Катерина Ковальова: «У «Політех-Баскеті» мене все влаштовує»

04 червня 16:22
Переглядів: 376
Default Image

Чемпіонат жіночої Української професійної баскетбольної ліги виходить на фінішну пряму. Попереду -- боротьба за нагороди. Львівська команда «Політех-Баскет» цього сезону має гарні можливості, аби поборотися за медалі першості. Про перипетії УПБЛ, «Політех-Баскет», спортивне і не тільки життя -- у нашій розмові з гравцем львівської команди Катериною Ковальовою.

— Чемпіонат серед команд вищої ліги закінчився наприкінці квітня, — бере слово Катерина Ковальова. У нас був вільний час до літа. Відтак, аби не бити байдики, я вирішила піти пограти, набратися більше досвіду. Українська професійна баскетбольна ліга (УПБЛ) створена три роки тому, але я в ній ще не виступала, тому й вирішила спробувати свої сили у ній. Щоправда, до цього мене вже неодноразово кликали в УПБЛ, але я навчалася, і саме з цієї причини не виходило приїхати, бо навчання в Києві та ще й на стаціонарі… Цьогоріч так склалося, що навчання закінчилося, та й чемпіонат серед команд вищої ліги теж закінчився, і я вирішила приїхати в «Політех-Баскет».

— Що скажеш про чемпіонат УПБЛ?
— Чемпіонат УПБЛ, порівняно з чемпіонатом вищої ліги, є більш професійним. Тут є статистика та й підхід до ігор більш професійний (знімають відео). У вищій лізі за великим рахунком не ведуть ні статистики, та й матчі, так би мовити, в маси не виставляють. В УПБЛ грають гравці більш високого рівня. Мабуть, це пов’язано з тим, що у цій лізі команди оплачуються, є відповідна зарплата. Тому й гравці в УПБЛ ідуть хорошого рівня. Натомість у вищій лізі — лише єдина команда «ТІМ-Скуф», і цього року «Регіна-баскет-Бар» — двійко команд, які отримали більш-менш нормальні гроші за те, що гравці грають, а решта команд на рівні студентського баскетболу.

— Як правило, у баскетболі підписують недовготривалі контракти, щонайбільше — на сезон. Не плануєш продовжити контракт із «Політех-Баскетом»?
— У «Регіні-баскет-Бар» я підписувала контракт лише на сезон, який закінчився. Отже, виходить так, що контракт уже завершився, і ми є в оренді у львівської команди на дві місяці. На наступний рік поки що контракту немає. Чекатиму, які будуть пропозиції, і вже тоді робитиму вибір.

— Якби надійшла пропозиція на умовах хорошого контракту залишитися у «Політех-Баскеті», ти б залишилася?
— Так, залишилася б. Мені дуже сподобалося місто Львів, та й команда тут хороша. Окрім того, створені гарні умови для проживання, хороший зал для тренувань. Тому мене тут все влаштовує, і якщо наступного року надійде пропозиція від «Політех-Баскету», із задоволенням залишуся тут.

— Те місце, яке зараз посідає «Політех-Баскет», відповідає рівню команди, чи все-таки можна стрибнути «вище голови» і поборотися за вищі місця?
— «Політех-Баскет» — дуже гарна команда, в якій цього сезону підібралися баскетболістки хорошого рівня. Чемпіонат УПБЛ цього сезону дуже непередбачуваний. Наприклад, якщо взяти команду з Івано-Франківська. Ми у Львові перемагаємо всі команди, яким програють вони, а виходить так, що ми — на сьомому місці, а «Франківськ» у турнірній таблиці зараз посідає третє місце. Мабуть, тут присутня якась удача або ж фарт. Я б не сказала, що ми значно слабші, ніж ця команда, яка зараз йде третьою.

— Чого не вистачило «Політех-Баскету», аби краще зіграти останню домашню гру проти дніпропетровського «Дніпра»?
— Ми не дуже налаштувалися на цю команду. Перші дві-три хвилини грали ще більш-менш, а далі настав провал у захисті, ми не впоралися персонально з гравцями «Дніпра» (з американкою Вільямс і Бовикіною). Потім спробували поставити зону, але вона у нас також не вийшла. Наприклад, я у своїй практиці ще жодного разу не грала змішану зону, коли один гравець грає персонально зі своїм гравцем, а інші четверо є у зоні. Цей момент на тренуваннях ми не відпрацьовували, мабуть, тому трішки розгубилися. У підсумку ми повністю провалили захист, а через це справи у нападі теж не йшли…

— Чому ти обрала баскетбол, а не інший вид спорту, скажімо волейбол?
— Я пробувала багато видів спорту. Наприклад, два роки до баскетболу я займалася гандболом. Також мене запрошували в легку атлетику, бо я гарно бігаю. Також один рік займалася танцями. У цьому плані я різностороння людина. Хоча з дитинства я дуже люблю спорт. Спостерігаю за всіма видами спорту, дуже люблю теніс, дивлюсь футбол. З дитинства знала, що у будь-якому випадку займатимуся спортом.

— Зі скількох років ти в баскетболі і чи були в сім’ї баскетболісти?  
— Баскетболістів у мене в сім’ї немає. Щоправда, мій батько колись грав у футбол на професійному рівні, але зараз не згадаю, за яку команду. Він грав, але все закінчилося тоді, коли він одружився. А от я в баскетбол прийшла відносно пізно, бо почала займатися аж у дев’ятому класі, і коли прийшла до дівчат в команду, то вони вже займалися по чотири—п’ять років. Я дуже сильно відставала від них у цьому плані. Однак, дякуючи тренеру, яка побачила в мені потенціал, я стала баскетболісткою. З дев’ятого класу звичайної школи вона перевела мене в спорт-інтернат, і з їхньою допомогою я тишком-нишком почала наздоганяти дівчат у майстерності. Сподіваюся, у мене це вийшло (усміхається. — Авт).

— Як проводиш вільний від баскетболу час?
— Коли ми навчалися, то багато вільного часу не було, бо вчилася я на стаціонарі, окрім того, у нас було по два тренування на день і у вихідні дні також. Коли ж не було тренувань, то були виїзні матчі. Загалом відпочиваю, як всі нормальні люди — ходжу в кіно, по магазинах, коли випадає вільна хвилинка.

— А чи траплялися курйозні ситуації, пов’язані з баскетболом, можливо, дотичні до переїзду з міста в місто на виїзні ігри?
— Особисто у мене — ні. А от з іншими гравцями були. Наприклад, коли ми їхали на гру у Сімферополь, то легіонер нашої команди з Білорусі Тетяна забула кросівки в потязі (сміється. — Авт). Коли ж ми вже доходили до готелю, то вона побачила, що немає кросівок. Довелося їй разом із тренером бігти в депо за кросівками. Ще одна курйозна ситуація теж зв’язана зі Сімферополем. Це саме була перша гра, коли мене заявили за львівський «Політех-Баскет». Нам виходити на гру, і я в номері дістаю свою сумку, витягаю форму і бачу, що на формі спереду номер 15, а ззаду дев’ятий. До гри — година.

А я не перевіряла, я ж із таким ніколи не стикалися. Ну дали форму, і добре…Довелося мінятися формою, одна з дівчат мені дала форму, і я грала в її формі, а вона пропускала цю гру.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: