Мілетій Бальчос: "Слова Шевченка про ФК "Прикарпаття" - непристойні"

20 травня 11:59
Переглядів: 357
бальчос

Нещодавно екс-президент ФК «Прикарпаття» Олександр Шевченко в одній із своїх передвиборчих промов зробив заяву стосовно причин, через які головний футбольний клуб Івано-Франківщини два роки тому втратив свій професіональний статус. Наскільки сказане в цій заяві відповідає дійсності, нам погодився розповісти Президент ПФЛ Мілетій Володимирович Бальчос .

- Мілетію Володимировичу, чи пам’ятаєте Ви той час, коли ФК «Прикарпаття» втратив свій пофесіональний статус?

- Ви знаєте, я досить часто згадую ті часи. І, мабуть, не тому, що мені дуже хочеться їх пригадувати, а навпаки. Просто це саме той з періодів моєї роботи у футболі, коли було витрачено дуже багато зусиль для того, щоб вивести на нормальний професіональний рівень футбольний клуб, але, на жаль, так сталося, що цього не вдалося зробити. Мінімум півтора роки спільними зусиллями ПФЛ, міської адміністрації Івано-Франківська, робітників клубу та за участі тодішнього голови Федерації Суркіса Г.М. ми дуже в жорсткому режимі працювали над тим, щоб ФК «Прикарпаття» мав пристойний вигляд і відповідав вимогам, що висуваються до професіонального футбольного клубу. Але так трапилося, що наші зусилля залишилися марними і фінал цієї історії виявився сумним. Я маю повне право так казати, адже на адресу ПФЛ та ФФУ висловлювання Олександра Шевченка, м’яко кажучи, не відповідають реальному перебігу подій.

- На Вашу думку, що безпосередньо призвело до втрати професіонального статусу «Прикарпаттям»?

- Основна причина полягає у тому, що фінансування клубу практично було відсутнє. І це призвело до того, що Комітет ФФУ з атестування футбольних клубів прийняв рішення не видавати атестат ФК « Прикарпаття». Відразу виникає питання: що цьому передувало? Ми знаємо, що між ТОВ «Скорзонера» та міською владою м. Івано-Франківськ було укладено договір про правонаступництво. ФК «Прикарпаття» переходив у власність ТОВ «Скорзонера», а останнє, відповідно в особі керівника О. Шевченка, взяло на себе обов’язки з управління цим клубом. Управління – значить фінансування. Були обіцянки про інвестиції в клуб у розмірі 60 млн. гривень протягом 5 років. Було також укладено договір, згідно з яким міська рада Івано-Франківська передавала стадіон та земельну ділянку, на якій він розташовувався, у власність новоутвореного товариства. Відверто кажучи, я не пригадую інших прикладів в Україні, де міська влада передавала таку земельну ділянку майже в центрі міста у власність приватного товариства. Розподіл часток інвесторів становив 61% на 39% на користь ТОВ «Скорзонера».

- У якому стані на момент укладення цього договору був стадіон «Рух» в м. Івано-Франківськ?

- Слід сказати, що на той час я неодноразово бував в Івано-Франківську, знайомився з інфраструктурою і бачив, що стадіон досить добре забезпечувався. Опалення було, гаряча вода, персонал отримував заробітну плату. Загалом було все необхідне для, щоб стадіон «Рух» нормально функціонував.

- Як Ви тоді ставилися до ідеї фінансування ФК за такою моделлю?

- Скажімо так: у мене піднявся настрій від того, що нарешті в Івано-Франківську буде достойний професіональний футбольний клуб, який матиме дуже сильний статутний фонд на рівні команд Прем’єр-ліги. Було укладено договір, але, на жаль, сталося не так, як гадалося. В той час я приїздив до Івано-Франківська, виступав на сесії міської Ради, переконував депутатів в доцільності такої співпраці і зустрічався з Олександром Шевченком. Але після спілкування з ним в мене залишилося враження примарності того, що заплановане реалізуватиметься, адже ось перше, що він мені сказав: «Я людина абсолютно байдужа до футболу, де взяти кошти - не знаю, якщо щось знайду, то виділю».

- З чого почалася і чим закінчилася діяльність нового керівництва клубу?

- Коли почався новий сезон, то борги із заробітної плати футболістам та працівникам клубу складали приблизно 5-7 млн. гривень. Але тоді Комітет з атестування ФФУ все ж таки видав атестат на участь у чемпіонаті сезону 2011-2012 років. Тоді від керівництва клубу в особі Олександра Шевченка надходили гарантійні листи і я часто спілкувався з ним з цього приводу, йшов на зустріч, з розумінням ставлячись до тих проблем, про які він говорив. Але гарантійні листи залишилися гарантійними листами. Мені не відомо, яку суму витратив Олександр Шевченко, але знаю, що борги за рік складали вже більш, ніж 10 мільйонів гривень. І в цій ситуації знову ж таки лунали одні обіцянки та надходили гарантійні листи. Перед сезоном 2012-2013 Комітет з атестування, взявши до уваги велику заборгованість клубу перед персоналом, прийняв рішення не видавати «Прикарпаттю» атестат для участі у змаганнях серед професіональних команд. Хоча моя позиція на засіданні Комітету була такою, що можна зробити паузу та ще трохи почекати. Але все ж таки це справедливо, якщо люди півтора року не виконують своїх обіцянок і вже природнім шляхом почалася руйнація стадіону, тому що не було вже ні опалення, ні гарячої води, бо існували борги перед комунальним господарством.

- В нещодавній заяві Олександра Шевченка було озвучено дві тези, які потребують уточнення. Перша – це те, що ПФЛ виставила ФК «Прикарпаття» борг у сумі 20 млн. грн. і друга теза – те, що саме згідно з рішенням Ліги, клуб втратив статус професіонального. 

- Я не думаю, що у даному випадку пан Шевченко керується якимись документами, які б підтвердили, що ми виставляли претензії на 20 млн. гривень. По-перше, ми не маємо права це робити. Ми у праві вимагати від клубів беззаперечного виконання своїх зобов’язань, які вони брали на себе, вступаючи до ПФЛ згідно зі статутними та регламентними нормами. У даному випадку цифра в 20 млн. для мене дивна новина. Справді, ми писали листи, де просили: ліквідуйте заборгованість по заробітній платі перед футболістами та працівниками клубу і про це є рішення відповідних дисциплінарних органів правосуддя Федерації Футболу України. На адресу ПФЛ надходило багато звернень щодо заборгованостей, у тому числі колективних. Звичайно, що виконуючи свої функції із захисту інтересів футболістів, працівників клубів, ми говорили про те, що потрібно ліквідувати борги, надавали для цього час, але при цьому дуже багато разів йшли назустріч клубу, дозволяючи розтермінування та реструктуризацію боргів. А говорити, що ми виставляли такі рахунки на 20 млн. гривень – це просто смішно. На мій погляд, казати такі речі – це навіть непристойно після всіх подій, що відбувалися у сенсі допомоги цьому футбольному клубу.

- Як Ви вважаєте, чи є перспектива, що професіональний футбол на Прикарпатті відродиться?

- Зараз на це питання дуже тяжко відповісти. Ви знаєте, яка складна політична та економічна ситуація в Україні. А для того, щоб утримувати професіональний футбольний клуб, потрібні немаленькі кошти. І єдине, що може сприяти відновленню професійного футболу на Прикарпатті та безпосередньо в Івано-Франківську – це поява такого собі камікадзе - в доброму розумінні цього слова. Тобто, поява людини, яка буде розуміти, що футбол – це один із засобів пропаганди миру та відволікання людей від тих неприємностей,які зараз відбуваються навколо нас. Людини, яка буде вкладати кошти в розвиток та утворення професіонального футбольного клубу. На сьогоднішній день, я думаю, що це із розряду фантастики і на перспективу відродження професіонального футболу без підтримки держави - неможливе. Насамперед, повинна мати місце активна позиція місцевої влади та самоврядування. І останнє слово тут належить уболівальникам та фан-клубам.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити