Клод ЮНЕС: «Якщо є шанс потрапити на Олімпіаду, то треба ним скористатися»

16 лютого 14:22
Переглядів: 224
Default Image

Наприкінці січня у Парижі пройшов етап Кубка світу з фехтування на рапірах серед чоловіків «Міжнародний виклик Парижу». Кращим серед українців на цьому турнірі став студент Львівського державного університету фізичної культури Клод Юнес.

- Першими змагання у 2012 році для мене став етап Кубка світу у Парижі, -- розпочинає розмову Клод Юнес. На цьому етапі я з Ростиславом Герциком доволі непогано виступили. Він поступився за вихід у 1/32 фіналу, а я – за вихід у 1/16. Звісно, що результат міг бути набагато кращим. Однак тут варто сказати, що у цьому році для мене це були перші змагання… Загалом, результатом задоволений, бо вдалося набрати очки, завдяки яким можна потрапити на Олімпійські ігри. Також ми вибили нашого конкурента Хатоеля Маора, якого я переміг за вихід у 1/32 фіналу.

- Ти згадав про Олімпійські ігри. А як розцінюєш свої шанси на потрапляння в Лондон?


- Звісно, що шанси на те, аби поїхати в Лондон є. Враховуючи те, якщо німці і французи потраплять у командний залік, то залишиться одне місце, за яке буду боротися або я, або Ростислав Герцик. Зараз мене Герцик випереджає, здається, на 7-8 очок. Однак попереду у мене ще три старти, після яких усе може змінитися.

- Ти згадав Ростислава Герцика. Я так розумію, що ви з ним друзі?

- Так, справді, ми товаришуємо з ним із 12 років. Однак, не дивлячись на це, конкуренція між нами в спорті є. А поза спортом ми дружимо.

- Розкажи більш детальніше про наступний старт?


- Попереду змагання 19 лютого в іспанській Ла-Коруньї. Це один із етапів Кубка світу. Однак, більш важливішим буде Гран-прі Венеції. Зазвичай, виступ на Гран-Прі дає більше очок і туди приїжджають сильніші спортсмени. А третім етапом стане виступ в Німеччині у місті Бон. Саме після етапу Кубка світу у Німеччині стане зрозумілим те, хто виборов олімпійську ліцензію, а хто ні.

- А чому ти вибрав фехтування, а не інший вид спорту?

- Коли я був ще дитиною, то ходив на футбол, адже мій батько був віце-президентом футбольної команди. Тому з дитячих років я займався футболом і баскетболом. А коли ми переїхали до Львова я розпочав ходити на плавання, на яке ходив більше року. У сусідній залі була секція фехтування. Тоді саме мій теперішній тренер Сергій Адольфович Гаравський набирав учнів. Він, до речі, є дуже хорошим другом мого дядька, який колись також займався фехтуванням. Саме мій дядько порадив мені піти та спробувати свої сили у фехтуванні. Тому я ходив паралельно на фехтування і плавання. Та згодом мій тренер з фехтування мені поставив ультиматум: або плавання, або фехтування. Якраз тоді я дуже швидко влився у групу, дуже швидко почав засвоювати ази фехтування, в мене дуже все добре виходило, тому й залишився у фехтуванні. А вже через рік почав перемагати на дитячих змаганнях і так поступово влився у цей вид спорту.

- А скільки тобі було років, коли ти прийшов на фехтування?


- Мені було 12 років. Саме тоді я познайомився з Ростиславом Герциком. Відтоді, ми усюди разом. Як кажуть, вогонь і вода.

- Ти навчаєшся у Львівському державному університеті фізичної культури…

- Так, я навчаюся на п’ятому курсі магістратури денної форми навчання. На жаль, за перший семестр у мене було дуже мало часу, аби відвідувати навчання, адже йшла активна підготовка до чемпіонату світу. Мабуть, саме через у мене зараз виникли невеличкі проблеми з навчанням. Адже зимову сесію я мав би скласти до Нового року. Однак через напружений графік змагань це зробити не вдалося, тому зараз ще доскладую сесію. Залишилося скласти іспити ще з двох дисциплін. Добре, що викладачі йдуть назустріч та розуміють те, що я спортсмен і у мене дуже щільний тренувальний і змагальний графік.

- А які твої улюблені предмети?


- Є цікаві теми, особливо – «Методи дослідження у спорті». Зараз по цьому буду писати свою магістерську роботу. Цей предмет є дуже обов’язковим. Також дуже цікавим є предмет «Теорія і методика спорту вищих досягнень». Зараз мені викладач якраз дав завдання, я обрав лекцію «Тренер-психолог». Ця лекція мені дуже сподобалося, читав її з великим захопленням. Саме завдяки таким предметам вдається взнавати спорт із іншої сторони, так би мовити з середини. Наш факультет спорту базується на цих предметах.

- Повернемося до особистого. Звідки таке дивне ім’я та прізвище?


- Народився я у Львові, а потім ми поїхали на батьківщину мого батька в Ліван. Потім знову повернулися в Україну, коли мені було 11 років. Щодо мого ім’я, то Клод – це французьке ім’я, але в Лівані його дуже часто використовують. Мене назвали на честь мого дядька.

- Зараз у Ліван їздиш?

- Колись я навчався у цій країні, коли ще був дитиною. Востаннє у Ліван їздив 2006 року. На жаль, через важкі тренувальні сезони не вдається поїхати в Ліван. Адже літом у нас – чемпіонат Європи, далі тренувальний збір в Алушті, Універсіада та підготовка до чемпіонату світу.

- Життя спортсмена постійно на валізах, бо доводиться виступати на змаганнях у багатьох країнах світу. Ти рахував, у скількох країнах вже побував?

- Ой… Дуже багато країн об’їздив. Наприклад, якщо за рік країн десять, то можете собі тільки уявити у скількох країнах я побував.

- Екзотичні країни були?


- Так. Довелося побувати на Кубі. Там зовсім інше життя. Про Кубу кажуть, що це Острів Свободи. Так воно і є. За кліматичними умовами країна дуже гарна, люди привітні. З інших екзотичних країн можна виокремити Китай. Довелося побувати у цій країні, коли я їздив на Всесвітню Універсіаду у Шеньчжень. Китай я сприйняв зовсім по-іншому. До їхньої їжі ніяк не міг звикнути. Загалом, Універсіада у Шеньчжені була організована на дуже високому рівні.

- Ти згадав про їжу. За час виступів у різних країнах світу, яку найекзотичнішу страву довелося скуштувати?


- Таку страву довелося спробувати на Кубі. Це був величезний лобстер із рисом та креветками. А от коли я був у Кореї, то відчув на собі всю гостроту страв. Загалом, надаю перевагу східним кухням. Досі згадуються роки життя в Лівані. Тому зараз інколи люблю сходити в ресторани, де готують арабську їжу.

- Які сувеніри зазвичай привозиш з-за кордону?

- Особисто для себе люблю привозити горнятка. Адже коли до мене додому приходять гості і я для них роблю чай, вони відразу за горнятком можуть визначити, що я був у тій чи іншій країні світу. А от для друзів скуповую сувенірні магнітики. Також приводжу сувеніри для своєї мами. Це вже для мене стало традицією.

- Насамкінець, поділися своєю спортивною мрією…


- Якщо є шанс потрапити на Олімпіаду, то треба ним скористатися, поїхати на Олімпійські ігри і там виступити якомога краще. Звісно, що на Олімпіаду поїдуть всі найсильніші спортсмени і там будуть свої фаворити. Однак, не треба здаватися, а боротися тільки за перемогу.

 

 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: