Ігор Худоб’як: "На гру з "Чорноморцем" налаштовуємося дуже серйозно"

25 березня 18:29
Переглядів: 255
худобяк

Новоспечений форвард Тернополя Ігор Худоб’як розповів про свій перехід, підготовку команди до кубкового матчу із Чорноморцем і досвід виступів у прем’єр-лізі за ПФК Севастополь.

— Пане Ігоре, як сталося, що всі міжсезонні збори ви провели у складі армянського Титану, а опинилися в муніципальному Тернополі?

— Я з керівниками армянського колективу не зміг домовитися з приводу особистого контракту. Справа в тому, що спочатку ми домовлялися про одне, але вони тягнули час, і, в підсумку, запропонували зовсім не те, що обіцяли. Відтак я вирішив не залишатися в Титані й прийняв запрошення від тернополян.

— Із пропозицією перейти до Тернополя до вас звернувся тренер Василь Івегеш чи очільники клубу?

— Мені зателефонував пан Івегеш, сказав: "Приїжджай, ми на тебе розраховуємо". Окрім того, додому мені близько добиратися. Ось так усе склалося, тож я став гравцем "містян".

— Якісь інші пропозиції були?

— Одверто кажучи, ні. Чогось конкретного не мав.

— Чи все подобається в новій команді? Колектив прийняв нормально?

— У цьому компоненті взагалі ніяких запитань немає. Усе влаштовує, все нормально. Тренувальний процес звичайний, хлопці молоді, задерикуваті.

— Відомо, що Василь Івегеш — людина імпульсивна, тож чи натрапить коса на камінь?

— У кожного тренера свої особливості. Тут нічого не поробиш. Нині з наставником спільну мову знаходимо, до суперечок справа ще не доходила.

— Вам наразі 26 років, і ви є одним із найдосвідченіших гравців у команді. За ветерана вас молодші партнери ще не вважають?

— У ваших словах є слушність. За Тернопіль виступають молоді гравці, студенти, певна річ, їм не вистачає досвіду, так би мовити, футбольної зрілості. Тому Івегеш, запрошуючи мене, якраз і хотів, аби я допомагав молодшим партнерам, підказував їм.

— Завтра "містяни" зіграють у кубку із Чорноморцем. Наскільки у функціональному плані готова команда та чи до снаги вам дати бій іменитому супернику?

— Зараз цілеспрямовано готуємося до цього матчу. Він для нас є важливим, але особливих ілюзій ніхто не має, адже всі розуміють, де Чорноморець, а де ми. Для наших гравців матч із одеситами стане безцінним досвідом, тому що у чвертьфіналі кубка країни не кожен день випадає грати, та ще й з таким суперником. Відтак налаштовуємося дуже серйозно, можливо, нам удасться ще раз здивувати вітчизняну футбольну громадськість і потрапити до півфіналу.

— Чи переглядаєте матчі за участю "моряків"? Можливо, якісь спеціальні теоретичні заняття тренерський штаб проводить?

— Ні, такого поглибленого аналізу суперника у нас немає.

— Скажіть, чи була зустріч керівництва з командою? Чи стоїть завдання виходу до першої ліги вже цьогоріч?

— Завдання щодо виходу стоїть, це я знаю напевно. Хоча особисто з вуст очільників я цього не чув.

— Наскільки відомо, контракт із тернополянами у вас розрахований на рік. Надалі збираєтеся залишатися в клубі, чи все залежатиме від обставин?

— Потрібно дивитися, які завдання перед собою ставитиме Тернопіль. Чи вийде команда до першої ліги, чи ні. Отож, пройде час, побачимо, а потім і вирішуватиму.

— Інший клуб із Тернополя — Нива — відчуває серйозні фінансові труднощі. У вас із цим проблем немає?

— Ні, із цим тут усе нормально. Контракти у футболістів маленькі, все виплачують, ніхто не бідкається. Тут такого немає, як у Ниві, захмарні зарплатні, багато чого пообіцяли, а на виході — зась. У хлопців — мінімальні зарплатні, без затримок, і преміальні також вчасно платять. Тому в Тернополі все за розкладом.

— Минулі півроку ви провели в миколаївській Енергії. Коли стало зрозуміло, що потрібно змінювати прописку?

— Кінцівку сезону ми просто догравали. Зарплатню не виплачували, коштів узагалі не було. Клуб заборгував перед гравцями за три місяці, гроші нам так і не повернули, із серпня ні копійки не дали. Але не хотілося залишати команду на півдорозі, вирішили дограти бодай до зими. Сподівалися, що, можливо, ситуація покращиться, й усе налагодиться, але, як видно, гра не вартувала свічок.

— За "енергетиків" ви відзначалися непоганою результативністю, забивши в 21 матчі вісім м’ячів. Це заслуга партнерів, чи прояв індивідуальної майстерності?

— Знаєте, голи різні були. Не можна сказати, що забивав м’ячі лише я. Ні, безперечно, без допомоги партнерів нічого би не вийшло. Усе-таки футбол — це колективна гра, а не індивідуальна. Щоправда, команда в нас там була не надто технічна, своє брали в основному за рахунок бійцівських якостей, намагалися витискувати максимум із кожного навіть напівмоменту. Коли догравали осінню частину, на матчі виїжджали в день проведення гри, відтак поверталися додому зразу по її завершенні. Ми ж усі домашні поєдинки проводили в Первомайську, що за 200 кілометрів од Миколаєва. Тому, вважайте, що ми всі матчі грали на виїзді. У таких умовах щось суттєве показувати дуже складно.

— Серед гравців другої ліги ви один із небагатьох, хто має досвід виступів у прем’єр-лізі. У сезоні-2010/2011 виступали за ПФК Севастополь, але потім залишили розташування кримського клубу. Чому не вдалося закріпитися у складі "моряків"?

— Загалом, я непогано грав за севастопольців, однак потім травмувався й вилетів на сім місяців. Згодом мене почали віддавати по орендах, у підсумку, в команді змінився тренер, отож я вирішив піти. Наскільки ще тоді зрозумів, двері в основний склад переді мною були зачинені, відтак залишатися на півострові не мало жодного сенсу. Хоча мені пропонували залишитися, проте я хотів грати, й роль дублера мене аж ніяк не влаштовувала.

/strong

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити