Капітан "Галичанки" Марія Біла: "Не така страшна "Пріштіна", як її прикордонники"

29 жовтня 23:43
Переглядів: 245
БІЛА

Головний тренер «Галичанки» Василь Козар вже розповідав про те, як непросто далася перемога над командою «Пріштіна» з Республіки Косово в 1/32 Кубку Європейської гандбольної федерації. «Галичанка» впевнено вийшла до третього раунду престижного Єврокубку, перемігши суперниць у двох матчах з рахунками 26:17 і 26:14. Проте, здавалось, робилося усе, щоб розхитати нерви нашим гандболісткам напередодні відповідальних ігор. Наскільки це вдалося дізнавалися у капітана команди, за сумісництвом помічника тренера «Галичанки» Марії Білої. Отож, погляд граючого тренера на пригоди і матчі у  Косово.

- Маріє, як розповідав Василь Козар проблеми розпочалися ще на кордоні Республіки Косово?

- До Косово спокійно подолали два кордони – українсько-румунській та румуно-сербський. Пригоди розпочалися вже на третьому кордоні Сербія-Косово. Нам одразу видалося дивним те, що прикордонники паспорти перевіряли не у кожної гандболістки персонально, як це мало б бути, а зібрали усі скопом і з ними пішли. Коли ж паспорти повернули, тренер не дорахувався одного. Так ще пробували на нас зіпхнути усе – що то ми не додали документу. Не на того напали, адже наш тренер таки домігся повернення паспорту.

- Де ж врешті-решт косівські прикордонники «відшукали» паспорт і як пояснили цю ситуацію? І ще цікаво – котру гравчиню мало не залишили у Косово без документів?

- Це був паспорт Влади Косміної. А «знайшовся» він під паперами прикордонників. Як пояснили це вони, я точно не знаю. Зважаючи на їх поведінку та ставлення до нас, думаю, поясненнями вони особливо не заморочувались.

- На цьому ваші пригоди у Косово не закінчились… Потім ви готель не могли відшукати, оскільки приймаюча сторона крім того, що не зустріла вас, ще й невірну адресу дала…

- У них є два готелі, які називаються «Пріштіна». Коли приїхали в один з них, там сказали, що броні для нас нема, і щоб ми їхали у другий готель. Коли приїхали у другий готель, нас і там прийняли не одразу – на рецепції повідомили, що поки не прибуде представник «Пріштіни», нас заселити не можуть. Ось і чекали на чемоданах.

- Чи ці всі ситуації  не вибили вас з колії?

- Ми вже стріляні горобці, точніше «галичанки» (сміється). Багато змагалися закордоном, де різні ситуації ставалися, тож гідно тримали косівські «удари». Єдине – нам було дуже страшно за Владу Косміну, якій дісталося найбільше. А я собі можу уявити, як було самій Владі! «Перспектива» залишитись без документів у країні, яка не має жодних дипломатичних стосунків та не визнається Україною, будь-кого вжене у стрес.

- А як прийняли вас самі гандболістки «Пріштіни»? Також намагались капостити вам?

- Ви знаєте, якраз ні! У дівчат «Пріштіни» по відношенню до нас злість була суто спортивна, суперницька, і проявлялася лише на гандбольному майданчику. Після першої гри вони нас привітали. Після другої гри і нашої остаточної перемоги, мали спільний святковий обід, де ми нормально спілкувалися, навіть обмінялися контактами. А ось вже з їх тренерами, як ділився Василь Козар, знайти хоча б якусь спільну мову важко було.

- І Василь Козар, і ти вже відзначали раніше, що суперниці грали дуже грубо. А де ж відповідна реакція суддей? Невже, окрім прикордонників і керманичів «Пріштіни», ще й арбітри були проти вас?

- Принаймі у нас склалося враження, що суддівські симпатії були на стороні косівок. Коли вони грали грубо, подекуди навіть дуже грубо, судді майже ніяк не реагували, якщо ж ми таке робили - нам одразу вилучення та  попередження . Хоча ми дещо здивовані, адже судді не місцеві, а призначені Європейською федерацією гандболу.

- Якщо у першому таймі стартового матчу проти сербок ви переважили лише в один м’яч, то вже у другому тамі і у наступній грі жодних проблем з ними не мали. Склалося враження, що у тому першому таймі ви розкусили тактику суперниць і просто таки «взламали»  їх гру…

- Тут скоріше ми почали не надто вдало – трішки перехвилювалися, трішки вивчали сербок та призвичаювались до них. Вони не були аж такими сильними, щоб битися з нами нарівні. Тому у подальшому ми значно їх переважали – приблизно на 6-7 м’ячів у кожному таймі.

- У Львові на ваші минулорічні ігри у європейському Кубку Виклику у палац спорту «Галичина» стільки прийшло глядачів, що яблуку ніде було впасти. З прапорами, плакатами, «кричалками» і навіть барабанами. Чи так само палко підтримували «Пріштіну» її вболівальники?

- У Косово далеко не наш вболівальниць кий рівень. У них на першу гру близько 30-ти відсотків трибун було заповнено, а на другій взагалі лиш декілька людей прийшло. І то більше діти, тобто їх юні гандболістки, на кшталт, як наше підростаюче покоління львівського УФК. Думаю, якби вони таки приїхали до Львова, то були б вражені і підтримкою «Галичанки» глядачами, і нашим рівнем організації змагань. Адже на цей тур Єврокубку у нас і флаєри і програмки з інтерв’ю «галичанок» були підготовлені. А наш фан-сектор завжди щось цікаве організує. У них такого і близько не має!

- Не встигли повернутися з Косово, а вже у п’ятницю, 30 жовтня, у Херсоні гратимете 4-ий тур чемпіонату України. Чи всі дівчата після матчів Єврокубку встигли відновитися фізично, а з огляду на «гостинність» «Пріштіни» ще й морально?

- Нас найбільше вимучила дорога. Їхали довго і автобусом, де не дуже зручно. Нило тіло, ноги, по приїзді ледве добралися до ліжка. Тренер нас цей тиждень не перевантажував, відпрацювали лише основне. Не можу сказати, що повні сил, але треба грати і вигравати, тому будемо черпати наші  резервні можливості.

Розмовляла Наталія Васьо

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити