Ігор Пластун: "З "Дніпром", головне, вийти на гру спокійними і впевненими у своїх силах"

08 березня 11:10
Переглядів: 62
пластун

Захисник Карпат Ігор Пластун розповів із яким настроєм підходить до матчу з Дніпром.

У першій офіційній грі 2015 року футболісти Карпат в гостьовому протистоянні з донецьким Металургом потішили своїх вболівальників як результатом, так і грою, що для багатьох стало одкровенням. Але вже завтра на підопічних Ігоря Йовічевіча чекає ще більш складний іспит – поєдинок проти одного з грандів українського футболу, дніпропетровського Дніпра. Команда Мирона Маркевича дуже впевнено і потужно розпочала новий футбольний рік. Однак зелено-білі, усвідомлюючи, що їм буде зовсім не легко навіть за підтримки домашніх трибун, зроблять усе, щоб не тільки гідно зіграти з учасником плей-оф Ліги Європи, а й поповнити свій турнірний доробок. Про це розповів центральний захисник Левів Ігор Пластун.

– З Дніпром буде складно, це ж один з топ-клубів українського чемпіонату, який по праву входить до трійки лідерів Прем’єр-ліги. Грати з дніпропетровцями важко, ми це не один раз відчули в іграх з ними. Ми дивилися нещодавні їхні ігри з Олімпіакосом у Лізі Європи, в яких вони доволі впевнено пройшли греків і вийшли в наступний раунд єврокубків. 5:0 з Волинню також багато про що говорить, це ще одне свідчення сили Дніпра і того, що команда вже зараз набрала хорошу форму. Ми з повагою ставимося до дніпропетровської команди, зрештою, як і всіх наших суперників, але ми їх не боїмося. Будемо старатися показати хороший футбол. Думаю, і в наших тренерів знайдуться свіжі ідеї, як краще побудувати гру, щоб добитися позитивного результату і достойно зіграти з таким сильним опонентом. Завжди цікаво випробувати себе у матчах з такими командами, як Дніпро.

– За рахунок чого Карпати можуть домогтися бажаного в цьому матчі?

– Головне, вийти на гру спокійними і впевненими у своїх силах. Так, як це було в минулій грі з донецьким Металургом, коли ми пропустили гол у свої ворота вже на самому початку матчу, але продовжували грати в свою гру – контролювали добре м’яч, комбінували, весь час намагалися тиснути на ворота суперника і таки забили гол, який нам дозволив досягти прийнятного результату.

– Гра з Металургом додала впевненості тобі та твоїм партнерам?

– Знаєте, ми – футболісти, тренери та й ті люди, які знаходяться постійно з командою, довкола неї, бачили, як ми працюємо на тренуваннях, скільки сил віддаємо на кожному заняття, то ж вони розуміли, на що ми здатні. А от вболівальники і всі, хто робить свої висновки лише із заголовків різних матеріалів у ЗМІ, то я, знаючи, про що і як пишуть про Карпати журналісти, думаю, вони не очікували від нас такої гри.

– Виходить, Карпати своєю грою з донеччанами, як то кажуть, втерли носа скептикам?

– Говорити можна все, що завгодно. Я також можу казати багато чого, але у футболі головне, що ти робиш на полі безпосередньо у грі і яким є результат на табло. Але разом з тим я б не став  стверджувати, що ми комусь там втерли носа. Це лише одна гра і робити якісь глибокі висновки ще дуже рано. Якщо ми зараз почнемо задирати носа і говорити от бачите, які ми молодці, то життя нас дуже швидко опустить з небес на грішну землю. Ні, ми повинні продовжувати працювати так само самовіддано й далі на кожному тренуванні і так само в кожному наступному матчі намагатися максимально якісно виконувати свою роботу і втілювати в життя задуми наших тренерів. Лише тоді ми зможемо розвиватися і прогресувати.  

– У грі з Металургом в складі Карпат грало одразу троє дебютантів Прем’єр-ліги, причому двоє з них вийшли на поле з перших хвилин. Зіграли вони досить добре, але їм лише по 17–18 років, тож, що ти їм порадив після гри?

– Дуже радий за них. Після гри привітав з успішним дебютом і сказав, що вони можуть день, максимум два потішитися. Я сам був на їхньому місці і дуже добре пам’ятаю свій перший матч у Прем’єр-лізі. Ті емоції словами передати не можливо, але вони на все життя залишаються з кожним футболістом і їх необхідно берегти та пам’ятати. Але кожен гравець доки він є діючим футболістом, повинен жити не минулим, а сьогоднішнім і майбутнім. Тому я їм і сказав, щоб трішечки пораділи, а далі все – про той матч треба забути і почати з 0 готуватися до наступного поєдинку. Бо коли довго радіти, то це ні до чого доброго не приведе – перший матч може залишитися і єдиним у кар’єрі на цьому рівні. Їхня дорога у футбол лише розпочинається, а якою вона буде, залежить тільки від них.

– Ти хоча й молодий, але вже достатньо досвідчений гравець і перед грою з Металургом, напевне, не міг не розуміти, що вихід на поле одразу кількох ще зовсім юних футболістів – це чималий ризик.

– Звичайно, розумів. Напевно це розуміли й наші тренери. Але це не було не обдумане рішення. Ми ж упродовж зимової перерви провели кілька тренувальних зборів, зіграли чимало контрольних спарингів, у яких ці хлопці брали участь і проявили себе з хорошої сторони. Тому ми в принципі розуміли, чого від них можна очікувати. Хоча з іншої сторони, товариські матчі і офіційні – це не зовсім одне й те саме. Але як бачите, тренери не помилилися і ризик себе виправдав. Звичайно, у їхній грі були помилки, але в цілому вони зіграли надійно і досить спокійно. Головне, ніхто, в тому числі й дебютанти, не випадав з командних дій. Ще раз скажу, що радий за них. Думаю, вони й самі відчули, що можуть грати на цьому рівні. Однак ще раз наголошу, що це для них тільки початок і кожному з них необхідно продовжувати тренуватися так само старанно, а то й ще більше працювати над собою. Футбол – це щоденна важка робота і почивати на лаврах тут не можна нікому.

– Давай трохи поговоримо про твою гру, тим більше, що для тебе поєдинок з Металургом був у якійсь мірі особливим – ти грав на рідному для себе стадіоні.

– Так, поле Оболонь-Арени для мене є рідним, адже я свій шлях розпочинав у Оболоні і саме на цьому полі відіграв чимало матчів. Звичайно, було приємно на ньому знову зіграти, тим більше, що востаннє я на нього виходив досить давно. Але взагалі то я намагаюся перед грою не забивати собі голову подібними речами, аби повністю зосередитися на самій грі. Та все одно було приємно грати на рідному стадіоні. Та й на трибунах було чимало моїх персональних вболівальників – прийшли рідний брат, багато друзів та знайомих. До речі один з моїх товаришів перед грою мені зателефонував і сказав, що йде на стадіон разом з сином, бо хоче показати йому, як дядько Ігор, тобто я, заб’ю гол. Так прямо мені й сказав: Ти обов’язково заб’єш Металургу, от побачиш. Як бачите, його пророцтво збулося.     

– А ти сам перед грою думав про те, що було б добре забити гол на рідному стадіоні?

– Та забивати кожен хоче. Але я є гравцем лінії оборони і в мої першочергові функції входить залишити в недоторканності власні ворота. Тому ви самі розумієте, про що я подумав, коли вже на другій хвилині ми пропустили гол. Але добре, що не розклеїлися і вже десь з хвилини десятої перехопили ініціативу і почали багато атакувати. Ми ще до перерви мали не один шанс зрівняти рахунок, але зробили це вже в другому таймі.

– Розкажи про гол очима його автора?

– Гол вийшов не дуже видовищним, можна сказати, що ми м’яч  заштовхали десь з третьої спроби. Та головне, що він пересік лінію воріт і рахунок став 1:1.

– Карпати могли й виграти, моменти ж були.

– За п’ять років, що я граю в Прем’єр-лізі, в іграх проти донецького Металурга моя команда вперше мала перевагу. Ми добре зіграли, більше контролювали м’яч, більше створили моментів і до того ж половину другого тайму грали у більшості. Справді, могли й вигравати. Але давайте не будемо гнівити Бога: нічия у гостях проти такого сильного суперника для нашої молодої команди – це хороший результат. Ми мали моменти, щоб забити переможний гол, але раз цього не зробили, значить заб’ємо їх десь у наступних іграх. Буде добре, коли це станеться у грі з Дніпром.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити