"Матчі з "Динамо" для нас завжди були принциповими і почесними"

11 березня 19:00
Переглядів: 126
Карпати

Ще десятиліття тому він був однією з головних зірок «Карпат». Чимало львів’ян ходили «на Сучкова» і насолоджувалися грою білоруського вінгера. Його шалені подачі з лівого флангу і запальний характер вирізняли Аляксєя з-поміж інших. Дует Сучкова і Батісти вже можна називати легендарним. Один з найяскравіших епізодів у протистояннях «Карпат» і «Динамо» стався майже десять років тому саме за участю білорусько-бразильської пари. 

– Для мене той матч у листопаді 2006-го є одним з найулюбленіших у футболці «Карпат», – згадує Аляксєй Сучков. – Ми поступалися з рахунком 0:1 на «Україні», йшли заключні хвилини зустрічі з киянами. На 88-й хвилині м’яч опинився на лівому фланзі після того, як Олександр Шовковський нейтралізував загрозу біля своїх воріт. Я підняв голову і побачив Батісту, який набігав у штрафний майданчик. Вирішив подати на голову бразильцю, який і вколотив м’яч у сітку.

– Ваш дует наводив жах на суперників «Карпат», що повернулися тоді з першої ліги...
– Почали ми ще у нижчому дивізіоні, коли Батіста з моїх передач забивав вищоліговим командам в Кубку України. Пригадую, як він забив «Ворсклі» після мого пасу. Хоч за межами поля ми часто сварилися з бразильцем, але під час ігор ми на підсвідомому рівні відчували одне одного. Найбільше мені запам’яталася гра з «Шахтарем» на Кубок. Це неймовірний матч, в якому ми перемогли з рахунком 1:0. Мені вдалося прострілити, а Вільям відправив м’яч у ворота. Користуючись нагодою, хотів би щиро подякувати тим 30 тисячам вболівальників, які прийшли на стадіон. Пройшло багато років, а я ще й зараз пам’ятаю чашу «України» у вогні після матчу. Львів’яни тоді створили неймовірну атмосферу. 

– У матчі з «Динамо» у 2006-му вже через хвилину після того, як Батіста зрівняв рахунок, Віталій Годулян вилучив вас з поля...
– Я отримав другу жовту картку. Що вдієш – це емоції. Я пішов за ворота до підтрибунних приміщень і спостерігав за останніми хвилинами звідти. На щастя, ми вистояли, а я понісся назад на поле до хлопців.

– Ти слідкуєш за тим, як справи зараз у «Карпат»?
– Так, звичайно. Я постійно дивлюся, як зіграла команда, відвідую офіційний сайт клубу. Переживаю за свою колишню команду і завжди бажаю їй успіхів. Знаю про переїзд на сучасний стадіон. Вважаю, що це великий плюс для клубу. А ще додатковий комфорт для вболівальників. 

– На матчі з «Динамо» команду не потрібно було додатково налаштовувати?
– Тренерському штабу справді не обов’язково було нас мотивувати. З «Динамо» завжди було цікаво грати. Для «Карпат» такі матчі були особливо принциповими і почесними. Київський клуб – це гранд і чемпіон, а ми були командою, яка завжди билася до кінця. По-іншому бути не могло.

– Зустрічі із співвітчизниками Валентином Белькевичем і Олександром Хацкевичем були додатковою мотивацією для вас?
– Це зірки того часу, великі гравці. Белькевич і Хацкевич – особливі футболісти. Крім того, в складі «Динамо» було достатньо виконавців, які грали на дуже високому рівні. 

– У 2003-му «Карпати» приймали «Динамо» і на початку зустрічі вигравали з рахунком 2:0, але в підсумку поступилися 3:4...
– Про той матч спогади в мене не найкращі. Наставник «Карпат» Мирон Маркевич повісив усіх собак на мене. Мовляв, я винен в тому, що ми програли. 

– Матч, що відбудеться у п’ятницу на «Арені Львів» матимете нагоду дивитися?
– У мене є «тарілка», обов’язково чекатиму на матч. Бажаю «Карпатам» перемоги. А ще хочу звернутися до вболівальників – будьте завжди з командою. У горі і в радості. Ніколи не забуду, як фанати подорожували за нами у найвіддаленіші куточки України. Пригадую, як вони зустрічали нас у місті навіть після поразок. Повірте, це дорогого вартує. Коли ти відчуваєш за спиною підтримку в абсолютно всіх матчах – це надихає.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити