Карпати: відродження чи стартовий сплеск?

09 серпня 18:00
Переглядів: 169
Карпати

На старті сезону-2016/2017 підстав для оптимізму в українського вболівальника майже немає. Усічений чемпіонат за участю лише 12-ти клубів, три дошкульних єврокубкових поразки, квола, не дивлячись на результат, гра чинного чемпіона і новоспеченого володаря Суперкубка, чергова порція дивних поєдинків. Фактично, світлих плями на цьому сірому тлі лише дві – омолоджений «Дніпро» і свіжі «Карпати». Нині хотілося б зупинитися на львівському клубі.

Не буду приховувати, до виступів «Карпат» завжди ставився по-особливому. Найбільше у грі львів’ян посткононівської епохи гнітила навіть не відсутність результату. Найгірше, що впродовж двох попередніх сезонів гра команди вже не викликала жодних емоцій – ні позитивних, ні негативних. Безумовно, поразки на кшталт торішньої кубкової в Кропивницькому чи розгромних 1:4 в Олександрії байжужим залишати не могли, але загалом невдачі сприймалися як належне, а вимучені чи сумнівні перемоги радості не приносили. Торік якісні поєдинки можна перелічити на пальцях однієї руки: домашній з «Чорноморцем» (4:0), виїзний з «Дніпром» (0:2), домашній з «Динамо» (1:2). В сезоні-2014/2015 ситуація була не ліпшою: «Металіст» (3:3), «Динамо» (0:0), донецький «Металург» (1:1), «Шахтар» (2:2).

Мова про зустрічі, де і суперник був достойним, і бійцівські риси львівська команда проявила. Пригадується цитата з коментаря UA-Футболу екс-нападника львів’ян Павла Ониська навесні цього року: «Нас колись після невдалих матчів вболівальники проводжали образливим скандуванням «вівці». Нинішню команду вже навіть «вівцями» не обзивають. Все тому, що вболівальники втратили до «Карпат» інтерес, матчі відбуваються при порожніх трибунах». Власне, статистика красномовна: за підсумками сезону-2015/2016 на зустрічах «Карпат» був встановлений антирекорд відвідуваності домашніх матчів за останній 21 рік. У середньому поєдинки львів’ян удома відвідували по 4 977 глядачів.

Власне, з огляду на те колізії з призначенням нового наставника львів’ян впродовж двох літніх місяців сприймалися з іронією. Яремченко, Чанцев, Зайцев, примара Дячука-Ставицького за їхньою спиною – усе це виглядало так звично і так безперспективно, що не хотілося навіть коментувати. Втім, врешті посаду на правах виконувача обов’язки обійняв Сергій Зайцев. Чергова начебто тимчасова кандидатура.

З новим наставником команда провела лише одні збори, а отже він не лише не впливав на комплектацію, а й не міг закласти фундаменту підготовки. До старту сезону новий наставник встиг залучити лише одного «свого» гравця – стоппера Андрія Нестерова. В іншому тренер мусив розраховувати на той кадровий ресурс, який залишався під рукою. Саме залишався, бо в міжсезоння Львів залишили стоппери Пластун і Гітченко, півоборонці Голодюк та Даушвілі, вінґери Кожанов та Гоцуляк.

За таких обставин чимала роль творенні нової команди відводилася колишньому наставникові карпатівського дубля Андрієві Тлумаку, котрого Зайцев взяв собі у помічники. Люди, які постійно відвідують чи переглядають матчі «Карпат», мабуть, зауважили, що перед замінами Зайцев постійно радиться з Тлумаком. Не секрет, що в міжсезоння Андрій був одним із претендентів на посаду наставника, але вочевидь керівництво клубу вирішило з тренером-початківцем, який з дорослими командами досі не працював, не ризикувати.

В основі «Карпат» з початком чемпіонату заграли стоппер Іван Лобай і нападник Маким Грисьо, підпускає тренерський штаб до складу Андрія Марковича, Максима Саламаху та Дмитра Заїкіна. Однак припущу, що однією лише відповідальністю за колишніх дублері робота пана Тлумака в тренерському штабі не обмежується. Його вплив може бути помітним ще й з огляду на зміни суто ігрового характеру.

Дуже схоже, що «Карпати» знову повертаються до класичної кононівської схеми 1 – 4 – 3 – 3, з розверненим наконечником до власних воріт трикутником у середині поля, де Артур Новотрясов виконує роль Самсона Ґодвіна (тобто, класичного опорного хава), а Ігор Худоб’як разом із Амбросієм Чачуа наділені креативними функціями. Вінґери Денис Мірошниченко, Володимир Костевич чи Грисьо, так само як колись Кожанов з Сергієм Зеньовим, залежно від ситуації стають крайніми нападниками чи класичними фланговими півоборонцями.

Про моральне одужання «Карпат» може свідчити й стан Павла Ксьонза. Впродовж попередніх двох сезонів Павло відверто відбував на полі номер, всім своїм виглядом демонструючи, що перебування в цій команді є для нього тягарем. Але судячи з дій Павла у поєдинках проти «Динамо» та «Ворскли», Зайцеву з Тлумаком вдалося знайти слова чи важелі впливу, які змусили б досвідченого і, безперечно, талановитого футболіста заграти так, як він може.

«Карпати» знову стали амбіційними й характерними, але головне, що до ментальності додалася ще й чітка ігрова постава. Стрімкі й організовані виходи львів’ян за участю великої кількості гравців у контратаки знову, після п’ятирічної паузи стають грізною зброєю. Не дивно, в такій моделі гри знайшов себе аргентинський нападник Ґуставо Лещук, котрий, виявляється, вміє не лише підставляти ногу чи голову, а й бути витонченим асистентом.

У тому, що львів’яни з трьох поєдинків виграли лише один, можна звинувачувати виконавську майстерність, яка завадила реалізовувати моменті і двох людей: Андрія Ярмоленка, котрий переграв «зелено-білих» за загалом рівної гри самотужки і лайнсмена матчу проти «Ворскли», який зарахував гол полтавця Юрія Коломойця з двометрового офсайду.

В тому ж, що у турнірній таблиці «Карпати» зараз мають мінус два очки, вини гравців і тренерів, звісно, бути не може. Але в тому й річ, що досі не раз бувало, що чимало позитивних тенденцій у команді гасилися безглуздими рішеннями менеджменту. Хочеться вірити, що до роботи Зайцева і його тренерського штабу Петро Димінський і його сірі кардинали ставитимуться з належним розумінням.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити