Гравець "Карпат" АВЕЛАР: "Одна львів'янка мені подобається особливо"

29 грудня 17:51
Переглядів: 397
Default Image

З бразильським легіонером «Карпат» Данілом Авеларом, якого більшість фахівців та вболівальників назвали найкращим придбанням команди у 2010 році спілкувалися кореспонденти ЗІКу та Інформаційного центру клубу.

Даніло Авелар, який у складі «Карпат» з’явився у літнє міжсезоння, не думку Олега Кононова, не лише досить вдало замінив на лівому фланзі травмованого Ігоря Ощипка, а й став справжнім відкриттям поточного сезону в Україні. Особливо коуч виділяє активність 21-річного бразильця при підключеннях в атаку. І справді, 89-го номера «зелено-білих» можна було побачити у значній більшості атак. Тож нічого дивного, що майже в кожній грі він мав нагоду, а то й дві – три, аби відзначитися голом. Однак так жодного м’яча і не забив. Саме з питання, що завадило Данілові відкрити лік своїм голам за «карпати», і почалася з ним розмова у львівському аеропорту перед відльотом гравця у відпустку додому.

– Мене також це питання непокоїть. Хоча я й провів майже всі матчі в лінії оборони, але це аж ніяк не є виправданням такого довгого для мене безгольового періоду. Про те, що я мало підключався до атак, не може бути й мови. Адже я діяв на місці лівого захисника, а гра «Карпат» побудована таким чином, що крайні захисники при першій нагоді повинні йти вперед. Олег Кононов на цьому наголошував дуже часто. Тому і Артем Федецький, і я підключалися до атак постійно.

– Але вся різниця в тому, що Артем забив не один гол, а ти – жодного.

– Так воно і є. Але добре, що хоча б Федецький забивав, бо в іншому разі взагалі було б зле. Що ж до мене, то можливо, десь від мене відверталася фортуна. Адже подивіться, давайте для прикладу візьмемо наш останній матч з ПСЖ. Я до речі перед грою дуже хотів забити, бо не хотів летіти додому «на сухо». І був близький до цього – тричі небезпечно бив по воротах. Перший і найкращий момент мав у першому таймі, коли після подачі кутового добре пробив головою. М’яч летів у ворота, а Купе вже нічого не міг вдіяти. Однак його підстрахував хтось з партнерів, вибивши м’яч з лінії воріт. Я тоді страшенно розстроївся, адже я вже бачив м’яч у сітці. Ще двічі я непогано пробивав з-за меж карного майданчика в другій половині. Але в одному епізоді Купе відбив удар, а в іншому м’яч пройшов поряд зі стійкою. Але нічого – я вірю в себе, в свої бомбардирські якості і не сумніваюся, що за «Карпати» ще заб’ю не один гол.

– До виступів за «Карпати», ти часто забивав голи?

– Не можу сказати, що я був супербомбардиром, але забивав достатньо. Причому робив це в різних ситуація – і з стандартів, і дальніми ударами, і головою, і завершуючи комбінації партнерів з близької відстані.

– Що тобі більше подобається – забивати самому чи робити гольові передачі?

– А ви знаєте футболістів, яким не подобається забивати голи? Тим більше, коли вони родом з Бразилії. Звичайно, що забивати я люблю. Але отримує велике задоволення і тоді, коли не лише віддаю передачу, після якої забиває гол партнер, а й просто приймаю участь у результативній комбінації.

– Ти є шульга. Чи намагаєшся перед ударом по воротах суперника, а ти їх наносиш чимало, підробити м’яч під робочу ногу?

– Так, у мене з лівої дуже сильний удар. Але в грі над тим, якою ногою бити, я ніколи не задумуюся. По-перше, я й з правої непогано б’ю, а по-друге, на це майже ніколи немає часу. Тим більше в українському чемпіонаті, де всі команди дуже щільно грають в обороні і часто в прямому значенні слова не дають вільно дихнути, не те щоб подумати, а тим більше підробити м’яч під зручну ногу. У Бразилії в цьому плані набагато легше грати.

– Український футбол від бразильського сильно відрізняється?

– Навіть дуже. У вас дуже багато уваги приділяється дисципліні на полі, гравці діють строго по своїх позиціях і кожен повинен в першу чергу виконувати свої прямі функції. Також на полі дуже багато боротьби, причому ніхто не гребує не лише жорсткою грою, а часто й відверто грубою. А на такі речі, як штовхання ліктями, судді частенько взагалі не звертають увагу, бо тоді б їхній свисток не замовкав ні на мить. В Україні величезне значення надається рівню фізичної підготовки, якою в багатьох випадках намагаються компенсувати власне вміння грати у футбол. А от в Бразилії, футбол – це перш за все творчість, ігрова імпровізація на полі. Нині і в нас багато уваги приділяється функціональному стану гравців, але головне – це техніка, яка й робить футбол видовищем. Що ж до ігрової дисципліни, то її бракує більшості гравцям, бо вони з нею часто просто не знайомі. Я також для себе у «Карпатах» в цьому плані зробив чимало відкриттів. Скажу, що Олег Кононов навчив мене думати на полі, бо раніше я грав, ніби піддаючись якимось підсвідомим рефлексам. Я дуже мало аналізував гру, свої дії, а тепер я це роблю постійно і відчуваю, що завдяки цьому я дуже сильно додаю в майстерності і стаю все більш корисним команді.

– Тобто ти вважаєш свої виступи за «Карпати» кроком вперед для себе?

– Звичайно, що так. В іншому разі я б не підписав новий контракт та ще й на такий тривалий термін (нагадаємо, що перед відпусткою Авелар та клуб підписали нову угоду за схемою «3 + 2» – Авт.). Вважаю, що мені поталанило. Адже граю в досить сильному чемпіонаті за команду, перед якою стоять серйозні завдання. До того ж одразу вдалося пограти в Лізі Європи. Сподіваюся, що і в наступному сезоні ми також будемо виступати в Європі. Так що «Карпати» – це не лише моє сьогодення, а й моє майбутнє.

– Наскільки важко було грати по два рази на тиждень і чи не сильно ти втомився від такої кількості ігор?

– Чим більше граєш, тим менше тренуєшся. До того ж мені не звикати грати через два – три дні. В Бразилії бувало, що ми грали і по три матчі на тиждень – чемпіонат країни, чемпіонат штату, кубкові ігри… Що ж до втоми, як фізичної, так і психічної, абсолютно її не відчуваю. Та й футболом я не перенаситився – я ж лиш е починаю грати на серйозному рівні.

– Як проведеш відпустку – кудись поїдеш відпочивати?

– О ні, з дому нікуди їхати не збираюся. Я ж більше, ніж півроку не був у Бразилії. І потім, хіба є в світі краще місце для відпочинку, ніж моя любима батьківщина. А проведу її дуже просто – сонце, пляж, друзі, бразильська їжа… Дуже тішуся, що Різдво зустріну в родинному колі з батьками. Мені їх страшенно бракує в Україні.

– А загалом, як тобі живеться у Львові?

– Львів – дуже красиве місто з європейською архітектурою. В Україні у мене все гаразд, все влаштовує. От тільки погано, що Батіста травмувався і поїхав додому, а Нено перейшов у «Севастополь». Правда тепер в «Карпатах» є Тіаго, тому є з ким поговорити на рідній мові в команді.

– До речі, що Нено говорить про «Севастополь», подобається йому в Криму?

– Нено у «Севастополі» грає в основному складі, а тому йому там добре. Та й снігу і холоду такого, як у Львові, в Криму немає.

– А ти раніше, до приїзду в Україну, сніг бачив?

– Так, в Італії. Але він там був мокрий і брудний.

– Цікаво, а де дівчата красивіші – в Бразилії, Італії, чи в Україні? Наприклад, Годвін одружився на львів’янці, а Едмар на дівчині з Криму. Знаю, що й Тіаго має намір одружитися на дівчині з Молдови, але за походженням вона є також українка. А що з цього приводу думає Даніло Авелар?

– Гарні дівчата є всюди. Але не буду сперечатися, на Україні, і у Львові зокрема, хороших дівчат дійсно дуже багато. Одна з них, зізнаюся, мені подобається особливо.

– То що, ти також збираєшся одружитися на львів’янці і залишитися жити у Львові?

– О ні. Хоча дівчина мені насправді дуже подобається, наразі я не збираюся ще одружуватися – для цього я ще надто молодий.

– Цікаво, а коли бразильські футболісти зазвичай одружуються?

– Значно пізніше, десь ближче до 30 років – коли вже твердо стоять на ногах і впевнені, що зможуть утримувати родину.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: