Михайло Овчар: "Наші можливості знають і нам довіряють"

21 липня 14:11
Переглядів: 144
гол

Член комітету жіночого футболу України Михайло Михайлович Овчар поділився своїм баченням у розвитку найпопулярнішого виду спорту серед представниць прекрасної статті.

Розвиток футболу загалом і розвиток жіночого футболу, який в Україні надалі перебуває на етапі свого становлення, зокрема, потребує професіонального підходу, який здатні забезпечити, звісно, тільки справжні професіонали своєї справи, такі як добре відома та шанована футбольна особистість Михайло Овчар – успішний як футболіст, як футбольний арбітр і як футбольний функціонер. Свої професійні якості Михайло Михайлович сповна проявив, у тому числі, впродовж багатьох років активно розвиваючи жіночий футбол на Прикарпатті та досягаючи з місцевими жіночими та дівочими командами гучних звитяг на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Михайло Овчар, який сьогодні є членом Комітету жіночого футболу України, люб’язно погодився в інтерв’ю для тижневика "ФутболПростір" відповісти на запитання стосовно попереднього періоду роботи у жіночому футболі, зокрема цьогорічного, а також поділився своїм баченням пріоритетів у подальшому розвитку та популяризації футболу представниць прекрасної статі. 

– Пане Михайле, розкажіть, будь ласка, наскільки було важко започаткувати та розвивати дівочий і жіночий футбол на Івано-Франківщині? Завдяки чому вдавалося досягати престижних турнірних вершин однією з провідних свого часу жіночих команд України калуським "Нафтохіміком"? 
– Ідея розвивати жіночий футбол на наших теренах належить тодішньому президенту футбольного клубу "Спартак" (Івано-Франківськ) Сергію Вікторовичу Чмихалову. Саме завдяки йому 2003-го року у структурі клубу було створено жіночу футбольну команду. Я працював спортивним директором клубу і мені було доручено організувати роботу у цьому напрямку. Хочу зауважити, що на той час я мав уяву про жіночий футбол тільки як арбітр, адже у 90-их роках працював на кількох міжнародних матчах жіночих команд, а також на одному з фінальних матчів Кубка України серед жінок. Я звернувся до тодішнього голови Комітету жіночого футболу з просьбою порекомендувати нам тренера, який би зміг сформувати жіночу команду та підготувати її до участі в наступному році у чемпіонаті України. Він порадив звернутися до одного з київських тренерів. Я так і зробив. Розраховуючи на кваліфіковану результативну роботу, клуб забезпечив належні умови як для підготовки команди, так і для наставника особисто. А от тренер нас підвів, із поставленою перед ним задачею не впорався – коли прийшов час знайомитися з командою, стало зрозуміло, що він її, як слід, не сформував. Тож довелося його звільнити. 

Та невдовзі ситуація стала змінюватися на краще. У лютому наступного року у клуб зателефонував і запропонував послуги у формуванні команди інший спеціаліст – Леонід Чернов. Ми погодилися і незабаром він приступив до роботи. Разом із ним приїхали футболістки, здебільшого з Києва. Хоча основою новоствореної команди стали приїжджі гравці, та до навчально-тренувального процесу було залучено і кількох перспективних місцевих дівчат, зокрема, Христину Ботюк і Христину Пасічник з Івано-Франківська, Наталію Ліщину з Долини. У 2004-му році команда дебютувала у чемпіонаті України і виступила досить успішно. 

Водночас ми добре розуміли, що на приїжджих гравців і наставників довго розраховувати не можна, тому помічником головного тренера став працювати місцевий фахівець Валерій Сушко, який знайомився зі жіночим футболом і активно працював над залученням до занять місцевих дівчат. 

Згодом було зробено ще один важливий крок – в івано-франківській ДЮСШ № 3 відкрили групи дівочого футболу і ми уклали угоду про співпрацю, тобто, стали займатися підготовкою резерву (на потреби школи виділяли екіпіровку, інвентар, кошти для виїздів на турніри). Таким чином, було створено структуру жіночого футбольного клубу. І позитивних результатів проведеної роботи довго чекати не довелося. Як відомо, команда ставала бронзовим, срібним призером у вищій лізі, а у 2007-му році "Нафтохімік" (Калуш) здобув звання чемпіона України. Головним тренером чемпіонського складу був відомий футболіст і тренер Ігор Юрченко. У сезоні 2008-го року наша команда представляла Україну у жіночій Лізі чемпіонів. Представив нашу країну "Нафтохімік" достойно, у Вроцлаві успішно подолавши перший етап турніру (до речі, окрім команди Калуша, жодна інша українська команда досі не зуміла вийти з групи). Варто зазначити, що до складу нашої команди тоді запросили і відомих професіоналів із-за кордону – з Австралії, США, ПАР (цю країну представляла краща на той час футболістка Африки). А почесне право провести другий груповий етап Ліги чемпіонів довірили Івано-Франківську та Калушу. Тут наші суперники були значно потужніші і переможцями групи стали німецькі футболістки. 

А от у 2009-му – 2010-му роках участь команди у чемпіонаті України через економічну кризу довелося призупинити. Коли ж підприємства запрацювали, команда Калуша поновила свої виступи у вищій лізі. І успіхи прийшли знову – у 2011-му році під орудою тренера Івана Олійника "Нафтохімік" здобув бронзові медалі чемпіонату, а у 2012-му році колектив, який очолював відомий спеціаліст Микола Пристай, став срібним призером у вищій лізі, а також здобув Кубок України, перемігши у фіналі донецьку «Донеччанку» з рахунком 7:0. 

Клуб продовжував дбати про резерв, надаючи допомогу ДЮСШ № 3. А 2012-го року ФК "Нафтохімік" став ініціатором проведення регулярного чемпіонату Івано-Франківської області серед дівочих команд. І два роки поспіль ці змагання проводилися в основному за наші кошти – вісім команд були екіпіровані, забезпечені м’ячами, коштами на проїзд, харчуванням. 

– Наскільки успішно, на вашу думку, цьогоріч у Калуші та Вістовій пройшли чемпіонат України серед дівчат вікової групи WU-15 та навчально-тренувальний збір збірної України цієї вікової групи? Чи все вдалося зробити із запланованого? Чим зумовлена значна кількість учасників чемпіонату серед дівчат? 
– Масштабні спортивні заходи (як змагальні, так і тренувальні) ми проводимо далеко не вперше. Нам довіряють їх проведення зокрема тому, що у нас є сучасна матеріальна база. Свого часу базу "Спартака" ми адаптували під потреби клубу. Окрім футбольного поля з відмінним газоном, є місця для проживання, харчоблок. Навпроти центрального стадіону "Хімік" у Калуші розташований розважально-відпочинковий комплекс "Меркурій", посаду генерального директора якого я обіймаю. Тут, а також на базі у Вістовій, що входить у комплекс, за потреби можна виділити додаткові місця для проживання учасників. Завдяки належному догляду обидва стадіони (у Калуші та Вістовій) перебувають у дуже хорошому стані. Із цього приводу варто позитивно відзначити кваліфіковану роботу, яку виконує директор стадіону "Хімік" Володимир Мандрик. Тож не дивно, що, знаючи наші можливості, сюди на збори регулярно приїжджають дорослі та дитячі команди з різних областей. 

Чемпіонат України у віковій групі WU-15 цьогоріч проводився вперше. Справді, взяти участь у ньому зголосилася значна кількість команд. І це дуже приємно, адже раніше зібрати багато команд було дуже важко. На мою думку, високій активності учасників сприяли два фактори. По-перше, на місцях стали більше працювати з дівчатками. А, по-друге, цей турнір було проведено за кошти УЄФА та ФФУ (команди витрачали кошти тільки на проїзд). 

Звісно, рівень деяких команд значно відрізнявся, свідченням чого стали результати декількох матчів, у яких різниця в рахунку складала більше десяти голів. Було помітно, що гравці одних команд знайомі принаймні з азами техніки гри у футбол, з азами тактики та стратегії, а от в деяких інших командах дівчат, мабуть, зібрали у школах безпосередньо перед поїздкою. Та на загальному спортивному рівні це суттєво не позначилося. Більше того, вважаю, що на турнірах серед зовсім юних футболістів змагальна складова не повинна бути визначальною. Звісно, у кожному матчі команди мають прагнути перемогти, а от ставити турнірні завдання перед ними, на мій погляд, не варто. Такий підхід, переконаний, дозволив би позбутися багатьох негативних факторів у дитячому та юнацькому футболі. А визначальним показником у роботі тренера повинно стати те, скільки він підготував футболістів і передав вище. 

Дуже грамотно вчинив Комітет жіночого футболу у питанні формування збірної WU-15, запросивши на посаду головного тренера відомого й авторитетного спеціаліста Володимира Реву. За ходом чемпіонату він мав унікальну можливість переглянути усіх потенційних гравців збірної, які демонстрували тут свої вміння. Маючи повну інформацію, наставник і сформував збірну. Ця команда залишилася на збір, який був не тільки навчальним, але й ознайомчим, адже більшість дітей на такому рівні ще не займалися. Дуже важливо також, що під час НТЗ збірна мала можливість провести два спаринги – з івано-франківською ДЮСШ № 3 та "Надвірняночкою" з Надвірної. На наших теренах є з ким помірятися силами. 

– Михайле Михайловичу, якими ви бачите подальші шляхи розвитку та популяризації жіночого футболу на Прикарпатті зокрема та в Україні загалом? На яких аспектах розвитку, на ваш погляд, варто зосередити першочергову увагу? 
– У сучасних умовах, за наявних фінансових і економічних можливостей в країні ми не можемо на багато розраховувати. Тому передусім треба використовувати те, що УЄФА приділяє значну увагу розвитку жіночого футболу, виділяє чималі кошти на проведення різноманітних заходів, треба тільки ефективно їх використовувати з користю для справи. 

А на місцях я бачу два напрямки для зростання масовості у дівочому футболі. По-перше, вважаю, що у кожній дитячо-юнацькій спортивній школі, де є відділення футболу, а отже, є відповідна матеріальна база, необхідно створювати групи дівочого футболу, тобто, проводити набір і хлопців, і дівчат, при цьому дозволяється у молодших вікових групах створювати змішані групи. Якщо б у кожній ДЮСШ дотримувалися такого правила, то стан справ досить скоро значно покращився б. 

Інший важлий аспект – залучення до розвитку жіночого футболу професіональних футбольних клубів, тобто, використання позитивного досвіду провідних європейських країн. Як відомо, раніше Федерація футболу України змусила клуби відкривати спортивні школи, академії або укладати угоди про співпрацю. Тепер, на мою думку, прийшов час ставити умову, щоб при кожному футбольному клубі функціонувала жіноча команда. Можна запевнити, що у цьому випадку витрати клубів зростуть не надто суттєво, а ефект у розвитку жіночого футболу буде неабиякий – із року в рік майстерність наших футболісток невпинно зростатиме. Важливо, що для впровадження такого підходу немає жодних організаційних перепон. Названі мною шляхи розвитку жіночого футболу є реальними і досить легкими у впровадженні. Вони значно доповнять роботу ФФУ, спрямовану на зменшення фінансового тягаря жіночих і дівочих команд. 

Не можна обійти увагою ще одну дуже важливу ділянку роботи – тренерську. Прикро, але на рівні масового футболу кваліфікація багатьох наставників бажає бути кращою. Значна їх частина має хіба що приблизне уявлення про навчально-тренувальний процес, тоді як працювати з дітьми та юнаками має відповідно підготовлений спеціаліст. Вирішення цієї проблеми також можна вважати запорукою успіху на шляху розвитку жіночого футболу. 

У тому, що планомірна наполеглива праця дає позитивний результат, переконує позитивна динаміка, що спостерігається у жіночому арбітражі. Якщо донедавна матчі за участі представниць прекрасної статі судили в основному арбітри-чоловіки, то тепер дедалі частіше навіть дуже важливі матчі на престижних міжнародних змаганнях довіряють обслуговувати арбітрам-жінкам, і, що дуже приємно, в тому числі українкам. Як відомо, фінальний матч цьогорічного чемпіонату світу серед жінок судила харків’янка Катерина Монзуль, а одним із її асистентів була киянка Наталія Рачинська, яка віднедавна у Комітеті арбітрів ФФУ відповідає за розвиток жіночого арбітражу. 

У цьому зв’язку є приємна звістка і з Івано-Франківщини. Нещодавно звання арбітра ФІФА присвоєно нашій краянці і моїй учениці Анастасії Романюк, яка, сподіваємося, вже найближчим часом отримає перше призначення у новому статусі. Сподіваємося, що невдовзі приємними звістками з міжнародних футбольних арен порадують і наші українські футболістки, чого їм щиро бажаємо.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити