Христина СТУЙ: "В естафеті 4 по 100 метрів на чемпіонаті Європи ми перемогли на межі фолу"

02 липня 21:21
Переглядів: 442
Default Image

Нещодавно у Стокгольмі пройшов третій командний чемпіонат Європи з легкої атлетики. Збірна України завершила турнір на третьому загальнокомандному місці. До такого успішного виступу долучилася і 23-річна франківчанка Христина Стуй, яка у складі української команди здобула «золото» в естафеті 4 по 100 метрів. Одразу ж після повернення на Батьківщину прикарпатська спринтерка розповіла кореспонденту «ГК», як здобувала континентальну перемогу.
- Насамперед, поділися враженнями від «золотого» успіху у Стокгольмі. Ти сподівалася такого фінішу перед стартом?

Звичайно ж, ми сподівалися на перемогу, але естафета - це лотерея, дуже емоційний вид змагань, і треба вміти в такі важливі моменти, як вирішальні забіги, насамперед, контролювати себе. Перед кожним із нашої четвірки стояло завдання: побороти в собі сплеск емоцій та адреналіну і точно, по стрічці, вийти на розбіг. Однак без перипетій не обійшлося. На першому і другому етапах передавання естафетної палички нам здалося, що передача відбулася за межами «коридору», тому судді протягом 10 хвилин після фінішу вирішували, бути нам переможцями, чи ні. Згідно з правилами змагань, якщо спортсмен вийшов з «коридору», а витягнута рука приймаючого спортсмена з паличкою в «коридорі», то це останній момент, коли, за правилами, може відбутися передача. Можна сказати, що нам вдалася передача просто на межі фолу!
- Ти бігла у команді четвертою. Наскільки це важлива місія в естафеті?

Кожен етап естафети по-своєму важливий і нелегкий, адже ми працюємо як одна команда - чотири спортсмени, які не можуть обійтися одне без одного. Тож не було б тієї перемоги, якби кожен з четвірки не доклав максимум зусиль. Мій етап був четвертий, і моєю місією було, звичайно ж, прибігти на фініш тільки першою, тому що цей етап є заключним і вирішальним в естафеті.


- Як оціниш виступ збірної України у командному чемпіонаті Європи?

Хочу зауважити, що наша національна команда у загальному заліку зайняла високе третє місце, що дуже порадувало, оскільки кожен вклав у це досягнення частинку себе. Такий результат є дуже великою перемогою для України, адже ми залишили позаду себе такі сильні команди, як Франція, Великобританія, Білорусь та інші. Звичайно ж, у цей успіх вагомий внесок зробила і наша естафетна жіноча команда. Ми здобули перемогу з досить високим результатом 42,85 секунди, встановивши, таким чином, рекорд змагань серед Кубків Європи. В історії України це другий високий результат естафети після Барселони-2010.
- Якщо не секрет, як відсвяткувала успіх у Скандинавії?

Після кожних змагань проводять традиційні бенкети, ну, і в Скандинавії, звісно, без такого заходу не обійшлося. Відбувалося дійство в «The City Hall», де, наскільки мені відомо, проводяться церемонії вручення Нобелівських премій. Тож зал був дуже розкішний. Ми з дівчатами випили по бокалу червоного вина за тріумф і пішли відпочивати, бо попереду ще багато стартів, де треба викладатися, а спорт не пробачає легковажного ставлення до себе.
- Для тебе це континентальне «золото» - найкращий результат у спортивній кар'єрі?

В естафетних змаганнях це справді найвище досягнення. А ось найкращим особистим результатом у спортивній кар'єрі вважаю п'яте місце на цьогорічному чемпіонаті Європи у Парижі (в закритих приміщеннях), де мені вдалося встановити особистий рекорд на 60-метрівці.
- Ти вже не один рік змагаєшся в естафеті. Скажи, в якій четвірці тобі біглося найкраще?

Естафета - це командний вид, тому сказати, що з кимось мені бігалося краще, а з кимось гірше, було б неправильно. Спортсмени мають бути універсальними. Оскільки я належу саме до таких, мені не складно підлаштуватися під будь-яку четвірку (посміхається).
- А як загалом оціниш свої виступи у нинішньому змагальному сезоні?

Поки що сезон не закінчився, тож на даному етапі я не можу оцінити своїх виступів. Як я вже довела на чемпіонаті Європи, я розкручуюся і розбігаюся вже під основні старти. Тож високі результати плануємо з тренером показувати на чемпіонаті України, а потім - і на чемпіонаті світу. Нині ж я перебуваю у непоганій формі. Червень був насичений змаганнями та турнірами, і всі старти ми відпрацювали успішно і стабільно.
- Днями ти повернулася з Польщі, де змагалася у місті Щецин на міжнародному меморіалі Януша Косочинського. Чи вдалося там продовжити серію переможних стартів?

Вдалося! Я тріумфувала на 200-метрівці з результатом 23,28 с. Окрім того, брала участь в естафеті разом з Олесею Повх, Наталією Погребняк і Єлизаветою Бризгіною, де пробувала себе на третьому етапі як передавач. І все вийшло дуже добре. Тепер з тренером плануємо цілеспрямовано готуватися до чемпіонату України, тож цілий липень не стартуватиму.
- Хто твій найвідданіший вболівальник?

Найвідданішими вболівальниками вважаю свого чоловіка, а також батьків, брата і рідних, які завжди, на кожному старті, збираються перед телевізором і вболівають за мене. Я дійсно відчуваю їхню підтримку, тому що вона щира. Не можу не згадати і близьких друзів, які перед кожними змаганнями бажають успіху - вони справді радіють разом зі мною моїм перемогам. Один з них навіть присвятив мені спортивний вірш.
- У тебе дуже багато часу забирає спорт. Чи встигаєш з сімейним побутом?

Мені здається, говорити про спорт як про заняття, що забирає багато часу, не можна. Тому що професійний спорт, в якому я зараз кручуся, - це є все, чим я тепер живу. Мені дуже пощастило, що чоловік - також спортсмен, тож розуміє мене на всі сто відсотків. Тому побутові справи розділяємо, і вони не лягають повністю на мої плечі.
- Як проводиш свій вільний час?

Вільний час переважно проводжу з чоловіком. Ми відвідуємо кінотеатри, гуляємо вечірнім містом і часто ведемо дискусії про сучасний спорт. Також стараюсь не забувати про своїх друзів, знаходжу час і для них.

До теми...
АНКЕТА ХРИСТИНИ СТУЙ

Кумир у спорті: звичайно ж, є на кого рівнятися. Мені подобається техніка бігу Кармеліти Джетер - це одна із найсильніших спринтерок світу.

Які види спорту подобаються, окрім легкої атлетики: плавання, баскетбол, футбол, гімнастика.

Ким би хотіла стати, якби не потрапила в спорт: ветеринаром.

Хто з відомих жінок є для тебе ідеалом: своїм ідеалом вважаю тільки маму. Вона мені дуже близька людина, і тільки з нею ділюся найсокровеннішим.

Життєве кредо: «Якщо хочеш чогось досягнути, потрібно чимось жертвувати», а також «Життя - це не ті дні, які минули, а ті, які запам'яталися».

Твої сильні сторони: я - вольова. Те, що задумала, намагаюся виконати і йду цілеспрямовано до мети.

Улюблена музика, фільм, книга: я меломан і слухаю різну музику. Фільм - «Білий полон», «Хатіко». Книги: «Таїс Афінська» Івана Ефремова.

Найкраще місце на землі: це рідна домівка в Івано-Франківську.

Щастя - це... : коли здорові мої рідні і друзі.
Довідка «ГК»:
Естафета 4×100 метрів

Командна дисципліна в легкоатлетичній програмі. Команда з чотирьох спортсменів повинна, передаючи естафетну паличку, пробігти 400 метрів і випередити на фініші суперників.

Естафета починається зі стартових позицій бігу на 400 метрів, і кожна команда всю дистанцію біжить по своїй доріжці. Дистанція складається з чотирьох етапів, передача палички наступному учаснику повинна здійснюватися в «коридорі» довжиною 20 метрів, спеціально відміченому на доріжках. Оптимальною вважається передача палички в останній третині коридору, що дозволяє одержувачу достатньо розігнатися і отримати естафету з ходу. У найкращому разі спортсмени передають один одному паличку, не знижуючи максимальної швидкості. Існує два основних способи передачі палички: паличка передається зверху вниз у відкриту долоню (так зазвичай передають збірні США) і знизу вверх (Україна, Росія). Найбільш поширена помилка, яка призводить до дискваліфікації команди, - передача палички за межами коридору. При втраті палички спортсмен може підібрати її і продовжити дистанцію з того ж місця, де він її покинув, не скорочуючи за рахунок цього дистанції.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: