"Інколи вірні"

18 жовтня 22:35
Переглядів: 328
фанати карпат

Ця стаття не мала побачити світу. Я не мав бути такий розлючений у цей вечір. Все мало бути зовсім інакше. Однак...

Міф про "найкращих фанатів України" зруйновано. Впевнено та остаточно.

Назвати цих людей фанами "Карпат" язик не повертається, бо кричать вони про все на світі: і про Миколая, і про Новий рік, і про "ми дурнуваті - нам все байдуже" (в оригіналі ця кричалка звучить ще гірше, я перекладав як міг). Ці товариші з усім відомого сектора сьогодні дали жару так, що запам'ятається надовго. Спочатку все наче було о'кей: підтримка команди і всяке таке. Однак при рахунку 1:2 пішов димок. Знову той їхній димок, який зриває ігри команди і взагалі ставить під загрозу завершення поєдинків. Потім, коли дим розсіявся, пішли в хід матюки та вже згадані пісеньки про все, лиш не про "Карпати". Наче не вистачало й цього, полетіли вусібіч зламані крісла, фани запалили ватру прямісінько на секторі. Скакали через неї, реготали, потім влаштували штовханину (це в них називається, здається, "слем"). Одне слово, веселились як могли. Гра на полі однозначно відійшла на другий план. Ну, розумієте, не до вболівання хлопцям! Було просто боляче сидіти коло цього, кажу прямо, рагульства. Вони, оці "пацанчіки", нічим не кращі від тих, хто кричить "вівці". Їм команда абсолютно не потрібна, ось у чому найстрашніший жах. Ця команда взагалі майже нікому не потрібна: на стадіон приходить кілька тисяч люду, більшій частині з яких начхати на сам футбол. Дехто, в міру п'яненький, сунеться сходами (добре, що ті "кадри" не покотились вниз!), дехто кидає димовухи, дехто кричить "вівці"... Розвага ще та!

Боляче і прикро, що Львів перетворюється на моральний смітник. Не тільки на стадіоні. Але саме на стадіоні це проявляється в повній мірі. Воно все виглядало, як вхід варварів в Рим. Десь так.

Розповіді про те, що львівські фанати є найкращими в Україні (ну ледь не цвіт нації) - то все така маячня... Хто був цього вечора поблизу 16-го сектору, той зрозуміє.

Це той випадок, коли команда залишається без підтримки. Коли власне "я" фаната вище від вболівання. Він ж потім, один з другим, піде розповідати, який він "апасний тіп", як він палив крісло, кидав фаєр...

Вибачте, що так багато трикрапок. Просто не вкладається в голові це все. Команда після гри йшла до фанатського сектору подякувати. А сектор був порожній. "Інколи вірні" пішли додому, не дочекавшись завершення гри. Демонстративно. Я давно називав їх "інколи вірними", щось наче відчував. Такі вони і є.

Люди, хороші мої друзі, будьте зі своїми командами до кінця. Не будьте такими "вірними". Не любіть себе в футболі. Любіть футбол.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити