Капітан "Львова" Любомир ГАЛЬЧУК: "Мрію зіграти за національну збірну України"

17 жовтня 13:14
Переглядів: 505
Default Image

Капітан «Львова» Любомир Гальчук в прямому ефірі 12-го каналу львівського ТБ у телепередачі «Вже ранок» розповів про…

…початок тренувань:

-         переважно вони розпочинаються після обіду о 4-й чи 5-й годинах вечора, але буває й таке, що в один день є відразу два тренування, одне з яких зранку. Прокидаюсь я щоденно о 9-й чи 10-й ранку.

…капітанський обов’язок – підтримку партнерів:

-         намагаюсь завше підтримувати хлопців, спілкуюсь з ними, я надіюсь, що вони мене розуміють і, як ми бачимо, на полі це також присутнє. Я стараюсь, хоча на мене одного не потрібно спиратись, бо не один я можу все вирішити. Остаточне рішення приймає команда.

…поразку від «Олександрії»:

-         те що ми програли гру, ну, тут немає нічого страшного, попереду ще багато матчів, атмосфера у нас чудова і, звісно, на кожен матч будемо налаштовуватись, вірю що вже у наступних іграх ми надолужимо втрачені раніше очки. А так, якщо говорити в цілому, атмосфера прекрасна! Зараз мені важко говорити що було в тій грі не так, потрібно переглядати матч, дивитись, аналізувати свої помилки. Важаю, що в останній грі хлопців збив з пантелику перший пропущений гол на початку другого тайму. Зрештою, десь гравці намагались грати більш агресивніше, більше атакувати, бо потрібно було відігруватись, а при цьому відкрились наші фланги і суперник почав використовувати їх на контратаках і ми отримали ще два голи, а при рахунку 0-3 важко надолужити втрачене, але я можу запевнити в тому, що хлопці дійсно намагались якось вирівняти гру, все зробити для того, щоб зіграти більш вдало, проте не вийшло. На скільки я пригадую, це перша така поразка в домашньому матчі.

…зміну малюнку гри після приходу Олександра Рябоконя:

-         Олександру Дмитровичу вдалось прищепити нам гармонійний футбол, помітив, що, і на тренуваннях, і на матчах, - всюди є зміни в кращу сторону. Раніше ми грали якось не так. Уболівальники говорили що, наче й результат є, а ось самого малюнку гри не видно. Зараз, якщо приглянутись, то бачу що є й малюнок, врешті цікавіше почали грати, людей побільшало на стадіоні. У нас виходить, а глядачам це подобається.

… підтримку на «Лафорт Арені»:

-         підтримка дуже хороша, ми вже майже два з половиною роки граємо в Добромилі й не було такого, щоб хоча б на одному матчі було менше тисячі глядачів. Це надає нам піднесення, бо ми відчуваємо підтримку і граємо в піднесеному настрої, так, щоб сподобалось вболівальникам. Мені особисто дуже приємно, що нас так підтримують, що дійсно є хороші й віддані прихильники «Львова».

… новачків команди:

-         Коли ми збираємось на тренуваннях, хлопці розказують, що були там й там, гуляли по місту і по їхніх розмовах я зрозумів, що вони вже набагато більше призвичаїлись до міста Лева, комфортніше себе відчувають і це добре відбивається на команді в цілому: коли всі разом, йде тісне спілкування. Іноді навіть здається, що новачки тут вже років з чотири в команді. Раніше в команді були одні хлопці зіграні, які пішли, зараз прийшли інші, я вважаю, що ці хлопці, які прийшли до нас в команду повністю замінили тих, хто вже пішов від нас.

… мрії:

-         Коли я лишень пішов у професіональну команду в Луцьку, то в мене була мрія зіграти з «Шахтарем», і ми зіграли й виграли, потім я мріяв зіграти з київським «Динамо», і ми знову зіграли й виграли! Зараз у мене є мрія зіграти за Національну футбольну збірну України, а в якому матчі для мене не важливо, головне вийти в футболці збірної на футбольне поле.

…дитинство:

-         Мій перший тренер це – мій батько, а перший тренер у футбольній школі – Богдан Гелевич. Щодо мого рідного батька, то він був футболістом і вчив мене грати у футбол. Якщо ж повернути весь час назад, я б не хотів нічого змінювати. Спочатку я самотужки вовтузився з м’ячем, згодом мене вчили. В більшості маленьких містечок, де дітлахи хочуть грати у футбол, вони самі й навчаються, а вибитись далі, прорватись…це одинокі випадки.

…про відчуття після поразок:

-         Коли програємо гру то, першим ділом, мені взагалі не хочеться говорити ні з ким. Лише, коли проходить певний час, коли ми, футболісти, всі між собою переговоримо, тренер скаже якісь слова, вже коли сідаємо в автобус, то іду, а мені телефонують рідні, підтримують, кажуть що нічого такого не трапилось, що не потрібно розстроюватись, що все буде гаразд, тоді вже я відходжу й кажу собі, що немає чого опускати рук і все ще попереду, намагаюсь сам себе підбадьорити і також мене всі рідні підтримують.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: