І все-таки - чому Тернопіль за "Шахтар"?

07 листопада 11:04
Переглядів: 480
шахтар

Ось, значить, читаю я, як правовірні львів’яни (ті, які всією душею за «Карпати», які завжди вірні без лапок) обурюються тою ситуацією, що на рідну команду народ не ходить, а на «Шахтар» на єврокубки набивається майже повна «Арена Львів». Ось навіть такий дошкульний відеоролик склепали.

Ну що вам сказати. Звісно, гнів ваш зрозумілий і логічний. Але проблема… та навіть це і не проблема, а просто такий об’єктивний стан речей. Так от, об’єктивний стан речей такий, що Україна не є, не була і, скоріш за все, не буде тим, що називають «футбольною країною». Тут футбол – це лише «одне з», це місце, де можна провести час, це шоу, це елемент міського життя. Не більше.

Згадайте появу ФК «Львів». Тільки-но вони вийшли в УПЛ, тільки-но обіграли «Шахтар» - як тут же у команди з’явилась купа прихильників. Які ще вчора ходили на «Карпати», а тепер навіть в дербі вболівали на «Львів». Причин такого кроку можна знайти безліч, але головна – бо так їм цікавіше. От і все. Цікавості до футболу, такої, як, наприклад, в Англії – тут немає і навряд чи буде. Тому у нас неможлива ситуація на кшталт англійської, коли клуб, вилетівши з Прем'єр-ліги і перебуваючи в нижчих лігах уже з десять років, все одно збирає на трибунах свого стадіону солідну підтримку. Логіка наших людей інша – навіщо ходити туди, де нецікаво, якщо можна піти туди, де цікаво.

І спробуйте їм у цьому дорікнути. Ви і вони дивитесь на одну й ту саму річ під різними кутами. Десь отак.

футбол

А тепер «Шахтар». До Львова привезли Лігу Чемпіонів. Супертурнір на новому суперстадіоні. (У порівнянні з «Україною» так точно.) Коли у Львові востаннє були матчі ЛЧ? Ніколи. Коли у Львові, без появи гірників, наступного разу були б єврокубки? Та Бог його зна. Але точно не скоро. Ніяких об’єктивних передумов цьому немає. (Про той же Тернопіль - див. фото нижче - я взагалі мовчу, там УПЛ була б за Різдво з Великоднем укупі.) А тут – на блюдечку з голубою кайомочкою. Ну хто відмовиться, особливо якщо ніякого принципового ставлення просто немає? До того ж «Схід і Захід разом», «Донецьк це Україна» - та чи мало можна придумати виправдань, еге ж?

Так, звісно, помаранчеві шалики на тих, хто ще вчора вдягав зелено-біле – це перебор, Вітя. Навіть якщо ті шалики триста разів в українських візерунках. Ну… Це для них частина гри. Їхньої гри. Гри не в футбол (в англійському чи навіть якомусь іншому європейському розумінні), а в цікаве проведення часу. Це не більше ніж атрибут – раз іду на «Шахтар», то треба взяти і «розу». Чи там банера намалювати, що Тернопіль за них. Так прийнято, от і все. І нічого страшного в цьому немає і не може бути.

футбол

В нашому футболі взагалі нічого страшного не буває. Бо футбол наш – штука віртуальна. Як політики в культовому пелевінському романі. Там були свої правила гри, може, дивні і незрозумілі. Тут свої. Все.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити