Кому на вихід: 13 відставок минулого сезону

21 червня 11:41
Переглядів: 519
Default Image

«УФ» аналізує тренерські відставки минулого чемпіонату у першій лізі.

Нинішня першість була надзвичайно урожайною на тренерські відставки. Причому за різних обставин — наприклад, після того, як команда перемагала. Голови летіли і прогнозовано, і ні, у стані аутсайдерів та серед лідерів. «Український футбол» спробував розібратися в ситуації та ще раз нагадати вам про минулий сезон у такому ракурсі.

Микола ПРИСТАЙ («Енергетик», Бурштин)

8 тур. «Енергетик» — «Титан» — 0:2

Першій відставці сезону посприяло погане фінансове становище «Енергетика» і важкий психологічний стан головного тренера, який відверто зізнався, що не може знайти для гравців команди мотивацію. На момент відставки «Енергетик» перебував на передостанньому місці, поступившись у шести із восьми поєдинків. Команду відразу ж очолив Роман Покора, про якого буде далі...

Сам же Микола Семенович, набравшись у творчій відпустці позитивних емоцій, очолив безнадійне вже на той момент івано-франківське «Прикарпаття».

Сергій КАНДАУРОВ («Геліос», Харків)

10 тур. «Геліос» — ФК «львів» — 1:3

Це була третя поспіль поразка сонячних, після якої команда опинилася на 14 місці, хоча за добором виконавців та коштами, що вкладаються в команду, мала б принаймні бути в шістці. Відставка Сергія Кандаурова сталася тихо й спокійно. Як повідомлялося на офіційному сайті «Геліоса», тренер сам подав у відставку, хоча безпосередньо від Кандаурова ми так і не дочекалися ніяких слів. Де перебуває Сергій Вікторович нині, нам допоки не відомо, але в найближчий час ми спробуємо усунути цей недолік.

Олександр ДЕРИБЕРИН («Зірка», Кіровоград)

12 тур. «Нафтовик» — «Зірка» — 2:0

Цей фахівець не надто відомий в Україні, і його поява на містку кіровоградської «Зірки» нічого окрім стинання плечима не викликала. Зрештою, після катастрофічного старту (в 12 матчах 10 поразок) Дериберин подав у відставку, і команду очолив Анатолій Бузник. «Зірка» з горем навпіл дотягнула до зимової перерви, упродовж якої Бузник провів дуже потужну роботу, котра відразу ж дала результат — у весняній частині команді не було рівних, і вона посіла перше місце серед команд першої ліги за підсумками весняної частини.

Роман ПОКОРА («Енергетик», Бурштин

12 тур. «Енергетик» — «Закарпаття» — 2:1

Знаний у нашому футболі фахівець після чотирирічного перебування в Азербайджані повернувся на Україну, отримавши запрошення очолити бурштинський «Енергетик». З самого початку таке рішення мало певною мірою абсурдний вигляд, адже рівень Покори як тренера значно вищий, ніж рівень «Енергетика» як команди та клубу. Зрештою, роман Романа з «Енергетиком» був короткочасним — чотири матчі. Щоправда, тренер відразу ж засвідчив свій рівень, адже ці поєдинки команда нарешті провела на досить високому психологічному рівні, здобувши дві перемоги.

Анатолій БЕЛЯЙ («Фенікс-Іллічівець»)

16 тур.  «Фенікс-Іллічівець» — «Арсенал» — 2:4

Матч проти білоцерківців став останнім для Анатолія Беляя на посту головного тренера калінінців. На наступний матч проти армянського «Титану» команда не виїхала, отримавши технічну празку 0:3. Останні дні біля хворого, який взимку зрештою відійшов до іншого (та чи кращого?) світу, провів Іван Марущак. Цікаво, що саме Марущака й замінив Беляй навесні 2010 року, коли прийшов у команду. Неуспіх Анатолія Беляя біля керма калінінців не дивний. По-перше, у команди не було елементарних коштів, аби мати гідний вигляд, а по-друге, сам Беляй більше відомий як тренер молодих футболістів.

Івана Марущака брали як кандидата на посаду головного тренера команди «Жемчужина» (Ялта), котра й мала навесні 2011 року стартувати замість калінінців. Та ПФЛ зрештою зайняла принципову позицію і не допустила ялтинців, котрі всю зиму наполегливо готувалися до змагань. Зауваживши при цьому, що «Жемчужина» зможе дебютувати в українському футболі лише з нового чемпіонату й у другій лізі.

ЗМІНИ НА ПЕРЕПРАВІ

Взимку відразу чотири команди звільнили своїх тренерів

Ігор НАКОНЕЧНИЙ («Чорноморець», Одеса)

Одесити, вилетівши до першої ліги, навіть і не думали про щось інше, окрім як повернутися до елітного дивізіону відразу. За виконання цієї мети взявся Ігор Наконечний, фахівець, який основну свою тренерську діяльність проводив у Молдові та Азербайджані, а останні кілька років працював у структурі «Чорноморця» помічником головних тренерів. Можливо, керівництво очікувало від Ігора Анатолійовича якихось неймовірних результатів і впевненої ходи турнірною таблицею, але тренер не зміг цього дати. Натомість команда грала в досить обережний футбол, мало забиваючи і мало пропускаючи. Після першого кола у одеситів було найменше пропущених м'ячів у лізі й четверте місце.

Відчувалося, що одесити дещо поступаються таким командам, як ФК «Львів» та «Закарпаття», не говорячи вже про «Олександрію», і керівництво, вирішивши не ризикувати, запросило взимку іншого тренера — Романа Григорчука, який зрештою і виконав завдання. Цікаво, що за керівництва Наконечного одесити в 20 матчах забили 28 м'ячів, а під керівництвом Григорчука ті ж 28 м'ячів, але в 14 матчах. Наразі Ігор Анатолійович працює в тренерському штабі Романа Григорчука.

Михайло САВКА («Енергетик», Бурштин)

Ця відставка тісно пов'язана з попередньою, що відбулася у «Чорноморці». Свого часу Савка вже очолював «Енергетик» у важкій ситуації і зумів здобути з цим колективом вражаючого результату — шість перемог поспіль. Ось і цього року коуч довів свій високий клас. Підхопивши команду після Романа Покори, у восьми матчах, що залишалися до зимової перерви, бурштинці під його керівництвом здобули десять очок (серія із трьох перемог поспіль та однієї нічиї), опинившись зрештою на 14 місці.

І ось взимку, після того як у «Чорноморці» на зміну Наконечному прийшов Григорчук, Роман Йосипович запросив до себе Савку помічником, і той проміняв посаду головного тренера в бідній команді на посаду заступника у грошовитій. Очевидно, від Григорчука надійшла та сама пропозиція, від якої відмовитися нереально.

Сергій ПТАШНИК («Прикарпаття», Івано-Франківськ)

Кінцева ланка ланцюга. Після того, як Михайло Савка перебрався до Одеси, «Енергетик» очолив Сергій Пташник, який заради цієї, як потім виявилося сумнівної перспективи, залишив «Прикарпаття». Нагадаю, що на той момент активно йшли перемовини про придбання івано-франківського клубу структурами Ігоря Коломойського, але активність ця заключалася переважно в балачках. До справи ніяк не доходило. А тому Пташник обрав прийнятніший для себе варіант із сусіднім Бурштином, де грошей, хоч і не багато, але вони є. З «Прикарпаттям» розійшлися начебто полюбовно. Щоправда, тоді Пташник говорив, що Ревуцький повністю з ним ще не розрахувався, але в них джентельменська угода, і все буде нормально.

Геннадій ЛИТОВЧЕНКО («Динамо-2», Київ)

Останній матч перед зимовою перервою ніяк уже не міг вплинути на долю Геннадія Литовченко в динамівській структурі — Ігор Суркіс вже давно говорив про необхідність змін саме в цьому структурному підрозділі (дитячий футбол та проміжні сходинки між головною командою і ДЮФШ — дубль і «Динамо-2»). Вже досить давно в першій команді «Динамо» вихованців клубної школи немає. Хтось може згадати Ярмоленка, Зозулю, Кравця, Бойко, але перший перебрався до Києва у 18-річному віці вже після закінчення ДЮСШ, а троє інших... «Грають» — занадто гучне слово для характеристики їх перебування в «Динамо». Разом із Литовченком «погуркотів» і тренер дублю Володимир Мунтян. На їхнє місце прийшли молодші Олександр Хацкевич (дубль) та Андрій Гусін («Динамо-2»). Що вийде у них, а зокрема у Гусіна, видно буде пізніше, хоча б через півроку. Занадто вже захаращена команда «талантами», з якими, аби розгребтися, потрібен час.

Олександр СЕВИДОВ («Кримтеплиця», Молодіжне)

23 тур. «Зірка» — «Кримтеплиця» — 3:0

Попри таку велику поразку «тепличників», не вона стала наслідком відставки Олександра Севидова. Ініціатором її був сам тренер, який написав заяву на звільнення ще до матчу в Кіровограді. Як пояснював тоді Олександр Володимирович: «У нас із керівництвом клубу різне бачення на життя команди. Ми намагалися працювати по-європейськи, за найпрозорішою схемою: я написав список гравців, яких хотів бачити в команді, а власники клубу мали домовлятися. У підсумку практично нікого ми так і не придбали... Я не перекладаю провину на інших, однак у команді елементарний дефіцит футболістів».

Зрозуміло, що фахівець такого калібру довго без роботи не залишався, буквально відразу ж очоливши «Закарпаття», яке осиротіло після відходу Ігора Гамули.

Ігор ГАМУЛА («Закарпаття», Ужгород)

24 тур. «Закарпаття» — ФК «Львів» — 2:3

Під керівництвом Ігора Васильовича команда вилетіла із Прем'єр-ліги, встигнувши, щоправда, створити сенсацію, перемігши київське «Динамо». Керівництво клубу вирішило не рубати з плеча, продовживши роботу з фахівцем. У принципі, команда хоч і не демонструвала якоїсь надзвичайної гри, але за рахунок, мабуть, найсильнішого в лізі складу (багато гравців залишилися з прем'єр-ліги) трималася на третій позиції, на кілька пунктів відстаючи від бажаної другої сходинки. Друге коло ужгородці розпочали не дуже вдало, але й не провально — нічия, перемога і поразка. Але саме ось ця поразка й спричинила відставку. Хоча є підозра, здебільшого орієнтуючись на тон кількох інтерв'ю Ігоря Васильовича, що не все там було так просто.

Олександр Севидов, очоливши «Закарпаття», відразу ж дуже «високо» оцінив роботу, яку команда провела взимку під керівництвом Гамули: «Не знаю, що команда робила взиму, але з такою грою шансів повернутися до Прем'єр-ліги немає. Саме тому ми знімаємо це завдання із «Закарпаття».

Сергій ПТАШНИК («Енергетик», Бурштин)

25 тур. «Титан» — «Енергетик» — 0:1

Єдиний тренер, якого саме звільнили (тобто, не сам пішов, а президент попросив) після переможного матчу. Вікторія сталася в Армянську над місцевим «Титаном».

«Після Армянська команда повірила в себе». Саме такими словами розпочав наше тодішнє інтерв'ю Сергій Володимирович. В нього було багато оптимізму і радісних передчуттів. Як виявилося — зарано. На його місце запросили іншого фахівця, який опустив команду з 15 на плей-офівське 16 місце. Заради справедливості варто зазначити, що календар у бурштинців був напрочуд важкий.

Після звільнення Пташник дав ще одне інтерв'ю нашій газеті, в якому сказав, що головним своїм завданням на кінцівку чемпіонату вважає — нормально зустріти Пасху в колі сім'ї. Що ж, Пасха давно позаду. Пора б з'явитися Пташнику на футбольному обрії. Певен, що сказати йому у футболі є що.

Роман ПОКОРА («Геліос», Харків)

26 тур. «Геліос» — «Титан» — 2:2

Мабуть, найголовніший «пшик» цього чемпіонату. Роман Покора, покинувши задля роботи в Харкові Бурштин (в даному випадку слово «покинувши» цілком можна було б замінити на «кинувши» в жаргонному його значенні), отримав на руки все — гроші, умови, гравців, час. Завдання було наступне (це за словами самого Покори): упродовж цього чемпіонату награвати склад, а з наступного —розпочати боротьбу з претензіями на вихід до УПЛ.

Можна сказати, що для Романа Михайловича все складалося якнайкраще. Він очолив команду з 13 туру і мав ще вісім матчів, аби зрозуміти для себе, хто є хто. В нього була велечезна чотиримісячна перерва, аби зробити все так, як того хотілося. Його команда проводила збір у Туреччині і грала хороші спаринги, а це може собі дозволити не кожна команда першої ліги. Зрештою, коли Покору звільнили, «Геліос» перебував усе на тому ж 13-му місці...

Підсумовуючи вище сказане, зауважимо, що рекордсменом серед команд по тренерським відставкам є бурштинський «Енергетик» з яким цього сезону працювали відразу п'ятеро фахівців — Микола Пристай, Роман Покора, Михайло Савка, Сергій Пташник та Богдан Блавацький. Двох фахівців звільнив харківський «Геліос».

Щодо тренерів, то «вершин майстерності» в цьому контексті досягли Сергій Пташник та Роман Покора, яких звільняли двічі.

Говорячи про долі тренерів, то половина із них упродовж чемпіонату знаходила собі інші команди. Микола Пристай згодом очолив «Прикарпаття», Анатолій Беляй — чернігівську «Десну», Ігор Наконечний став помічником Григорчука у «Чорноморці», як і Михайло Савка, Олександр Севидов очолив «Закарпаття». Інша половина — не тренує. Сергій Кандауров, Олександр Дериберин, Роман Покора, Сергій Пташник, Геннадій Литвченко та Ігор Гамула нині без команд, але цілком можливо, що в новому сезоні ми знову побачимо їх прізвища в протоколах матчів та на шпальтах газет. А декого може й почуємо...

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: