Мар’ян Швед: "У Прем’єр-лізі зовсім інший рівень футболу"

06 березня 13:43
Переглядів: 192
Швед

Перший офіційний поєдинок «Карпат» у 2015 році, незважаючи на провальний початок протистояння з вічно незручним донецьким «Металургом», залишив приємне враження. Підопічні Ігоря Йовічевіча проявили бійцівський характер і не тільки врятували нічию (1:1), а й були значно ближчими до перемоги, ніж суперник. 

Особливо потішив той факт, що у складі «зелено-білих» дебютувало одразу троє новачків, яким лише по 17–18 років і головне, усі вони є вихованцями клубних футбольних шкіл. Хлопці каші явно не зіпсували. Один із них, атакувальний півзахисник Мар’ян Швед, батько якого Василь Швед на початку 2000-их грав у лінії нападу «Карпат», відповів на питання UA-Футбол.

– Мар’яне, які враження у тебе від твого першого матчу в Прем’єр-лізі?
– Дуже хороші. Зіграли ми непогано, хоча й пропустили швидкий гол. Але зуміли швидко взяти себе в руки і в подальшому діяли добре. Рахунок 1:1 цілком прийнятний, тим більше, що ми грали на чужому полі проти донецького «Металурга», сильного і традиційно незручного для «Карпат» суперника. Тому гра залишила у мене та й у партнерів позитивні враження.

– Перед грою хвилювання мало місце?
– Так, звичайно. Це ж Прем’єр-ліга, футбол на найвищому рівні. Вгамувати емоції не так просто, тому й хвилювався перед грою. Трохи переживання були і на перших хвилинах гри, але досить швидко все пройшло – гра мене захопила і думав лише про те, як грати, як бути корисним команді.

– Зазвичай молоді гравці свій перший матч на такому високому рівні проводять, вийшовши на заміну. Ти ж розпочав гру у стартовому складі і провів на полі всі 90 хвилин. Коли ти дізнався про те, що гратимеш з перших хвилин?
– Як і всі решта гравців, на установці, коли тренер назвав склад.

– Але Ігор Йовічевіч на післяматчевій прес-конференції сказав, що і ти, і Діма Кльоц здогадувалися, що вийдете у стартовому складі, тому таке його рішення не стало для вас несподіванкою.
– Ну як здогадувався? Ми на зборах часто грали і я також не один раз виходив на ігри з перших хвилин. Так було і в останньому спарингу проти дніпродзержинської «Сталі». Але ж то були товариські матчі, а тут офіційна гра чемпіонату країни в Прем’єр-лізі. Як я міг бути впевненим у тому, що мене стовідсотково поставлять у стартовий склад?...

– Яким було твоє персональне завдання на гру?
– Я грав на правому фланзі. Нічого особливо мені тренер перед грою не казав. Була загальна установка для всієї команди. Я повинен був загострювати гру – проходити вперед по своєму флангу, прострілювати, робити навіси в штрафний, коли буде хороша позиція для удару, бити по воротах. Більше нічого мені головний тренер не казав.

– Наприкінці матчу у тебе була реальна можливість відзначитися забитим м’ячем, який з 99-відсотковою ймовірністю приніс би команді вольову перемогу, але ти не влучив у ворота...
– Так, момент був дійсно дуже хороший. Артур Карноза віддав мені передачу і мав забивати. Шкода, але я пробив вище воріт. Чому? М’яч був не дуже зручний – погано ліг на ногу, тому й удар вийшов над поперечиною.

– По твоїй реакції було видно, що ти страшенно засмутився.
– Звичайно, адже таких моментів у грі буває не так багато, а тут ще й кінець гри і рахунок нічийний.

– Коли виходив на поле, незважаючи, що це для тебе була дебютна гра, хотів відзначитися забитим м’ячем?
– Так, звичайно, я завжди хочу забити, у кожній грі, а тим більше, на такому рівні, як Прем’єр-ліга. Та й не тільки я, кожен гравець, який виходить на поле, хоче забити – в цьому ж суть гри в футбол.

– Ти особисто від чого більше отримуєш задоволення – від забитого голу чи від результативної передачі?
– Як я вже казав, забивати я люблю, хочу і намагаюся це робити в кожній зустрічі, незалежно від її статусу. Однак коли у грі партнер знаходиться у більш зручній позиції, ніж я, то завжди віддам йому передачу. Головне – перемога команди, тому кожному голу, незалежно, я його забив чи хтось з партнерів, я радітиму однаково. Бо який толк від моїх голів, коли моя команда не обіграла суперника. Найважливіше у футболі для кожного гравця – принести користь команді і я не є винятком з цього неписаного правила.

– Як би ти оцінив свій перший поєдинок у Прем’єр-лізі?
– (Трохи подумавши) Думаю, зіграв не погано. В усякому разі, як на перший раз, то напевне може бути. Та й команда загалом зіграла нормально і результат також хороший.

– А виграти цей матч, на твою думку, «Карпати» могли?
– Звичайно, що могли, адже хоча ми й пропустили на самому початку гри, у нас було набагато більше гольових моментів, ніж у «Металурга». Але й нічия, вважаю, також непогано.

– Слідуюча гра у «Карпат» проти «Дніпра», тож наступний суперник ще більш сильний.
– Погоджуюся з вами. Напевне, буде ще більш важко, ніж з «Металургом». Але ми будемо старатися зіграти якомога краще і зробимо все, щоб добитися позитивного результату. Гра буде на нашому полі, тож маємо надію, що вболівальники прийдуть і нас підтримають – це повинно нам допомогти.

– «Дніпро» зараз у хорошій формі. Зокрема, в останній грі розгромив «Волинь» з рахунком 5:0. Тож, чи немає страху перед командою Мирона Маркевича?
– Звичайно, ми розуміємо, що «Дніпро» дуже сильний суперник і проти нього грати важко будь кому. Команда успішно грає не лише в чемпіонаті України, а й в Лізі Європи також. Та й склад у них дуже сильний, так що легко нам не буде. Страх чи то може мандраж трохи є, але це тільки до матчу. Як тільки гра розпочнеться, все одразу пройде. Так що будемо грати і спробуємо відібрати у них очки.

– Ти раніше навіть жодного разу не грав за молодіжний склад «Карпат» і так сталося, що стрибнув одразу з першості України U-19 в Прем’єр-лігу. Різниця велика?
– Навіть дуже. У Прем’єр-лізі зовсім інший рівень футболу – значно сильніші команди, багато дуже хороших і досвідчених гравців, які все розуміють з півслова і з якими значно легше грати, ніж у U-19.

– Але ж і суперники тут іншого рівня...
– Так звичайно, не до порівняння сильніші. Тут дуже щільно пресингують, не дозволяють спокійно приймати м’яч, майже не дають часу подумати, як зіграти далі – все треба робити в рази швидше, ніж це відбувається у юнацькому футболі. Але ж так і має бути – це ж Прем’єр-ліга.

– І як ти себе почуваєш у дорослому футболі? Ти вже зіграв серію матчів за першу команду «Карпат» на зборах, а тепер і в чемпіонаті України. Чи можна сказати, що ти потроху адаптуєшся до виступів на такому високому рівні?
– Думаю, що так.

– А фізично тобі не важко боротися з дорослими дядьками? Адже тобі лише 17 років.
– Все нормально. Функціонально я почуваюся досить добре. З «Металургом» зіграв усі 90 хвилин і не скажу, що після матчу був повністю виснажений. Ні, втомився дуже сильно. Але такого, щоб прямо вмирав, не було. Ми дуже добре попрацювали на зборах в Туреччині. Тренери давали нам великі навантаження, тож вся команда фізично готова добре. У грі з «Металургом» це відчувалося. В останні півгодини матчу ми їх перегравали не лише завдяки тому, що мали на одного гравця більше, а й через те, що у нас було більше сил. Впевнений, нам хороша робота на зборах допоможе і наступних іграх чемпіонату. Головне, грати в свій футбол, отримувати від нього задоволення, добиватися хороших результатів і приносити радість нашим вболівальникам.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити