"Карпати" відкрили вікно в Європу. На черзі – Китай"

24 січня 12:44
Переглядів: 274
Кравець

Відомий футбольний менеджер Олег Смалійчук, який представляє інтереси Василя Кравця, розповів про перспективи свого підопічного в Іспанії, поділився думками щодо трансферної кампанії львівських «Карпат» та спробував переконати уболівальників у тому, що діяльність «зелено-білих» виважена та логічна.

«ПРИЙШОВ ЧАС ВЧИТИСЯ ЗАРОБЛЯТИ» 

– Пане Олеже, зараз в Інтернеті серед уболівальників ведуться дискусії – чи є трансферна кампанія «Карпат» продумана та адекватна? Якою є ваша позиція? 
– А хто в дискусії бере участь? Уболівальники «Металіста», «Кривбаса», «Арсенала»? Хто наступний? Тут все ясно. Скільки в нас було команд, скільки було грошей? Зараз прийшов час вчитися заробляти. В карпатівській Академії займається близько 600 дітей. Гроші від трансферів якраз туди і підуть. Звичайно, уболівальникам хочеться бачити зірок, але в Україні йде війна. Мессі сюди не приїде, квиток на футбол коштує один долар, телеправа продають за копійки. А як інакше жити? Ми хочемо бачити своїх вихованців в Європі чи в аматорській лізі?

– Побутують думки, що «Карпатам» зарано продавати молодих хлопців, нехай би ще пограли рік-другий. Як цю тезу можна парирувати? 
– Скільки в Україні людей любить футбол? Двадцять-тридцять мільйонів? Стільки й думок. Давайте почекаємо матчу нашої збірної проти Хорватії. Звідти теж їдуть у дуже молодому віці. Подивимося на результат. 

– Чим «Карпати» цікаві іспанському ринку?
– Хоча б тим, що «Карпати» вміють продавати і адекватно вести діалог. Я вже говорив, що мені цікаво мати справу з клубом, який розуміє, що таке серйозний бізнес. На жаль, є і клуби, з якими неможливо працювати. 

– Уболівальники ведуть дискусії щодо трансферних сум, хоч їх фактично ніхто і не знає. Зокрема, наводять приклади Англії, Італії чи Іспанії, де продають гравців за десятки мільйонів, натомість в Україні говорять про сотні тисяч. У чому такий разючий контраст? Чи українців сприймають, як дешеву робочу силу?
– Це не залежить від українців, як від народу. Усе починається із телевізійних прав. У середньому, клуб Прімери отримує 40 мільйонів євро в рік за їхній продаж. Лише уявіть, які там кошти вкладаються у розвиток дитячого футболу! Коли в Україні зарплата складатиме 1.000 – 1.500 доларів, буде інший футбол. Люди почнуть купувати квитки на футбол, з’являться платні футбольні канали. Наразі це більш політичне питання, яке стосується загального рівня життя.  

– Що можна сказати про трансферну політику в українському футболі загалом і про карпатівську, зокрема?
– Я читав недавно в Інтернеті матеріал, що іншим клубам треба вчитися в «Карпат» продавати гравців. Це теж треба вміти, це не легко. «Карпати» вміють, намагаються, вчаться. І продають.

«ВАСИЛЬ ЇДЕ ТУДИДЕ БУДЕ РОСТИ ПРОФЕСІЙНО»

– Як справи в Мар’яна Шведа і Олексія Гуцуляка? Чи адаптувалися вони до іспанських умов?
– Після травми в матчі за збірну України, Швед фактично півроку не грав, лише тиждень тому почав займатися. В Гуцуляка все добре, ним цілком задоволені. Мені дзвонили керівники «Вільярреала», говорили, що Олексій дуже плідно працює та старається. А ще він освоїв іспанську мову. Тому в нього все в порядку. Чи продовжать з ним співпрацю? Про такі речі говорять під кінець сезону. 

– Що може чекати на Кравця? Все таки «Луго» – це клуб Сегунди.
– Василь став найдорожчим гравцем в історії «Луго». Це вже про щось говорить. Кар’єра гравця не починається і не закінчується в 19 років. Не важливо, де він буде завтра. Важливо, де він буде в 23 роки, на піку своєї кар’єри. Згадаємо Давіда Вілью – клієнта нашої компанії. В 21 рік він грав за дубль хіхонського «Спортінга», а рік до цього не пройшов до ов’єдського «Реала». Ми зараз знаємо ким він став. Можна бути в «Барселоні» і сидіти там на банці. А Василь їде туди, де він буде рости професійно. Можливо я помилився, але наразі вірю, що це вірне рішення.

– Про що свідчить піврічна оренда? Хто і від чого страхується? 
– Це свідчить тільки про те, що в «Луго» фінансовий фейр-плей. Вони не мають зайвих коштів аби купити Василя зараз. З цим в Європі дуже жорстко. «Луго» не вкладається в можливості, тому його взяли в оренду. Хоча, звичайно, клуб розраховує на нього більше, ніж на шість місяців. Президент «Луго» два тижні тому прилетів до мене, у Валенсію, щоб переконати, наскільки важливим є Василь для їхнього клубу. 

– Яка ваша роль в цих трансферах? Як вам вдається переконати іспанські клуби звернути увагу на молодих карпатівців?
– Хлопці самі цього добиваються, вигризають своє місце на полі і в житті. Я можу їм дати шанс. 

«В КИТАЇ ВЖЕ ЦІКАВЛЯТЬСЯ «КАРПАТАМИ»


– Чи мають ці трансфери стати поштовхом до прогресу і росту молодих вихованців? Чи мають вони зрозуміти, що Європа дуже близько і в кожного є шанс вийти на серйозний рівень?
– Думаю, це вже всі розуміють. «Карпати» відкрили для себе вікно в Європу. Я говорю не тільки про першу команда. Зараз до мене, через соцмережі, звертається багато батьків, чиї діти займаються в академіях інших клубів, серйозних клубів. Вони так і кажуть: «Заберіть нас в «Карпати». Ми хочемо в Європу». З «Карпат», як ви вже помітили, діти не тікають. І вже ніхто не краде в «Карпат» дітей. Бо вони самі цього не хочуть. 

– Не всі уболівальники розуміють суть таких трансферів. Як би ви їм пояснили необхідність таких процесів?
– Кожен уболівальник, який приходить на стадіон, або є батьком або буде батьком. І зважаючи на все, що є тут, на рівень чемпіонату, на рівень життя, у дитини з’являється шанс поїхати в європейський чемпіонат – що з цим робити? Коли мама чи батько приходить до Петра Петровича, то чи має він моральне право відмовити? Тим паче, якщо у клубу є вигідна пропозиція. Ці гроші не пропадають, а вигідно вкладаються в дитячо-юнацький футбол. Діти будуть мати м’ячі, форму, турніри. А «Карпати» їздять дуже багато і успішно виступають на міжнародних змаганнях. Тому ця дискусія в сучасних реаліях недоречна. Я розумію уболівальників, розумію, що їм хочеться аби клуб боровся за чемпіонство. Але давайте реально оцінювати можливості і політичну ситуацію. «Карпати» – перший клуб в Україні, який показує приклад того, як треба вести трансферну політику. Гордіться, що у вас є така команда. Радійте, що в Інтернеті не пишуть, що вона завтра зникне! Пишайтеся тим, що ваш клуб впевнено дивиться у майбутнє. Я впевнений, що уболівальники не одного клубу в Україні з радістю помінялись би з вами місцями. 

– Що дає «Карпатам» така політика? Що у підсумку може здобути клуб в глобальному плані?
– Це візитівка. «Карпати» пробиваються не тільки в Європу. Я знаю, що вже в Китаї цікавляться «Карпатами» і невдовзі можуть звернутися з інвестиційними пропозиціями. Будь-якого інвестора може зацікавити проект, коли вихованці місцевого футболу переходять в європейські чемпіонати. Це все має йти поступово і фінансово обдумано. У «Карпат» є непогані перспективи. Можливо, через два-три роки клубу не треба буде продавати кількох гравців. Можливо, вони продадуть одного, але за 10 мільйонів. 

«ЩОНАЙМЕНШЕ 15 СКАУТІВ ІЗ СЕРЙОЗНИХ КЛУБІВБУЛИ У ЛЬВОВІ»

– Оцініть рівень карпатівської школи та Академії? Чи можна назвати їх топовими?
– В Україні – однозначно. Про топовий рівень з європейської точки зору будемо говорити тоді, коли Гуцуляк, Швед і Кравець гратимуть в збірній України. 

– За ким ще стежать скаути, скільки гравців у них на олівці?
– Скаути стежать, безперечно. Скаутський світ доволі тісний. Селекціонери між собою спілкуються і на трибунах один одного впізнають. «Куди ти їдеш, до Львова? То я теж туди приїду». Восени, щонайменше 15 скаутів із серйозних клубів, були у Львові. Це я знаю особисто. 

– Який вік цікавий європейцям? Там вважають, що після 20-и гравець не зможе вникнути в суть їхнього футболу? Тому звертають увагу на молодих, щоб легше було підвести їх до своєї філософії?
– Не обов’язково. Я думаю, що є певний інтерес клубу і так обставини збігаються. 

– З яким європейським клубом ви змогли б порівняти «Карпати»?
– Мені хотілося би порівняти «Карпати» з «Атлетіком» Більбао. У місті живе 300 тисяч людей. І на кожному матчі 60-тисячний стадіон забитий. Щоб зробити Європу – з себе треба починати. Це класичне українське гасло, але ніхто чомусь не починає. Для басків не важливо хто приїхав – «Реал» чи «Леванте». Там на своїх вихованців йдуть дивитися. 

– Які поради ви можете дати молодим футболістам, які хочуть грати в топ-чемпіонаті? І які поради їхнім тренерам? На що варто звернути увагу?
– Насамперед, варто вчити мову. Без мови... Знаєте, я колись зберу всіх своїх хлопців і привезу сюди, хай розкажуть, як їм жилося без мови. Хоча б англійську треба знати. Це основне. Ти почуєш і тебе почують. Без мови тяжко захищатися. В Європі не тільки клас, талант і характер потрібно показувати, але й вміння захищатися. Вже потім йдуть швидкість думки, шахи, навантаження на мозок. Тренерам? Вийти з зони комфорту, як би це важко не було. «Я все вмію і знаю, мені нема чого більше вчитися. Я прочитав конспекти за Союзу і вже 40 років треную, що ти мене вчиш?» – приблизно така є ситуація сьогодення. Те, що нашим футболістам не просто адаптуватися в Європі – не їхня вина, а вина наших тренерів. 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: