Ігор Корсун: "Хотілось довести, що я зможу"

06 грудня 21:08
Переглядів: 94
Ігор Корсун

Перший раз вийти в матчі за національну збірну – і в першому ж матчі відзначитись забитим м’ячем. Така мрія нездійсненна для мільйонів футболістів, але саме такий щасливий випадок стався з гравцем івано-франківського «Урагану» Ігорем Корсуном. Саме після його влучного удару збірна України повела в рахунку в матчі проти збірної В’єтнаму на міжнародному турнірі «CFA International Futsal Tournament 2016», який проходив минулого тижня в китайському місті Чаншу. 

Про свої враження від перших матчів за збірну Ігор Корсун розповів в ексклюзивному інтерв’ю офіційному сайту Асоціації футзалу України.

- Ігоре, по-перше, дозволь привітати тебе з гарним дебютом в збірній, з першими забитими м’ячами в її складі та з перемогою в турнірі. Які в тебе залишаться враження від нього? 
- Дякую за привітання – це був мій дебют, я вважаю, забив гол, який вийшов більш-менш вдалий, емоції дуже позитивні від всього. Все ж таки перший раз в збірну поїхав, сама атмосфера дуже класна була.

- Не можна не спитати, як отримав запрошення, як дізнався про нього? 
- У нас було тренування, і начальник команди Сергій Кривенький після нього сказав, що треба здати закордонні паспорти. Так і дізнався.

- Перше відчуття, коли почув цю звістку?
- Здивувався, але було приємно. Відверто кажучи, дуже радий був, все ж таки перший виклик. Це було десь тижнів за два-три до поїздки.

- Мабуть, той час очікування між викликом та виїздом був важкий? 
- Щось таке було: піднесений настрій, хотілося ще більше працювати. Хотілось довести, що я зможу. Це було, як новий поштовх для роботи.

- Ти не один отримав виклик, а ще й кілька «ураганівців», а бути разом, напевне, краще.
- Тому що я перший раз їхав, мені дуже важливо було, щоб поруч були люди, які вже в збірній грають, той же Петро Шотурма декілька років. Тренер воротарів в збірній Влад Корнєєв з «Урагану». Мені в деяких побутових питаннях підказували. Багато чого для мене було вперше, так що мені в цьому плані було легше.

- Тепер вже ближче до дебютної гри. Ти першим з новачків в Китаї вийшов на майданчик, вже в першій грі. 
- Я дуже зрадів, що матиму змогу увійти в гру з перших хвилин. Було дуже приємно, але й легкий мандраж був. Але те все було до першого дотику до м’яча.

- Після дебюту в збірній до тебе буде більше уваги футзальної спільноти. Розкажи, як ти прийшов в футзал? 
- Я в 2009 році приїхав в Івано-Франківськ поступати в коледж фізичного виховання. І від того все почалося. Спочатку грав за коледж, грав і в великий футбол, і в футзал паралельно. Потім команду «Ураган-2» зібрали в Першу лігу, там саме молодь була, і мене туди взяли. А коли вже дублери замінили основних «ураганівців», тоді я вже й попав в основну команду.

- А до того моменту, як приїхав вступати до коледжу, щось знав про таку команду, як «Ураган»?
- Якщо чесно, то й близько не знав. Сам я з Хмельницької області з сільської школи, Славутський район, село Ставичани, тому від футзалу був трошки далекий. Коли вже був в другій команді, двічі їздив на збір з першою командою. Був в Кароліно-Бугазі, їздив в Польщу, але тоді не вдалося закріпитися в першій команді.

- Які зараз побутові умови мають гравці «Урагану», які ще і в збірній грають? 
- Мешкаю я на квартирі майже в центрі міста. Є в мене дівчина, але вона навчається в Києві, цього року як раз навчання закінчує.

- Ти вперше в житті поринув в атмосферу збірної. Які в тебе враження від атмосфери в команді, від тих стосунків, що є всередині? 
- Дуже приємні, атмосфера така, що налаштовує на роботу. А емоції… Після завершення турніру була дуже урочиста церемонія нагородження – все неймовірно сподобалось. Може, від того, що перший раз.

- Ви тільки-но проти «Локомотива» грали в чемпіонаті, а зараз з харківськими гравцями вже по один бік. Клубні пристрасті поза збірною? 
- Того немає, ми всі професіонали, і всі прекрасно розуміємо, що клуби є клуби, а в збірній ти граєш вже за честь країни. У всіх з усіма нормальні, робочі стосунки.

- Ти виходив на майданчик тільки в перших двох матчах. Збірні В’єтнаму та Китаю, мабуть, тепер надовго запам’ятаєш. 
- Обидві команди швидкі, технічні, люблять і вміють працювати з м’ячем. З В’єтнамом було трошки важче, а з Китаєм у нас хороша гра була, бо давалося все так легко.

- Давай пригадаємо твій перший гол у складі збірної. 
- Ми зіграли з Михайлом Грициною в стіночку, вийшов класний ігровий момент, пробив по воротах метрів десь з 12-ти, і вийшло так, що воротар помилився, і м’яч опинився в воротах – я навіть трошки був здивований. Але дуже радий! Перший гол в дебютній грі за збірну – це неймовірно!

- А яка твоя особиста думка щодо рівня суперників? 
- Та, вважаю, що зараз вже всі можуть грати. Всі на повну на майданчику працюють, і просто так нікого не обіграєш. Слабких точно нікого не має, і недооцінювати нікого не можна.

- У вас не так багато вільного часу було, тим не менше, щось встиг в Чаншу подивитись? Які враження про цю далеку від нас країну? 
- Якщо чесно, то чекав більшого. Думав, Китай – це щось таке, щось є незвичайне. Але нічого такого в Чаншу не побачив. Може, місто таке. Навіть нічого не можу виділити. Дійсно, часу було дуже мало, ігри вдень, а ввечері треба відпочивати. Після ігор все ж прогулялися пару разів.

- Вже після турніру якась підсумкова розмова з головним тренером була? 
- Поки що не було. Але ми й так всі прекрасно розуміємо, що треба нам працювати для того, щоб отримати виклик на наступні збори та наступні ігри. Кожен це розуміє, і треба ще тільки більше працювати.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: