Історія виступів збірної України на чемпіонатах Європи (частина 2)

29 січня 13:45
Переглядів: 90
збірна україни футзал

Чемпіонат Європи-2003: друге срібло поспіль

Пройти відбір для нашої збірної було не дуже складно. Як Кіпр, так і Словаччина з Андоррою були обіграні впевнено і солідно. Серед важливих етапів підготовки варто згадати і наше італійське турне, яке проходило перед відбірковим турніром, коли двічі була обіграна збірна Італії (прикро, що це було в неофіційних іграх, а не у фіналі ЧЄ), а на десерт ще й майбутній віце-чемпіон Серії А «Лаціо». Як зазначав дехто з гравців, саме ці перемоги дали неабиякий емоційний заряд для подальших звершень.

Жеребкування для нас знову пройшло непросто – чемпіони світу і Європи іспанці, бронзові призери чемпіонату світу португальці і міцненькі бельгійці. Завдання перед турніром у своєму інтерв’ю окреслив Георгій Мельніков: «Якщо не станеться чогось непередбачуваного, то боротьбу за медалі поведуть збірні Італії, Росії, Іспанії і України. Ми вже ставали віце-чемпіонами, але мріємо про більше. Спробуємо зробити усе можливе, щоб завоювати чемпіонський титул».

Склад команди порівняно з попереднім чемпіонатом зазнав косметичних змін. Важку травму отримав Раміс Мансуров і знову перед чемпіонатом Європи травмувався Сергій Усаковський, а Геннадій Лисенчук неодноразово заявляв, що брати братів можна лише вдвох. Основу збірної склали гравці донецького «Шахтаря», який тоді починав свій шлях домінування у вітчизняному футзалі, скуповуючи усіх найкращих гравців.

Склад збірної: Владислав Корнєєв, Олексій Попов (обидва – «Шахтар», Донецьк), Василь Сухомлінов («Олександр», Харків) – Олег Безуглий, Віталій Брунько, Володимир Дейнега, Олександр Косенко, Ігор Москвичов, Сергій Ситін (усі – «Шахтар», Донецьк), Сергій Корідзе («Діна», Москва), Олексій Кудлай («ВІЗ-Сінара», Єкатеринбург), Федір Пилипів («Дніпроспецсталь», Запоріжжя), Олег Шайтанов, Георгій Мельніков (обидва – «ІнтерКрАЗ», Київ).

Груповий етап

1.) Бельгія – Україна 2:7 (0:2) 17.02.2003
Україна: Корнєєв (Попов) – Кудлай, Косенко, Москвичов, Дейнега – Корідзе, Пилипів, Мельніков, Шайтанов, Ситін.
Голи: 0:1 Пилипів (09), 0:2 Косенко (10), 0:3 Косенко (24), 0:4 Корідзе (27), 0:5 Дейнега (34), 1:6 Москвичов (36), 1:7 Кудлай (37)
Попередження: Дейнега (28).

Ближче до екватора першого тайму українці придивлялися до суперника, а потім вистрілили дуплетом. У другому таймі наша перевага переросла у тотальну. На початку другої половини гри наш капітан Олександр Косенко оформив дубль, а потім забив штатний бомбардир Корідзе. На 34-й хвилині Дейнега довів рахунок до крупного і питання про переможця було знято остаточно, тож не дивно, що наші хлопці розслабилися, але й за такої «економ-гри» звели цей відтинок внічию 2:2.

2.) Португалія – Україна 4:7 (2:3) 18.02.2003
Україна: Корнєєв (Попов) – Кудлай, Косенко, Москвичов, Дейнега – Корідзе, Пилипів, Мельніков, Шайтанов, Ситін, Брунько.
Голи: 1:1 Корідзе (10), 1:2 Косенко (15), 1:3 Корідзе (15), 1:4 Корідзе (16), 2:5 Косенко (21), 2:6 Корідзе (28), 3:7 Корідзе (37).
Попередження: Мельніков (3), Кудлай (17).
Вилучення: Шайтанов (31).

В паралельному матчі іспанці сенсаційно вдруге поспіль зіграли внічию, а це означало, що перемога відкривала «жовто-блакитним» дорогу у півфінал, причому з першого місця. Рівень суперника був значно вищий, ніж у бельгійців, тож гра проходила важко, а тут ще й Андре забив зі штрафного. За 7 хвилин нашим вдалося зрівняти рахунок, і зробив це не хто інший, як Сергій Корідзе. Згодом Москвичов заробив пенальті і Косенко вивів українців вперед, а далі два дабл-пенальті завершилися результативним  ударами Корідзе. Цікаво, що свій другий гол португальці теж забили після штрафного. От такий «стандартно-гольовий» тайм вийшов. У другому таймі пішов розрив «європейських бразильців» на контратаках і знову не обійшлося без голу зі стандарту – Андре оформив хет-трик з пенальті. Корідзе зробив пентатрик, і надовго увійшов в історію чемпіонатів Європи, адже цей показник досі ніхто не може хоча б повторити.

Після матчу на питання про те, кого б він відзначив, Геннадій Лисенчук відповів доволі прогнозовано: «Всіх хлопців. Звісно, більшої похвали заслуговує Корідзе. У товариських матчах він не забивав багато м’ячів, однак «вистрелив» у найпотрібніший момент. Ми навіть після гри з португальцями йому сказали: «Не скупися, залиш сили на наступні ігри».

3.) Україна – Іспанія 0:3 (0:3) 20.02.2003
Україна: Попов – Кудлай, Косенко, Москвичов, Дейнега – Корідзе, Пилипів, Мельніков, Безуглий, Ситін, Брунько.
Попередження: Корідзе (5).

А ось і заключний матч групового турніру. Гра, яка для нас абсолютно нічого не вирішувала, а іспанцям потрібна була тільки перемога. Хто б міг подумати, що після двох турів у них в активі буде лише два очки? Ми могли залишити іспанців поза півфіналом, але певний брак мотивації та і травми далися взнаки (не зміг зіграти Корнєєв, з травмою грав Безуглий, мікропошкодження отримали Москвичов і Корідзе, які не грали після перерви). За великим рахунком все було вирішено ще в першому таймі – 0:3, а надалі тільки трійка могла перетворитися на четвірку, але піренейцям вистачило і цього.

Півфінал

4.) Україна – Чехія 5:1 (1:1) 22.02.2003
Україна: Корнєєв – Кудлай, Косенко, Москвичов, Дейнега – Корідзе, Пилипів, Мельніков, Безуглий, Ситін, Шайтанов.
Голи: 1:0 Косенко (6), 2:1 Москвичов (22), 3:1 Москвичов (26), 4:1 Пилипів (35), 5:1 Корідзе (38).
Попередження: Москвичов (9).

Півфінал з чехами виглядав дещо несподіваним, бо більшість експертів бачила на їхньому місці росіян. Проте в очній зустрічі перемогу здобула «темна конячка» 2:1, тому справедливо, що саме вони і вийшли в 1/2 фіналу. На початку матчу для нас запахнуло смаленим – Длугі влучив у поперечину, а Блажей у стійку. Далі Косенко в сольному проході обіграв двох опонентів і віддав на Москвичова, з ударом якого воротар впорався, але на добиванні опинився сам Олександр – 1:0. Чехи продовжували тиснути і дива в рамці виробляв Владислав Корнєєв, багато в чому завдяки йому ми і пішли на перерву лише з нічийним рахунком. Не зрозуміло, що відбулося у перерві, але в другому таймі наші хлопці буквально зім’яли свого суперника і заслужено перемогли. Після матчу навіть з’явилися чутки, що Сергієм Корідзе зацікавилася «Бенфіка».

Фінал

5.) Італія – Україна 1:0 (0:0) 24.02.2003
Україна: Корнєєв – Кудлай, Косенко, Москвичов, Дейнега, Корідзе, Пилипів, Мельніков, Безуглий, Шайтанов.

Переповнені трибуни гнали італійців вперед, тож не дивно, що наші закрилися у захисті і намагалися відповідати різкими контрвипадами, от тільки вдавалося це не часто. Перевага італійців була відчутна, але моментів вони створювали не багато і вкотре не можна не відзначити відмінну гру Владислава Корнєєва. У другому таймі м’яч практично не полишав нашої половини майданчика. На 30-й хвилині Вінісіус Бакаро з дуже спірного штрафного метрів з 10-ти відкрив рахунок у зустрічі. Після цього гра пожвавішала, наші пішли в атаку (а що залишалося робити?), і Корідзе мав дві нагоди, щоб зрівняти рахунок, але спочатку пробив повз, а потім його удар впритул потягнув дуже кремезний воротар італійців Анжеліні (187см/110 кг). Ближче до кінця гри італійці вміло гасять наш запал і намагаються контролювати гру. За 2,5 хвилини до кінця Лисенчук вкидає в бій п’ятим польовим Мельнікова, але наші шанси хоча б зрівняти рахунок з кожною секундою сиплються, як пісок крізь пальці… Врешті-решт шеститисячник вибухнув, і ми знову залишилися зі сріблом, що не так вже й погано. Певно, що італійці й мали виграти цей фінал, адже статистика ударів в площину воріт 16:4 не на нашу користь. Друге срібло поспіль – відмінний результат, якщо порівнювати тодішній рівень розвитку футзалу у нас і у тих же італійців, іспанців чи росіян.

Чемпіонат Європи-2005: втрачені надії

Відбір ми вже майже традиційно пройшли на одному диханні, не залишивши жодних шансів збірним Словаччини, Білорусі і Румунії. Після двох поспіль срібних нагород ми сподівалися, що нарешті побачимо і золотий блиск. Та наступні події, які передували цьому чемпіонату, позитиву не додавали. За два місяці до старту європейської першості після чергового туру чемпіонату України Олексій Попов оприлюднив сенсаційну заяву про те, що гравці донецького гранда відмовляються грати за збірну України, доки її очолює Геннадій Лисенчук. Зрозуміло, що більшою мірою ініціатива такого рішення йшла від керівництва донецької команди (ну хто з гравців відмовиться їхати на ЧЄ з перспективою виграти медалі?), яке довго і безуспішно воювало з керівництвом АМФУ. Час до початку чемпіонату ще був, але змін у збірній не відбулося, і довелося Геннадію Анатолійовичу обхідними шляхами витягати гравців до лав національної дружини. Завдяки цьому вдалося повезти в Чехію хоча б трьох «гірників», але, звісна річ, на боротьбу за «золото» за цих умов розраховувати було важко. Хтозна, якого результату ми б досягли, зіграй на цьому чемпіонаті ті ж Косенко, Мельніков, Мансуров, Москвічов.

Склад збірної: Костянтин Власенко («Єнакієвець», Єнакієве), Василь Сухомлінов («Олександр», Харків), Олексій Попов («Шахтар», Донецьк) – Федір Пилипів («Шахтар», Донецьк), Євген Рогачов, Михайло Романов (обидва – «Дніпроспецсталь», Запоріжжя), Віталій Брунько («Енергія», Львів), Валерій Замятін («Єнакієвець», Єнакієве), Артем Ковальов («ЦСКА», Москва), Сергій Корідзе («Спартак-Щолково», Щолково), Олексій Кудлай («Динамо», Москва), Віталій Нестерук («Енергія», Чернігів), Олег Шайтанов («Інтеркас», Київ).

Груповий етап

1.) Чехія – Україна 2:1 (1:1) 14.02.2005
Гол: 0:1 Кудлай (12).
Україна: Попов (Сухомлінов) – Корідзе, Кудлай, Ситін, Пилипів – Нестерук, Шайтанов, Брунько, Замятін, Ковальов.
Попередження: Шайтанов, Сухомлінов (40).
Вилучення: Шайтанов (25).

В першому таймі команди обмінялися пострілами у поперечину у виконанні Корідзе і Міхала Мареша, а також голами. Спочатку діагональну передачу Пилипіва втілив у гол Кудлай, а під кінець тайму досяг успіху удар Міхала Мареша з 10-ти метрів. У дебюті другого тайму Шайтанов отримав другу жовту картку, але скористатися чисельною перевагою чехи не змогли. Ближче до кінця матчу Райнох низовим ударом зі штрафного вивів господарів вперед і, попри вихід у нас п’ятого польового гравця, вирвати нічию українці не зуміли.

2.) Україна – Нідерланди 4:1 (2:0) 15.02.2005
Голи: 1:0 Пилипів (13), 2:0 Ситін (18), 3:1 Ситін (38), 4:1 Корідзе (39).
Україна: Попов (Сухомлінов) – Корідзе, Кудлай, Ситін, Пилипів – Романов, Рогачов, Брунько, Замятін.

Перед матчем у обох збірних були суттєві втрати – у нас дискваліфікований Шайтанов, а у «помаранчевих» Грюнхольц, який травмувався. Ініціативою у грі володіли більш досвідчені українці, хоча без створених проблем з боку молодих гравців суперника (яким незабаром судилося стати беззаперечними лідерами своєї збірної) не обходилося. Ближче до кінця тайму українці двічі відзначилися у воротах Патріка Томассена і у більш-менш хорошому гуморі пішли на перерву. Початок другої половини гри був повністю за нашим суперником. Тійс справедливо зрівняв рахунок, і наші опоненти могли розвинути успіх, але українці вчасно перевели в гру в спокійне русло, хоча рахунок і залишався дуже «слизьким». На 35-й хвилині Корідзе виніс м’яч з лінії воріт, а вже за дві хвилини Мерліно вийшов 5-м польовим. На щастя, Ситіну вдалося забити у ці непрості хвилини, а фінальну крапку поставив Корідзе. Після цієї перемоги ми включилися в боротьбу за плей-офф.

3.) Україна – Росія 2:1 (1:0) 17.02.2005
Голи: 1:0 Ситін (9), 2:0 Маркін (23, а/г).
Україна: Попов (Сухомлінов) – Корідзе, Кудлай, Ситін, Пилипів – Романов, Шайтанов, Брунько, Замятін, Ковальов.

Наших гравців в цьому матчі влаштовувала лише перемога. Відбув дискваліфікацію Шайтанов, а у наших східних сусідів навпаки намалювалася серйозна втрата – травмувався Шаяхметов. Не дивно, що українська дружина з перших хвилин кинулася вперед. Усі наші зусилля були винагороджені голом Ситіна. Згодом Сергій мав робити дубль, але відмінно зіграв Зуєв. З цим і пішли на перерву. У другому таймі росіяни потихеньку почали намацувати свою гру, але збірній України у цей важливий момент вдалося забити другий гол. Корідзе пробив зі штрафного, а Маркін зрізав м’яч у власні ворота. Росіяни почали атакувати з ще більшим бажанням і настав час Олексія Попова. Дуже не завадило б в ці хвилини відро холодної води у вигляді голу Шайтанова, але на заваді стала стійка. Чим ближче була фінальна сирена, тим важче було стримувати атаки росіян, і за три хвилини до кінця Дамір Хамадієв скоротив відставання у рахунку. Проте підопічним Лисенчука таки вдалося утримати бажаний рахунок. Українці вперше в офіційних матчах переграли росіян і втретє поспіль пройшли у півфінал.

Півфінал

4.) Україна – Іспанія 0:5 (0:1) 18.02.2005
Україна: Попов (Сухомлінов, Власенко) – Корідзе, Кудлай, Ситін, Пилипів – Романов, Нестерук, Шайтанов, Брунько, Замятін.
Попередження: Замятін (31).

Попередній матч проти збірної Росії був для українців, як останній бій, тож повністю відновитися після нього вони просто не встигли. Віце-чемпіони Європи проти чемпіонів світу прогнозовано почали діяти на контратаках. Не зважаючи на те, що на 9-й хвилині Андреу відкрив рахунок, українцям в першому таймі майже вдавалося грати на рівних з іменитим суперником. У другому таймі Замятін не зумів переграти Луїса Амадо, і іспанці проілюстрували усім відоме правило забивши вдруге. Буквально за хвилину Попов, вибиваючи м’яч, влучив у Серрехона – 0:3, і все стало зрозуміло. До кінця матчу Фурія Роха ще двічі засмутила українських уболівальників.

Матч за третє місце

5.) Україна – Італія 1:3 (1:2) 20.02.2005
Гол: 1:1 Ситін (9).
Україна: Попов (Сухомлінов, Власенко) – Корідзе, Кудлай, Ситін, Пилипів – Романов, Шайтанов, Брунько, Рогачов, Замятін, Ковальов.

Матч за третє місце – це не фінал, але від бронзової медалі теж ніхто не відмовиться. Два фіналісти минулого Євро зустрілися у втішному фіналі. Італійці дуже потужно почали, але змогли забити тоді, коли на поле вийшли другі четвірки – все ж таки клас наших і італійських умовно запасних гравців важко було порівнювати. Раділи італійці не довго, бо за три хвилини Кудлай віддав пас на Ситіна, який набігав, а це 1:1. Як наші хлопці не старалися, але на перерву пішли програючи у рахунку, після голу Фабіано. Початок другого тайму нам явно не вдався, і на початку його другої хвилини Дзанетті відправив черговий «подарунок» Попову. Слід сказати, що у цей вечір не кращу гру провів наш капітан Сергій Корідзе. Бертоні і Грана були близькі до того, щоб «закрити» гру, але щастя було на нашому боці. Проте можемо згадати і удар Ситіна в стійку. Під кінець матчу Брунько вийшов «літаючим воротарем», але врятувати становище це не допомогло, і ми залишилися без нагород. Враховуючи усі обставини, які відбувалися до чемпіонат, варто сказати, що цей виступ є досить успішним, адже далеко не всі до початку турніру думали, що ми зможемо вийти з групи.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити