Свого часу наш сайт першим розповів про те, що тріо лідерів стрийської Скали спробує свої сили в Ірані. З того часу хлопці встигли пройти перегляд і повернутися, тож ми вирішили розпитати їх про деталі поїздки. До розмови ми запросили оборонця Романа Подоляка, напівоборонця Дмитра Скакуна і нападника Василя Цюцюру.

Передовсім, як виник такий екзотичний варіант – чемпіонат Ірану? Що ви знали про цей турнір і країну, перед тим, як туди їхати?

Роман Подоляк: У мене була відпустка. Зателефонувала генеральний директор нашого клубу Олександра Кравчук і сказала, що є варіант поїхати на перегляд в Іран. Я сказав, що хотів би поїхати. Хоча про чемпіонат Ірану на той час не знав нічого.

Дмитро Скакун: Мені також зателефонувала Олександра Львівна і запропонувала такий варіант. Було, звісно, несподівано, але приємно.

Василь Цюцюра: Все було дуже несподівано. Олександра Кравчук сказала, що потрібні мої дані закордонного паспорта, і що виник такий варіант. Я зразу й не повірив, але через 10 днів летів вже в Іран.

Іран – мусульманська країна, яку відвідує не так багато наших земляків. Що скажете про її культуру, побут, звичаї? Що цікавого запам’яталося із відвідин?

Роман: Іран – дуже віруюча країна зі своїми законами. Кухня специфічна – дуже ситна.

Дмитро: Спочатку ми полетіли до столиці Ірану. Я був здивований, що там настільки красиво було, люди дуже привітні. Кухня у них дійсно дуже смачна. Запам'яталося найбільше, напевно, коли ми поїхали в найдорожчий і найбагатший район столиці, там нереально красиво було.

Василь: Я пробув там не так багато часу, щоб дізнатись про їхню культуру, звичаї. А ось щодо кухні, то готують там досить непогано.

У яких саме клубах ви встигли побувати? Це були столичні команди, чи довелося побувати й у іранській провінції?

Дмитро: Спершу ми поїхали в столичну команду – Сайпа (шосте місце в іранській Про-Лізі на даний момент), а інша команда була з іншого міста. Наскільки я пам'ятаю, називається Нафт Месджеде-Солейман (15-е місце серед шістнадцяти учасників).

Які особливості навчально-тренувального процесу в іранських командах? Тренерами команд, де ви працювали, були місцеві фахівці чи європейці?

Роман: Там якраз був кінець першої частини чемпіонату. У командах був звичайний тренувальний процес, нічого особливого. Головні тренери були з Ірану, а от помічники були вірменами і говорили російською, тож вони нам перекладали, що нам потрібно було робити на тренуваннях.

Дмитро: Чесно кажучи, тренувальний процес майже нічим не відрізняється від нашого. У цих командах, де ми були, тренери місцеві.

Василь: Тренери були місцеві, а от якихось особливостей ми не розглянули, тому що там чемпіонат наближався до проміжного фінішу, тож тренування були радше для підтримання форми.

скала

Чи багато було там легіонерів? Як приймали вас місцеві футболісти, працівники клубу?

Роман: В чемпіонаті Ірану не дуже багато легіонерів, тож лише в другій команді був один бразилець. Місцеві футболісти ставились до нас дуже добре були привітними з нами.

Дмитро: В одній з команд був один бразилець, ще зустрічав болгарина, а так – всі свої, місцеві. Хлопці та тренери прийняли нас дуже добре, відразу все підказували. Хоч і не виходило у нас з ними повноцінного діалогу, але ми все одно розуміли один одного. Пощастило, що в одній і іншій команді були помічники головного тренера, які розмовляли російською мовою, вони нам завжди допомагали в тренувальному процесі.

Василь: Одного легіонера ми зустріли в другій команді. До нас відносились дуже тепло, навіть дещо незвично – в Україні тяжко такого дочекатись.

Ви встигли зіграти хоча б в одному контрольному матчі? Який футбол показують іранські клуби? На що у них акцент – на техніку, силову боротьбу?

Роман: Ні, ми не зіграли жодної гри, оскільки у них якраз закінчувалося перше коло, і вони не проводили товариських матчів. Але ми ходили там на футбол – на півфінал кубку. Судячи з побаченого, можна сказати, що там щось середнє між технічним і силовим футболом.

Дмитро: Як мені здалося, у них акцент, у першу чергу, на боротьбу, хоча з технікою вони теж «дружать».

Василь: Ми провели по кілька тренувань, подивилися один матч (Персеполіс – Зоб Ахан, 1:2). Враження такі: іранці стараються контролювати м'яч, не б'ють, куди попало. До того ж, вони дуже непогано готові фізично.

У якому стані іранські стадіони? Встигли оцінити підтримку їхніх гарячих фанів?

Роман: Той стадіон, який ми відвідали у столиці, вміщує близько 100 тис чоловік. Поле там в дуже хорошому стані. А от тренувальні поля не дуже вразили, якщо чесно.

Дмитро: Ми встигли побувати на одному з матчів – це був півфінал кубка, на якому були присутні близько 65-70 тисяч глядачів,  (стадіон той вміщує близько 120 тисяч). Ну, що сказати… Атмосфера там була класна. Газон – ідеальний. А що стосується тренувальних полів, то вони в не дуже хорошому стані.

Василь: Зважаючи на їхній клімат, стадіони в непоганому стані (коли ми приїхали, там було доволі прохолодно).

скала

Що знають іранці про Україну і наш футбол?

Роман: Знають Андрія Шевченка. І, напевно, більше нічого.

Дмитро: Мало що вони знають про Україну і наш футбол, хіба що знають Андрія Шевченка.

Василь: Небагато, та я й не дізнавався.

Вас пробували на ваших основних позиціях? Які були зауваження щодо вашої гри, побажання?

Роман: Так, ми всі грали на своїх позиціях. Правда, як я вже казав, були тільки тренування й двохсторонки – товариських зустрічей не було.

Дмитро: Так, ми грали в ігрових серіях на своїх позиціях.

Василь: Щодо якихось зауважень – цього мені не повідомляли.

Керівництво Скали повідомило, що ви все-таки туди не переходите. Причина цього – спортивна, чи просто клуби або ваші представники не домовилися із іранцями про ваші особисті контракти?

Роман: Чесно кажучи, ми ще не спілкувались ні з ким із керівництва, так що не можу нічого сказати. Зараз у нас починаються збори зі Скалою – будемо тренуватись тут.

Дмитро: Стосовно цього я поки зовсім нічого не знаю, ми ще не розмовляли з керівництвом.

Василь: Не вдалося договоритися щодо умов, наскільки можна зрозуміти.

Які ваші загальні враження від іранського футболу? Якщо порівняти його з українським?

Роман: Я думаю, це, напевно, рівень останніх команд нашої Прем’єр-ліги і перших команди першої ліги.

Дмитро: Рівень іранського чемпіонату нижче нашого. Приблизно так: їхня перша трійка в таблиці на рівні наших середняків вищої ліги.

Василь: Десь рівень між нашою вищою і першою лігою.

- Задоволені, що лишаєтеся в рідному чемпіонаті? Чи, можливо, ще будете пробувати сили в іранських командах?

Роман: На даний момент в мене контракт зі Скалою, тож буду працювати тут. Якщо будуть якісь пропозиції – будемо дивитись і вирішувати з керівництвом.

Дмитро: Зараз я є гравцем Скали і буду продовжувати грати тут, а як далі буде – час покаже.

Василь: Поки що залишаюсь в рідному чемпіонаті, а там буде видно – можливо, повернусь ще...