"Карпати" – "Шахтар": історія одного матчу

08 травня 16:00
Переглядів: 574
Карпати

Здобуття Україною незалежності і запровадження власного чемпіонату було сприйнято в душах і серцях українців з великим піднесенням і радістю. Можна довго сперечатися про силу того змагання, згадувати про відтік кадрів і ностальгічно триматися за голову при згадці україно-російських футбольних протистоянь. Однак, як мінімум, факт того, що над українськими стадіонами замайорів синьо-жовтий прапор, вже вартий уваги.

Розпочали свій прем’єрний сезон у вищій лізі «Карпати» не дуже вдало. До 7-го туру, коли львів’яни приймали на «Україні» «Шахтар», в активі (хіба це актив?) команди Степана Юрчишина було три нічиї. Ще у трьох матчах «Карпати» програли. Вражає і різноманіття рахунків. «Зелено-білі» поділили очки з містичними 0:0, 1:1, 2:2 і поступилися з такими ж 0:1, 0:2 і 0:3. Якщо програш майбутньому чемпіону сімферопольській «Таврії» можна було зрозуміти, то поразки вінницькій «Ниві» і кременчуцькому «Кременю», що у підсумку опинилися нижче за львів’ян у турнірній таблиці, викликали подив. 

Не важко здогадатися, що після провалених шести турів на поєдинок із «Шахтарем» вболівальники «зелено-білих» чекали з особливим настроєм. На той момент команда з Донецька виглядала однозначним фаворитом. У п’яти матчах на старті сезону «гірники» жодного разу не програвали і пропустили у свої ворота лише двічі. Очевидно, що перша перемога «Карпат» в українській історії клубу була дещо несподіваною і певною мірою сенсаційною. Забіжимо наперед і підіб’ємо підсумки – у тому сезоні «оранжево-чорні» поступилися лише тричі. «Карпатам», грізному «Чорноморцю» і в спеціальному матчі за третє місце «Дніпру». Як бачимо, той матч справді можна назвати історичним.

«Карпати» (Львів) – «Шахтар» (Донецьк) – 1:0 (1:0)

05.04.1992. Львів. Стадіон «Україна». 5 500 глядачів. +14°C

Суддя – Вадим Шевченко (Київ).

«КАРПАТИ»: Лайзан Раймонд, Чікало Андрій, Козак Ярослав (Забранський Руслан, 75), Бенько Олег, Мокрицький Юрій, Мущинка Анатолій (Гула Олег, 40), Бондарчук Василь, Леськів Василь, Лаба Роман, Деркач Роман, Різник Володимир.

Тренер – Юрчишин Степан.

«ШАХТАР»: Шутков Дмитро, Драгунов Євген, Смигунов Віктор, Ященко Сергій, Попов Сергій, Мартюк Олександр, Біліченко Юрій (Фокін Юрій, 46), Столовицький Ігор, Погодін Сергій, Ателькін Сергій (Ребров Сергій, 46), Щербаков Сергій.

Тренер – Яремченко Валерій.

Гол: 1:0 – Мущинка Анатолій (32).

Майже місяць тому виповнилася чергова річниця тієї знакової перемоги. На початку квітня виповнилося 24 роки відтоді, як «Карпати» вперше перемогли у чемпіонаті України. На превеликий жаль, карпатівця Андрія Чікала і донеччанина Євгена Драгунова вже немає з нами. Ще кілька учасників живуть далеко за межами України – у Латвії, Німеччині та Канаді. Для футболістів, які проводять за життя сотні матчів, спогади – річ непроста. Однак певні згадки про той матч сивої давнини нам вдалося сформувати.

Герой тієї зустрічі Анатолій МУЩИНКА увійшов до літопису не лише «Карпат», а й всього українського футболу, як автор першого гола в історії чемпіонатів України. Щоправда, як зізнається сам футболіст, ні того гола, ні влучного удару у ворота Дмитра Шуткова, не пам’ятає в деталях. Нині уродженець Закарпаття живе у Німеччині. 

«Свого гола я не пам’ятаю, але точно знаю, що ще в першому таймі покинув поле. Причина – серйозна травма. Не знаю, як вона називається українською, на згадку приходить лише німецький термін. Словом, зламав я тоді з «Шахтарем» кістку внизу на ступні. Лікувався довго – пропустив шість тижнів. Щодо голів, то забивати завжди приємно. І не важливо, кого ти засмучуєш: «Шахтар», «Чорноморець» чи ще когось», –каже Мущинка

Той сезон є пам’ятним для тодішнього головного тренера «Карпат»
Степана ЮРЧИШИНА. Для нього то було перше випробування за штурвалом команди. «Звичайно, у нас були чималі переживання. Для мене це був перший досвід, я відчував тиск і відповідальність за результат. Стартували погано, тому перед грою розуміли, що маємо лише перемагати. До уваги брали і специфічний формат чемпіонату з поділом на дві групи і вилітом у першу ліги відразу шести команд. На трибунах у матчі з «Шахтарем» зібралося багато людей, яких ми не мали права підвести. Основу колективу у нас становили місцеві хлопці. Футболісти мали велике бажання, нікого не було потрібно додатково налаштовувати. Мущинка вмів забивати важливі голи. Взяли ми Толіка із Закарпаття, хоча він вже мав досвід виступів у київському «Динамо». Скромний такий хлопчина, але хлопці дуже добре його прийняли» –згадує Степан Федорович

«Ви знаєте, що переважно у пам’яті відкладаються лише позитивні моменти. Футболісти, як і тренери пригадують лише перемоги. Така психологія є правильною. Саме того матчу я не пам’ятаю, але точно можу сказати, що з приємністю згадую, як очолюваний мною «Шахтар» одного разу прилетів до Львова у день гри і переміг «Карпати». Таке не забувається. Так сталося, що пройшло багато років і я приїхав у місто Лева, де працював головним тренером «Карпат». Цей період також пов'язаний у мене з хорошими спогадами. Можливо, не все вийшло, але я намагався працювати чесно» – зізнається наставник «Шахтаря» Валерій ЯРЕМЧЕНКО.

«Пригадую, як перед матчем тренери нам сказали: «Сьогодні або ніколи». Ми й самі розуміли, що відступати нікуди, адже програли занадто багато матчів. Загалом картину ми виправили, фінішували на шостій сходинці. Той квітневий матч з «Шахтарем» був навіть не за шість очок. Для нас тоді вирішувалося питання збереження прописки у вищій лізі. Так, дивно це чути, якщо врахувати, що на календарі був лише сьомий тур. Але у тому сезоні з елітного дивізіону вилітали відразу шість команд – по три з кожної групи. Відтак, якщо сказати, що гра з донеччанами у Львові була для нас життєво важливою, то це буде абсолютно правильно» – вважає львів’янин Василь ЛЕСЬКІВ.

«Про Львів у мене залишилися гарні спогади, – каже донеччанин Сергій ЯЩЕНКО. – Свого часу я працював там у ФК «Львів» і відтоді можу сказати, що це особливе місто. З приємністю згадую тамтешніх людей. Якби у мене була можливість, то я б з радістю оселився у місті Лева. З «Карпатами» завжди було непросто грати. Ця команда мала свій почерк і характер, тому важко було сплутати її з кимось іншим. Разом з тим я не пригадую, щоб в «Карпатх» тих часів були яскраво виражені інивідуалісти. Колектив рівний, але зате який!».

«Дуже давно то було... Деталей матчу не пригадаю, але можу сказати, що у нас була молода команда. Мені виповнився 21, хоча в команді були і молодші хлопці. Більшість були місцевими, зналися не один рік і багато часу провели в одній команді ще з університетської лави. «Шахтар» завжди був серйозним опонентом і в тому матчі однозначно вважався фаворитом. Сталося так, що ми створили маленьке диво»
 –ділиться спогадами нападник «Карпат» Руслан ЗАБРАНСЬКИЙ.

«Пам'ять на матчі в мене не найкраща. Саме тієї гри не пригадую. Але добре запам’ятав поєдинок другого чемпіонату, що відбувся у тому ж році. Ми на останніх хвилинах врятувалися від поразки. Я виконав кутовий, а Смигунов зрівняв рахунок (1:1). У Львові ніколи не було просто. Мені здається, що футболісти «Карпат» на нас налаштовувалися навіть більше, ніж на матчі з «Динамо». Дуже вже принциповими для них були наші зустрічі. Та й поляна на «Україні» була важкою. В таких матчах на перший план завжди виходила самовіддача» – каже «гірник» Юрій БЄЛІЧЕНКО.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити