Ігор Курило: "Не проти спробувати свої сили і в Прем'єр-лізі"

06 травня 10:24
Переглядів: 413
курило

В українському футболі більшість спеціалістів, які відстежують гру не лише команд Прем’єр-ліги, а й нижчих ліг, не можуть пояснити феномену ФК «Тернопіль». Команда, яка тільки минулого рокузмінила аматорський статус на професійний, нині перебуває в числі лідерів другої ліги, і є один з голдовних претендентів на підвищення в класі. У команді є досить кваліфіковані виконавці, однак у тому, що ФК «Тернопіль» цього сезону пропустив найменше голів у другій лізі (22 м’ячі), славу навпіл мають поділити воротар Микола Плетеницький та ліберо Ігор Курило. Останній демонструє не по роках зрілу гру, яку вже встигли оцінити як тернопільські вболівальники, так і селекціонери інших клубів. Не даремно у зимовій паузі курила запрошували до себе львівські «Карпати». Прес-служба ФК “Тернопіль» вирішила більш ширше познайомити любителів футболу з цим неординарним футболістом, тим більше, що й привід для цього є – 3 травня Ігор відсвяткував день народження.

«Виграв три турніри в Німеччині, Швеції та Іспанії»

– Народився я у Зборові, – почав розмову Ігор Курило. – Займатися футболом розпочав у 7 років. Тоді мене, першокласника, у футбольну секцію привів старший товариш. Та й, правду кажучи, особливого вибору для дітей у невеличкому районному центрі не було, тому я, як і більшість однолітків, став ганяти м’яча. Моїм першим тренером у місцевій ДЮСШ став Володимир Михайлович Васильчишин. Тамтешній спортивній школі важко було конкурувати з тернопільськими командами, однак з футбольними колективами інших районів ми грали на рівних і почасти їх обігравали. Так в обласних змаганнях серед ДЮСШ Зборівський район одного року був другим як у «великому» футболі, так і в міні-футболі.

– Яким чином потрапив у Тернопіль?

– За моєю грою слідкував тренер Василь Олександрович Матвійків, який і запросив мене до обласного центру. Під його керівництвом у спецкласі вчився футбольним премудростям 4 роки. Паралельно виступав у дитячо-юнацькій футбольній лізі України за команду «BRW-ВІК» з Володимира-Волинського. Чому, запитаєте Ви, доводилося їздити за сотні кілометрів, а не захищати кольори тернопільської юнацької команди? Тоді був певний конфлікт між тренерами, які працювали з футболістами 1993 р. н.

– Якими успіхами тієї команди можеш похвалитися?

– Ми доволі часто їздили за кордон на міжнародні турніри, у яких неодноразово перемагали, зокрема, в Німеччині, Швеції, Іспанії. Загалом той досвід міжнародних виступів зіграв велику роль у моєму становленні як футболіста.

– Скільки чоловік з того випуску В. Матвійківа підписали професійні контракти і чи ти підтримуєш з ними стосунки?

– Окрім мене, за майстрівські клуби виступають Володимир Пришнівський (“Скала» Стрий) та Олександр Мдінарадзе («Нива» Тернопіль). Також донедавна виступав у Стрию Володимир Лема. Часто з ними спілкуюся, особливо з Пришнівським, з котрим ми давно товаришуємо. Обмінюємось думками, телефонуємо один одному, цікавимось успіхами. А коли гра в когось не виходить, намагаємось підтримати один одного. Хоча на футбольному полі в матчах наших команд ми – суперники, і, не дивлячись на наші приязні відносини, ніхто, скажімо, в силовій боротьбі не забере ноги.

«Не проти спробувати свої сили і в Прем’єр-лізі»

– Після спецкласу ти одразу потрапив на олівець тренерів ФК «Тернопіль»?

– По завершенні школи вступив до педагогічного університету, де була сильна футбольна команда. Одразу в її склад не потрапив, але через зиму закріпився в ній, виборов місце в основному складі і в 2011 році став з нею чемпіоном області, володарем суперкубку та фіналістом всеукраїнської студентської ліги.

– Як дався перехід з юнацького футболу в дорослий?

– На перших порах було складно, адже доводилося грати з дорослими футболістами, часто програвав їм силову боротьбу, але поступово мужнів, звикав до великих навантажень та швидкостей, став більше розуміти гру і так,з часом адаптувався до дорослого футболу.

– Нині ти доволі грамотно дієш на відповідальній позиції останнього захисника. Чи саме на цьому місці ти граєш з дитинства?

– Спершу грав на позиції центрального півзахисника, згодом – лівого оборонця, а побачив у мені вправного ліберо Василь Матвійків. З тих пір не зраджую цій позиції.

– Як ти гадаєш, за рахунок яких якостей на полі тоді вдалося закріпитися на цій позиції, адже в команді є більш досвідчені виконавці, які теж мають досвід гри ліберо?

– Оцінювати самого себе складно. Тренери в моїй грі відзначають довгу і точну передачу, «читання» гри, дії на другому поверсі. Також довіряють мені виконувати штрафні удари з дистанцій понад 25-30 метрів.

– Нині ФК «Тернопіль» набрав хорошу ходу і перебуває серед лідерів другої ліги. Як поясниш таку високу позицію ФК «Тернопіль» у турнірній таблиці?

– У ФК «Тернопіль» зібрався колектив однодумців, всі – як одне ціле. Кожен викладається на полі на всі 100%. До того ж зимою був закладений хороший фундамент, адже ми в тренувальному режимі перебували щодня, починаючи з 10 січня, не зважали, ні на сніг, ні на дощ. Тому, вважаю, сьогоднішнє місце нашого муніципального клубу є закономірним.

– Пригадай найбільш пам’ятні голи у твоєму виконанні?

– Я дію в обороні і не часто навідуюся в атаку, тому голів на моєму рахунку обмаль. У другій лізі забивав здебільшого головою. Загалом забивав «Арсеналу» з Білої Церкви, ФК «Полтава» і буквально нещодавно – кременчуцькому «Кременю»

Разом з ним одного разу відзначився автоголом у матчі з «Десною», коли, перериваючи небезпечний простріл суперника, зрізав м’яча у власні ворота. На пам'ять приходить і забитий гол у ворота київського «Динамо», коли я виступав у ДЮФЛ. Також відзначився кількома голами після штрафних ударів у чемпіонаті області.

– Чи аналізуєш свою гру, щоб у майбутньому не допускати помилок?

– Окрім того, що тренери Василь Івегеш та Анатолій Назаренко вказують на ті чи інші помилки, кожну гру особисто аналізую, прокручую в голові епізоди, коли зіграв не так, як би того хотілося.

– Чи є у тебе кумир із зірок світового футболу, на гру котрого ти рівняєшся?

– Подобалося, як грав українець Андрій Шевченко. А щодо моєї позиції, то намагаюся рівнятися на гру бразильця Давіда Луїза, який захищає кольори «Челсі».

– У майбутньому бачиш себе у якійсь «великій» команді?

– Найперше хочу з ФК «Тернопіль» здобути путівку до першої ліги. Якщо пощастить, то не проти спробувати свої сили і в Прем’єр-лізі.

ДОВІДКА

Ігор Курило

Народився – 3.05.1993 р. у Зборові

Амплуа – захисник

Вага – 75 кг

Ріст – 1,85 м

Перший тренер – В. М. Васильчишин

Виступав за команди: ДЮСШ (Зборів), «Соколята» (Тернопіль), «BRW-ВІК» (Володимир-Волинський), «Топільче» (Тернопіль), ФК «Тернопіль-ТНПУ».

У професійній лізі за ФК «Тернопіль» зіграв 54 матчі в чемпіонаті і 4 – в кубку, забивши в них три голи. 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити