?
– Поєдинки з лідером завжди є непростими для будь-якої команди. Ну а «Шахтар» це не тільки лідер нинішнього сезону – це бренд, команди якого в усіх турнірах ставлять перед собою найвищі цілі. На нас чекає дуже складне випробування. І тренери, і гравці нашої команди чудово це розуміють. Але проти таких команд не тільки складно грати, а й цікаво – саме в таких іграх ти можеш по-справжньому себе перевірити, дізнатися свій рівень. Тому ми налаштовуємося на не просту гру, але й боязні якоїсь перед суперником у нас немає. 

– Напевне, перед грою проти лідера додає впевненості вашим підопічним той факт, що в матчі першого кола ви змогли зіграти з «Шахтарем» внічию? 
– Звичайно, адже досягнення позитивного результату в матчах з сильним суперником – це завжди плюс у психологічному плані. Ми, до речі, могли в тому матчі й виграти. Адже довший час вели в рахунку 1:0. Однак незадовго до кінця другого тайму пропустили гол після стандарту. В тому епізоді донеччани дуже швидко розіграли штрафний і поки наші гравці розбиралися, що й до чого, м’яч залетів до сітки наших воріт. Це був наочний приклад того, що з командами такого рівня найменша помилка карається дуже суворо. 

– Як будете грати проти «Шахтаря» цього разу?
– У «Шахтаря» дуже хороша команда, в якій зібрані кращі гравці з усієї України. Кістяк складають гравці 1996 року народження, які разом грають уже чимало років і розуміють один одного, що називається, з півслова. Вони вже встигли виграти і першість ДЮФЛ України, і Чемпіонат U-19. Грали вони й у фіналі Ліги УЄФА та й досвіду виступів за збірні України різних вікових груп у них чимало. Тому у дублі «Шахтаря» хоча й молоді, але вже досвідчені футболісти. Але ми детально розібрали їхню гру і знаємо про їхні, як сильні, так і слабкі сторони. Не буду розкривати усі карти, але в загальному скажу, що будемо робити ставку на командну гру. Спробуємо зіграти максимально надійно в обороні – головне не давати їм простору для швидких атак. Ну й будемо намагатися впіймати їх на контратаках. Головне, щоб хлопці не звертали увагу на емблему на футболці суперника. Бо у нас не раз вже було, що коли виходимо на гру проти «Динамо», «Шахтаря» чи «Дніпра», то програємо ще до того, як суддя дасть свисток про початок матчу. З «Шахтарем», щоправда, в грі першого кола в цьому плані все було гаразд. А от з «Динамо» і «Дніпром» передігровий мандраж зробив свою «чорну» справу і, як наслідок, в обох матчах ми пропустили по чотири голи. 

– А що сталося в матчі проти «Волині» в Луцьку, коли ви програли 0:3?

– Питання причини поразок у цих трьох матчах мене мучать й до сьогодні. А відповіді знайти не можу. Адже були нормально готові і мали показувати зовсім інші результати, а вийшло в сумі трьох ігор 1:11. Як таке може бути? Я б ще зрозумів, коли б суперники нас «розривали», «возили», демонструючи насправді дуже класний футбол. Але в тому то й справа, що ні «Динамо», ні «Дніпро», а тим більше «Волинь», нічого екстраординарного в матчах проти нас не показали. З 11-ти голів три ми пропустили з пенальті (два у Луцьку і один з «Дніпром» вдома), а решта вісім – це наслідок наших грубих помилок, які є неприпустимими не те, що в дитячо-юнацькому футболі, а навіть у дворовому. За такі голи свого часу у матчах вулиця на вулицю можна було запросто отримати на горіхи від партнерів по команді. У Луцьку ми привезли собі м’яч вже на 2-й хвилині, а потім нам ще й поставили два пенальті. З «Дніпро» до 20-ої хвилини горіли 0:2, а з «Динамо» при рахунку 0:1 упродовж трьох хвилин на початку другої половини зустрічі двічі «начудили» біля своїх воріт і стало 0:3 – далі можна було уже й не грати. 

– А чим подібні дитячі помилки пояснюють самі хлопці?
– Мовчать – дивляться в очі і мовчать. Напевне, не мають що сказати. Ми перед початком сезону збиралися всі разом і дали один одному слово, що будемо в кожному матчі віддавати усі сили на полі і робити все можливе, щоб добиватися позитивних результатів і показувати якісний футбол. Розумію, що в футболі вигравати усі матчі підряд – справа не реальна. Але ж і стільки помилок поспіль в одному матчі наробити – це також неприпустимо. Я кожен раз – на кожному тренуванні, перед кожною грою – хлопцям кажу, що їхнє майбутнє у футболі залежить виключно від них. Пояснюю, аби отримати шанс в головній команді, необхідно його заслужити своєю грою в дублі. А щоб виходити за дубль в молодіжній першості, треба себе зарекомендувати на тренуваннях. Коли їм це говорю, здається, вони все розуміють. Але коли йде вже безпосередньо офіційна гра, то не так вже й рідко приходиш до висновку, що гравці тебе ніби й слухали, але не чули. А слухати і чути – це далеко не одне й те саме. 

– А турнірні завдання перед командою ставили?
– Керівництво клубу в першу чергу вимагає від молодіжної команди підготовки гравців для основного складу. Але ж у футболі неможливо прогресувати, коли не прагнути перемагати в кожному матчі і займати якомога вище місце в турнірній таблиці. На тому ж зібранні ми домовилися, що будемо боротися щонайменше за медалі. І якби не ті незрозумілі поразки, то зараз ми б мали зовсім іншу картину в турнірній таблиці. На сьогодні ми займаємо четверте місце. Ніби і не погано, адже від донецького «Олімпіка», який йде третім, відстаємо лише на два очки. Але ж коли б не ті провальні матчі, могли бути й третіми, випереджаючи донеччан десь очок на три, а то й на чотири. Та й від лідерів – «Шахтаря» і «Динамо» – відстань була б значно меншою. 

– Ви казали та й ні для кого не секрет, що першочергове завдання молодіжної команди – готувати гравців для основного складу клубу. Кого за своїм потенціалом серед своїх нинішніх підопічних ви бачите найближчим часом у першій команді? 

– Потенціал є в багатьох. Та найбільша проблема в тому, що самі хлопці роблять далеко не все для того, щоб його повністю розкрити. Вони повинні зрозуміти, що в дорослому футболі не можна грати виключно на чистих м’ячах. Це не ДЮФЛ, де за рахунок хорошої техніки і певного футбольного інтелекту можна виглядати краще за інших і бути корисним команді. У Прем’єр-лізі цього не достатньо. Тут треба вміти «вигризати» м’яч, кожен епізод необхідно догравати до кінця і ніколи не можна прибирати ноги. Не хочу з педагогічних міркувань називати прізвищ, але на жаль, у нас в команді є кілька ніби перспективних гравців, але саме через відсутність справжнього бійцівського чоловічого характеру вони не можуть ніяк заграти на дорослому рівні. І доки вони це самі не зрозуміють, розвитку в футбольному плані у них не буде. 

– А позитивні приклади ви привести можете?
– Мені подобається, як додає Андрій Бусько. Зрозуміло, що хотілося б аби він прогресував швидше, але в нього не такі природні дані, як, наприклад, у Василя Кравця. Однак він працює над собою, має ціль і поступово йде до неї. Сподіваюся, мої слова про нього не підуть йому на шкоду і він так само працюватиме й надалі. Має футбольну голову й нападник Ігор Карпенко, який повернувся після важкої травми. Але в нього ще непочатий край роботи – починаючи від покращення техніки володіння м’ячем і закінчуючи функціональною готовністю. Наразі він ще частенько грає в дитячий футбол. І подібна ситуація з багатьма – треба знати над чим працювати і робити усе для того, щоб прогресувати. І тоді з часом можна буде не тільки грати в основному складі «Карпат», а й отримати запрошення до збірної України. 

– Раз ви згадали про збірну України, в складі якої свого часу самі виступали, що поділіться своїми враженнями від двох матчів команди Андрія Шевченка, які вона зіграла упродовж останнього тижня та й загалом, якими ви бачите її перспективи в боротьбі за путівку на Мундіаль-2018?
– Результати збірної говорять самі за себе – у чотирьох матчах відбору на Чемпіонат світу 2018 року ми двічі виграли і два поєдинки завершили внічию. А на завершення року ще й виграли товариський спаринг у збірної Сербії, яка є доволі серйозним опонентом. Також не можу не сказати й про потенціал нашої збірної. Ми з вами бачимо не на словах, а на ділі, що новий тренерський штаб реально займається омолодженням збірної. Практично в кожному матчі Андрій Миколайович (Шевченко – Авт.) разом зі своїми помічниками підпускає одного–двох молодих хлопців, тим самим надаючи їм шанс себе проявити. І як ми можемо переконатися, вони свої шанси не марнують. Так, в їхніх діях є помилки, не без цього, але головне, ми бачимо, що в наших молодих футболістів є потенціал, який вони при відповідній праці обов’язково розкриють у майбутньому. Видно, що є й бажання працювати на тренуваннях і віддаватися повністю в іграх. І це не може не тішити – значить у нас вимальовується хороша збірна, яка з часом зможе не тільки тішити нас результатами, а й демонструвати цілком пристойний футбол. 

– Ви сказали, що команда у чотирьох матчах відбору, набравши вісім очок, зробила хороший результат. Але ж могло бути не вісім очок, а максимум – усі 12.
– Це ви маєте на увазі, як я розумію, незабитий Коноплянкою пенальті наприкінці матчу з ісландцями і той факт, що по ходу гри з турками ми вигравали 2:0, але все закінчилося нічиєю 2:2. Знаєте, я вами не погоджуюся. Коли говорити, що якби ми там забили, а от там не пропустили, то виграли б, то це не правильно в принципі. Адже були й моменти, коли нам мали забивати, але не забили. Наприклад, з тими ж ісландцями за рахунку 0:1 ми могли пропустити ще один, а то й два м’ячі. І щоб було, якби рахунок став 0:2 а то й 0:3 – про нічию ми могли б тільки мріяти. Те саме було й з турками: коли стало 2:2, вони могли забити і третій м’яч. У футболі треба давати оцінку реальним моментам, а не якимось віртуальним речам. А дійсність така, що ми в чотирьох іграх набрали вісім очок. Головне, що займаємо друге місце, а від першого відстаємо лише на два. А значить, у нас є хороші перспективи боротися не тільки за вихід у плей-оф, а й за пряму путівку на Чемпіонат світу. Все у наших руках – якщо збірна буде й надалі так прогресувати, то все повинно бути добре. 

– Як оціните гру збірної з фінами – дехто каже, що очікував більшого.

– Нормально зіграли. Головне, виграли, а те що були помилки і не все виходило, як нам хочеться – це закономірно. Шевченко лише формує команду, а без помилок цей процес не обходиться ніколи. Я вже казав про омолодження збірної. Але водночас у нас і багато досвідчених футболістів. Маю на увазі не тільки Кучера та Ротаня. Ми звикли казати, що наші лідери – Ярмоленко і Коноплянка – це молоді гравці. Та ні, їм вже далеко за 20 років. Те саме стосується і Бутко – також уже не пацан. Молоді – це Циганков, Коваленко, Зінченко, Петряк... А взагалі то, якраз сильною стороною нашої збірної має стати саме те, в команді є дуже хороше поєднання досвіду та молодості. Бо коли набрати у збірну одних 20-літніх хлопців, навіть дуже талановитих, то толку з цього не буде. Як показує світова практика, успіху на найвищому рівні, як серед клубів, так і серед збірних, досягають якраз ті команди, де є сплав молодих і амбітних гравців з тими, хто вже достатньо пограв і має великий досвід. 

– У нас в матчі із Сербією вийшла на поле практично зовсім інша команда, ніж та, що грала з Фінляндією. Що скажете про резерв?
– Ви праві, в старті у грі в Харкові вийшов тільки Бутко – решту гравців Шевченко поміняв. Початок та й загалом перший тайм у нас не все виходило, траплялися незрозумілі помилки та необов’язкові втрати м’яча. Але поступово налагодили командну гру і навіть незадовго до перерви відкрили рахунок. А в другому показали вже гру, яка майже нічим не поступалася тій, коли на полі знаходиться оптимальний склад. 

– Виходить, у нас в збірній нарешті є справжня конкуренція за місце у складі?
– Так. Коли такі гравці, як Петряк чи Федецький (знову, як бачите, один зовсім молодий, а другий, ветеран) не проходять в стартовий склад, то значить, у нас насправді є конкуренція за місце в збірній. От після гри з фінами почалися розмови, мовляв, у наступному матчі збірної у відборі на Чемпіонат світу-2018 проти Хорватії будуть проблеми через дискваліфікацію Соболя на лівому фланзі оборони. Але ви самі бачили, що Федецький, який грав на цій позиції із сербами, показав, що проблеми ніякої насправді немає. Артем зіграв, як на мене, досить пристойно – одна його гольова передача чого варта. Мені здається, що наш тренерський штаб збірної в наступному році буде мати серйозну головну біль: кого ставити в склад. Адже на поле окрім воротаря можуть одночасно вийти тільки десять футболістів, а в збірній таких гравців 20, а то й 24 чоловіка. Але це приємний головний біль – про нього мріє кожен тренер. 

– До речі, зараз багато говорять про те, що попередні тренери збірної України, а ними були виключно вітчизняні фахівці, значно менше довіряли молоді, ніж нинішній штаб. Багато хто це пов’язує з тим, що усі помічники Андрія Шевченка є іноземцями.
– Я б так питання не ставив. Справді, зараз, як ніколи, багато молодих гравців отримують шанс проявити себе у збірній. Але тут причина не в тому, що в збірну прийшов майже повністю іноземний штаб тренерів. Просто ще три–чотири роки тому в нашому чемпіонаті грало дуже багато легіонерів і молодь провідних клубів не отримувала місце в складі своїх клубних команд. А коли ти не граєш на серйозному рівні постійно, то як ти можеш себе проявити?.. Зараз же, через добре всім відомі причини в країні, ситуація кардинально змінилася. Тренери навіть у «Динамо» та «Шахтарі», не кажучи вже про решту клубів, вимушені довіряти молоді. От вам і результат – хлопці зрозуміли, що це їхній шанс і роблять усе, щоб не тільки виправдати видані їм волею долі аванси, а й довести свою профпридатність та спробувати засвітитися в Європі з перспективою отримати в майбутньому запрошення в клуби з топ-чемпіонатів. Так що нинішнє омолодження – це цілком еволюційний процес, а не дань європейській моді. 

– Тоді ще одне питання: чи не надто рано тренери запрошують молодих гравців у збірну? Адже той таки Циганков, або Бєсєдін ще толком в «Динамо» себе не проявили, а їх уже пробують у головній команді країни. 
– Ви правильно сказали – «їх ПРОБУЮТЬ у збірній». Я б не став уже зараз називати цих молодих гравців футболістами збірної, хоча дуже на це сподіваюся. Це добре, що молодь має приклад і бачить, що ніхто не збирається їх маринувати. Навпаки, проявив себе у клубі, отримуй шанс в збірній. 

– А чи не захворіють молоді хлопці на зіркову хворобу?
– Не думаю. Переконаний, з ними постійно на цю тему говорять і в збірній, і в клубі. Я також працюю з молодими футболістами і завжди їм кажу, що спочатку необхідно зробити собі ім’я в футболі, а вже потім ім’я працюватиме на тебе. Та й прикладів у нинішньої молоді чимало, причому як позитивних, так і негативних. Питання зіркової хвороби – річ виключно індивідуальна. Коли гравець має голову на плечах і йому все правильно пояснюють в цьому плані тренери, то він буде працювати доти, доки насправді не стане зіркою. Коли ж у нього в голові неправильні думки, то проблеми будуть обов’язково.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: