Львів як центр виникнення польського футболу

02 січня 19:20
Переглядів: 708
Default Image

Від зародження футболу у Львові до створення перших клубів.

Отже, продовжуємо розповідь про витоки копаного м’яча в Галичині – колиски футболу України та Польщі.

Власне, поштовхом до започаткування життя клубів стала книга "Футбольна Асоціація" ("The Football Association"), яка в 1899 році була привезена до Львова в перекладеному варіанті з англійської мови.

Однієї біганини за м’ячем по дворах Лемберга галицькій молоді було замало, тому одразу по завершенні літніх канікул 1903 року учні першої і другої Реальної школи у Львові заснували футбольний клуб "Слава", який довгий час вважали і, помилково, продовжують вважати не тільки найстарішим клубом Галичини, але й Польщі. На щастя, знайшлись в новітній час об’єктивні історики, яким захотілось перевірити автентичність першості "Слави" як футбольного клубу Львова. І, о диво! Дослідники дійшли висновку, що насправді першим клубом польським та, зокрема львівським, є "Лєхія". Цей клуб заснували учні третьої та шостої гімназій також влітку 1903 року, проте на кілька днів швидше. Справа в тім, що у "Чарних" (на таку назву "Славу" в 1905 році було перейменовано через відповідний колір футболок команди) було набагато більше прихильників, ніж у "Лєхії", також вони були більшими активістами і їхні впливи мали неабияке значення. Таким чином вони і створили клубові імідж найстарішого в Галичині. "Лєхія" була командою, фактично прив’язаною до однієї соціальної групи, адже її членами були залізничники, тому й вболівальницьке коло у "лехістів" було меншим.

Цікаво, що досьогодні поляки признають "Краковію" як найстаріший клуб (червень, 1906), але з поправкою "який безперервно існує". Однак факт того, що польський футбол зародився у Львові, є безапеляційним.

А у 1904 році, за ініціативи доктора П’ясецького, учні четвертої гімназії створюють свій клуб – КГС (Клуб Гімнастично-Спортовий), який через три роки отримав назву "Поґонь". В міжвоєнні роки ЛКС (Львівський Клуб Спортовий) "Поґонь" буде найсильнішим клубом Польщі. "Поґонь" буде головним суперником "Чарних" у Львові. Саме поєдинки між цими непримиренними суперниками носитимуть статус дербі (очевидно, перше дербі на теренах сучасної України). Обидва колективи мали велику армію своїх не просто вболівальників, а фанатів, які в дні поєдинків ледь не на кулаках, в стилі теперішніх "хулз", намагались доводити силу улюбленої команди. Крім того, "повидляки" (народне назвисько "Чарних" через їхні червоно-чорні барви) та "поґоняци" мали власні футбольні арени. Причому, стадіон "Чарних", який носив ім’я знатного русино- та українофоба, польського шовініста, маршала та прем’єр-міністра Юзефа Пілсудського, вміщував на дві тисячі глядачів більше (12000), аніж арена "Поґоні" (Стадіон за Стрийською рогаткою міг розмістити на своїх трибунах 10 тисяч охочих).

Незважаючи на велику кількість симпатиків, "Чарні" в своїй історії так і не змогли досягти якихось висот. Найбільшим досягненням команди вважається восьме місце у чемпіонаті Польщі в 1929-му році. "Лєхія", у свою чергу, займала одного разу ( в 1931р.) 12-ту сходинку в таблиці. Четвертою відомою польською командою зі Львова є "Спарта", заснована у 1910-му році військовими шостого повітряного полку. Та все, чого добилася ця футбольна дружина – це фінал Кубка Польщі сезону-1925/26 рр.

Інша справа – "Поґонь". За всіма параметрами "погонячів" можна вважати раннім зразком великого клубу – це стосується як інфраструктури, так і всього… менеджменту команди. Смішно вживати такий англіцизм в нашому тексті, але так воно і є. Крім вже згаданої власної футбольної домівки на 10 тисяч глядачів та вболівальників, "Поґонь" вирізнялась фінансовою потужністю. Власником клубу можна вважати Людвіка Кухара, який також володів мережею кінотеатрів в Галичині. У 1907 році відбулось переформатування клубу, коли був затверджений герб і кольори команди. Впродовж року був напрацьований статут клубу, який згодом як прототип використали інші польські та європейські колективи.

Усі ці важливі компоненти мали впливи на результати команди. Незважаючи на те, що клуб проіснував до 1939-го року, він і нині залишається одним з найтитулованіших у Польщі – чотири чемпіонські титули (1922, 1923, 1925, 1926), три срібла (1932, 1933, 1935) і одна бронза (1913) – наслідки недовгого існування команди. Туга та ностальгія поляків за "Поґонню" настільки сильна, що за допомогою уряду Польщі та за сприяння Генерального Консульства Республіки Польща у Львові цей футбольний клуб був відновлений у січні 2009-го. У році 2010-му нова команда "Поґоні", зібрана в основному з українських юнаків та, частково, польських, здобули новий трофей в історичну скарбницю "біло-червоно-синіх": "поґоняци" стали чемпіонами Львова та виступили у фіналі Кубка Львова.

"Поґонь" - чемпіон Львова (2010)

Наразі не відомо, наскільки далеко нова "Поґонь" зможе зайти, проте наміри заявити команду на першість області мінімум, у власників клубу є. До того ж, у самій Польщі з величезним ентузіазмом сприйняли відновлення "Поґоні". Навіть збираються цілі групи фанатів, які готові приїжджати із сусідньої нам країни з метою підтримки команди. Паралельно, поляки виступають за відродження "Чарних", "Лєхії" та "Спарти". Тема зацікавила польських радикальних націоналістів, таких як "Всепольська молодь" ("Młodzież Wszechpolska"), які, таким чином, пропагують певну польську імперіалістичну ідеологію (головна теза "Львів – це Польща"). Звісно, з цього можна було б посміятися, якби не інцидент, який трапився 4 вересня 2010 року в Лодзі під час товариського матчу національних збірних Польщі та України. Тоді ініціативна група фанатів "Унії Тарнів" розгорнули перед матчем великий червоно-білий польський прапор з написом "Львів". На полотні також були зображені герби "Чарних", "Лєхії", "Поґоні", довоєнний герб міста та Польський державний герб. Провокацію начебто зірвав голова ФФУ Григорій Суркіс, який виставив ультиматум: або банер буде знятий або збірна України не вийде на поле. Конфлікт вдалось розв’язати мирно і полотно прибрали зі трибун…

Крім згаданих "Чарних", "Лєхії" та "Поґоні", четвертою львівською гордістю у чемпіонаті Польщі була "Гасмонея" - Жидівський спортивний клуб у Львові. Клуб, заснований 1908 року, був одним з чотирьох львівських команд, які брали участь у найвищій футбольній лізі Польщі. Там "Гасмонея" провела два сезони - 1927 року (11 місце) та 1928 року (13 місце і виліт).

До 1919 року команди виступали в Австрійському союзі копаного м’яча, поки у Варшаві не був заснований Польський футбольний союз (ПЗПН). Мало хто знає, що його "пращуром" був Футбольний Союз Галичини, який діяв у рамках Австро-Угорської імперії і був заснований ще 1911-го року. Перший чемпіонат Польщі відбудеться у 1920 році, тоді ж будуть функціонувати і окружні ліги (тепер – друга ліга Польщі). В той час було п’ять округів (львівський, лодзький, варшавський, краківський, познанський, а до 1923 року додадуться любельський, вільнюський, верхньошльонський і торунський), переможці яких розігрували в стадії плей-оф між собою путівки до вищого дивізіону чемпіонату.

Як бачимо, багатонародна Галичина дарувала можливість в неспокійні часи революцій та війн представникам різних націй проявляти своє альтер-еґо і в спорті, головно у футболі. І поляки, і євреї, і галицькі русини (чи то пак, галицькі українці) навіть у роки, здавалось би, найбільш конфліктні між різними етносами, з’ясовували стосунки по-спортивному, доволі толерантно. Футбол став вже тоді тим видом спорту, коли поляки, українці та євреї Галичини переставали між собою чубитись і бігли на грище підтримати своїх.

Була така дружина і в галицьких українців. Нею стало Спортове Товариство "Україна" - найкращий і найбільший український футбольний клуб за всю історію польського футболу…

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: