Історія кохання Тараса Качараби

15 лютого 22:20
Переглядів: 2140
качараба

Вчора ми святкували день Святого Валентина. Сьогодні ж спробуємо поглянути закоханими очима на спорт. Розповімо одну історію кохання. Спортивного кохання...

У день Святого Валентина прийнято говорити про любов. А нам, як прихильникам спорту, цікавіші романтичні історії спортсменів. Сьогодні розкажу вам історію кохання 20-річного захисника ФК «Говерла» і юніорської збірної України, гравця, що належить ФК «Шахтар» Тараса Качараби та його ровесниці, веслувальниці Божени Солудчик. Отож, сьогодні не лише про спорт, а й про любов.



Ось, що мені розповіла про Тараса його кохана Божена.

ТАРАС понад усе любив футбол. Марив, що стане відомим гравцем і ним пишатимуться батьки та друзі. А ще постійно повертався у спогадах до першої і, певно, найболючішої поразки у житті: у 12-річному віці приїхав до Донецька вступати до Дитячо-юнацької академії відомого клубу «Шахтар». Але його не взяли. А ось двох друзів, які також вступали, прийняли до омріяного закладу. У потязі, повертаючись із батьками до рідного Жидачева, з усіх сил стримував сльози (адже чоловіки не плачуть!). Лише стиснув кулаки і пообіцяв: я колись таки гратиму за «Шахтар»!
У 8 класі вступив до Львівського училища фізичної культури, в якому була академія футболу «Карпати». Він не просто працював - горів на футбольному полі.Вже через рік його помітили у юнацькій збірній команді України і почали викликати на матчі. А згодом заговорили про юнака як про одного з найперспективніших центральних захисників України. Мати ж лише нишком змахувала сльозу, дивуючись як швидко її маленький синочок, який, здавалося, тільки вчора намагався не заплакати у потязі, виріс таким гарним та успішним футболістом.


Божена ніяк не могла зрозуміти, чому цей футболіст, перетинаючись із нею на шкільних перервах, так на неї дивиться. Невже закохався? Але ж його, крім м’яча, нічого не цікавить. Ще й, певно, зіркою себе вважає, ось про його успіхи все училище говорить. Подумаєш, адже і вона - чемпіонка України з веслування на байдарках. А це вам не м’яча ганяти – при мінусовій температурі взимку доводилося на воду виходити. А на змаганнях із ЗФП (загальна фізична підготовленість) з яким результатом перемогла! Жим лежачи (штанга вагою 25 кг) – 76 разів;прес - 60 разів; відтискання - 65. На кожен норматив відводили лише хвилину. Пристойний результат не лише для дівчини, але й для тих хвалених футболістів. Роздуми дівчини перервав дзвінок мобільного. Серце шалено закалатало, коли почула голос того, хто останнім часом займав всі її думки. Тарас запрошує на побачення?! У душі закричала – «Так-так, я згідна», та як справжня кокетка вголос відповіла – «Ну… добре».
А вранці хлопець, ніяковіючи, чекав її біля під’їзду з величезним букетом червоних троянд. «А він не тільки вміє добре м’яча ганяти, ще й залицяється гарно», - з ніжністю подумала щаслива дівчина. І не було сенсу більше приховувати – вона таки закохалася в Тараса з першого погляду.


А потім до Тарасика прийшла справжня слава, - згадує Божена. Він у складі збірної України поїхав у Хорватію на відбіркові ігри до чемпіонату Європи серед юнаків. Там познайомився з агентом ФІФА (міжнародна федерація футболу) Івіцом Пірічем. Піріч прилетів до Львова, поговорив із батьками Тараса, адже той був ще неповнолітнім, вони підписали контракт, згідно з яким Івіца став агентом Тараса: «Нещодавно я підписав контракт із Тарасом Качарабою. Вважаю його найталановитішим українським футболістом. Ним цікавляться багато клубів України, також є пропозиції з-за кордону».
Піріч організував перехід Тараса з «Карпат» до «Шахтаря». Не обійшлося, правда, і без скандалу. «Карпати» звинуватили «Шахтар» в переманюванні Тараса. Були навіть суди. До слова, з батьками Тараса зв’язувалось також київське «Динамо», але він обрав «Шахтар».

Тарас грав лише у молодіжному складі «Шахтаря». Чому так і не перейшов до основної команди?
Ще коли Тарасові було 16 років Івіца Піріч сказав: «Пів-Європи хотіло цього футболіста, це точно. Тарас є одним з найперспективніших центральних захисників України. Володіючи потужними, як для хлопця габаритами, вміло грає головою, непогано діє позиційно, та й довгою передачею також може похвалитися. Думаю, через 1,5 року він може стати гравцем основного складу будь-якої команди. Він дуже талановитий футболіст.» На жаль, такого не сталося, але з тих причин, що «Шахтар» дуже сильна команда, тому в центральному захисті грають більш старші, значить отож, і досвідченіші футболісти. Тарасові треба було ще зміцнюватися та набиратися досвіду. Тож, грав у дублі «Шахтаря», де був одним з лідерів захисту. А ще виступає за юніорську збірну команду України, де також проявив себе якнайкраще. Як на мене, він досить впевнено стукався до головної команди «гірників». Та ми не змогли відмовитися, коли надійшла пропозиція грати на правах оренди за ужгородську «Говерлу». Одна справа, все таки сидіти у дублі, нехай і «Шахтаря», зовсім друга – грати за команду Прем’єр-ліги. За Тараса знову заговорили, почали цікавитися, були пропозиції і з-за кордону.



Божено, мені неодноразово доводилося чути розмови дівчат, якi заздрять обраницям успішних футболістів. Мовляв, їхнi чоловiки i вiдомi, i заможнi…
(сміється) …Так-так, знаю: вiдомi футболісти – мрія багатьох дiвчат. Та бути дівчиною футболіста не так уже й просто. Не дай Боже, серйозна травма – і вже вчорашня зірка на лаві запасних, а той взагалі списана з рахунку. Також розумію, що в майбутньому слава, гроші, увага вболівальниць стануть серйозним випробування для наших стосунків. Чи кожна дівчина погодиться пройти через це?! А постійні розлуки з коханим – тренувальні збори, змагання в Україні і за кордоном… І це не день чи два, буває, не бачимося місяцями. Оскільки я сама – колишня спортсменка, то прекрасно розумію насичений спортивний графік Тарасика і тільки підтримую коханого. Переживати, підтримувати і пишатися - така доля дівчат футболістів.

Розкажи як ти витримуєш таку довгу розлуку з Тарасом? Це, напевно, дуже важко?
Це дуже-дуже складно передати словами! Розлука – важкий тягар! На щастя, зараз є мобільні телефони, скайп – із ними легше! Кажуть, що любов на відстані довго не проживе. Я переконалася, що це не так, якщо дійсно кохаєш і ніхто не потрібен, крім нього єдиного...коханого...ніким незамінного! На відстані почуття стають ще сильнішими, це випробування для хлопця і дівчини - чи справді вони кохають один одного, чи готові чекати і бути вірними завжди!


Ось як, друзі, буває. Виявляється, дівчата можуть не лише самі успіхів у спорті досягати, а й спонукати до спортивних звершень своїх коханих. Божена стала справжньою провідною зорею для Тараса. Недарма у своєму статусі «Вконтакті» він написав: «Хочу з тобою до кінця, до самої старості, з дітьми і морем радості».

Підготувала Наталія Васьо, журнал для підлітків «Сто талантів»

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити