Мар'ян Закальницький: "На останніх кілометрах більше думав про командний результат"

21 травня 14:00
Переглядів: 143
Мар

Мар'ян Закальницький з Калущини, що завоював "срібло" в команді на нещодавньому чемпіонаті світу зі спортивної ходьби у Римі, а також його перший тренер Микола Богоносюк з Калуської ДЮСШ розказали про успіхи спортсмена.

- Пане Миколо, розкажіть, як Мар'ян почав займатись у вас.

- Мар’ян прийшов у нашу ДЮСШ з Верхнянської школи разом зі своїм двоюрідним братом Тарасом Закальницьким, коли навчався в 9 класі. Працюючи з ними, я спочатку чомусь вірив, що в Тараса є більші можливості, ніж в Мар’яна. Однак згодом зрозумів і визнав свою помилку.

Тарас у свій час закинув спорт, а Мар’ян завжди горів бажанням займатися, виступати на змаганнях та добиватися позитивних результатів. Його наполегливі тренуванні та завзятість вражали. Тож, коли Мар’ян навчався на третьому курсі Калуського політехнічного коледжу і вже виконав норматив кандидата у майстри спорту зі спортивної ходьби та відібрався на Кубок Європи, ми з ним почали шукати спортивний заклад і нового тренера, з яким юнак міг би поліпшувати свої досягнення.

Будь-кому передавати Мар’яна не хотілося, а справжнім професіоналом вважав тренера Київського обласного центру олімпійської підготовки Олександра Шевченка, що зараз тренує національну збірну з легкої атлетики. До того ж у цьому закладі інтернатного типу в Білоцерківському районі Київської області створені умови для безкоштовного проживання, харчування й тренування. Мар’ян був не проти. Але коли я зустрівся Олександром Миколайовичем, то він висунув свої умови. Тренер сказав, що візьме Мар’яна до КОЦОП, займатиметься з ним, даватиме юнакові необхідні знання та сприятиме у фінансуванні його поїздок на різні змагання, якщо він погодиться виступати виключно за цей заклад і Київську область, а не ділитися очками від своїх досягнень з Івано-Франківщиною.

Ми віддали перевагу не очковому заліку, а тому, щоб розвитку скорохода. Але, як бачите, таке рішення виявилось правильним. Мар’ян у ще зовсім молодому віці відібрався на командний чемпіонат світу зі спортивної ходьби на 50 км і, будучи дебютантом цих змагань серед дорослих спортсменів, виборов срібну медаль.

- Мар’яне, норматив кандидата у майстри спорту України ти виконав, коли навчався і займався спортивною ходьбою в Калуші. А на яких змаганнях і де здобув звання майстра спорту і майстра спорту міжнародного класу?

- Так склалося, що ці два досягнення пов’язані з Івано-Франківськом. Тут у жовтні 2014 року, коли я тільки з вікової групи юніорів перейшов до молоді та дебютував на чемпіонаті України серед дорослих і молоді, здобув звання майстра спорту, подолавши цю дистанцію за 4 год. 07 хв. 08 сек. при нормативі для МСУ 4:25:00. А восени минулого року в Івано-Франківську на аналогічному чемпіонаті України посів третє місце серед чоловіків з результатом 3:57:18, виконавши норматив майстра спорту міжнародного класу (4:00:00) та виборовши путівку в Рим на командний чемпіонат світу зі спортивної ходьби на 50 км.

У березні цього року тут же проводився зимовий чемпіонат України зі спортивної ходьби серед дорослих, молоді, юніорів та юнаків. Я теж брав у ньому участь. Йшов дистанцію 35 км і став чемпіоном України серед молоді, перевиконавши норматив МСУ майже на 10 хв.

- Де ти зараз навчаєшся?

- Я зараз навчаюсь на третьому курсі Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Там дуже цінують студентів-спортсменів і йдуть назустріч кожному, хто викликається на навчально-тренувальні збори чи їде на змагання.

- На командному чемпіонаті світу зі спортивної ходьби на 50 км, який був відбірковим на Олімпійські ігри 2016 року, Україну представляли п’ять спортсменів, які ще й боролися між собою за три олімпійські ліцензії. Серед них ти був наймолодшим?

- Наскільки мені відомо, я був наймолодшим серед усіх учасників чемпіонату. На рівні дорослих виступав вперше на таких змаганнях. В індивідуальному заліку посів 29 місце, але серед українців фінішував четвертим і, на жаль, не здобув олімпійську ліцензію на Ігри-2016 в Ріо-де-Жанейро.

- Однак українські атлети, в тому числі й ти, довели, що в спортивній ходьбі на 50 км є одними з найсильніших у світі. У командному заліку ви стали срібними призерами, тому в загальному успіху збірної є і твій внесок.

- Безперечно, кожен старався виступити якнайкраще. Адже дистанція довга, і під час ходьби в спортсменів можуть виникати різні проблеми. У Римі багато хто так і не зміг дійти до фінішу, а 15 скороходів судді дискваліфікували.

Погода і траса там не дуже сприяли швидкій ходьбі. Долаючи дистанцію, я намагався дотримуватися виробленої з тренером тактики і його вказівок. Головна з них полягала в тому, щоб проходити кожен кілометр траси приблизно за 4 хв. 40 сек. До 35 км цього темпу дотримувався, а потім самопочуття погіршилося і доводилося переборювати і біль, і втому, щоб дійти до фінішу з непоганим результатом. Адже якщо б одного з колег по українській збірній, який йшов попереду і вже мав два технічні попередження, судді дискваліфікували, то ми могли й не стати призерами.

Одним словом, на останніх кілометрах дистанції я вже більше думав не про особистий, а командний результат. Тому радий, що все у нас на чемпіонаті світу склалося добре.

- А ти ще можеш поїхати на Олімпіаду-2016 у випадку форс-мажорної ситуації?

- На сьогодні в національній збірній команді України зі спортивної ходьби на 50 км я перебуваю на найвищій позиції в списку резервістів на поїздку в Ріо-де-Жанейро. А практично потрапити на Олімпіаду можу при умові, якщо хтось із трьох спортсменів, котрі здобули ліцензії, захворіє, отримає травму чи буде дискваліфікований.

- Які твої найближчі плани?

- Зараз я з групою спортсменів, з якими займаюся у тренера Олександра Шевченка, їду у Ворохту на двотижневі навчально-відновлювальні збори. А надалі хочемо з наставником продовжити тренування на базі КОЦОП, роблячи акцент на спортивній ходьбі на 20 км, щоб на змаганнях випробувати мої потенційні можливості на цій дистанції.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити