Мирон Маркевич: "Так чи інакше, душа за "Карпати" мене болить"

02 липня 08:26
Переглядів: 301
markevych

Мирон Маркевич розповів про свій період роботи у «Карпатах», приниження від Петра Димінського і своє бачення справ у львівському клубі.

- Очолити "Карпати" - то була ваша мрія?

- Звичайно. Не буду цього приховувати. Я там свого часу грав, був у команді, яка у 1969-му виграла Кубок СССР. Нехай був на других ролях, але постійно тренувався з цими видатними гравцями, перебував з ними на зборах. Тому очолити "Карпати" на початку 90-х було для мене дуже престижно. Дякувати Богу, з перервами сім років я там пропрацював.

- До "Карпат" ви поверталися чотири рази…

- Вдалим було моє друге тренерське повернення. Найперше тому, що в сезоні-1997/1998 мені вдалося створити класну команду. У нас тоді був хороший спонсор в особі Георгія Кірпи, хороший президент Остап Семків та глава Львівської облдержадміністрації Михайло Гладій. Пан Кірпа дав мені повний карт-бланш. "Я в футболі нічого не розумію, - казав, - але все, що ти мене попросиш, зроблю. Єдине побажання – команда має зайняти призове місце. Розумію, що перше місце не розігрується, друге теж зайняти важко, але третє – прошу дуже". Нам вдалося купити класних гравців – Івана Гецка, Олександра Паляницю, Сергія Ковальця, багатьох інших. Плюс підійшла непогана молодь в особі Володимира Єзерського, Юрія Беня, Олександра Чижевського, Любомира Вовчука.

Команда побігла. Хто тоді міг обіграти київське "Динамо"? Ми ж перемогли і на виїзді, і вдома. Кияни тоді були об’єктивно одним із найсильніших клубів Європи. Випадковість, що вони не виграли Ліги чемпіонів у 1999-му. Дійсно класна команда, але ми їх у сезоні-1997/1998 обіграли два рази. А третю гру в Києві на старті наступного чемпіонату зіграли внічию. Та через два місяці мене зняли з роботи.

- Чому так сталося?

- Колись розкажу… (Після паузи) Як зазвичай, допомогли добрі люди. Кірпа тоді вже поїхав до Києва. Ми наприкінці першого кола йдемо третіми, відстаємо від "Шахтаря" всього на очко. Ще поїхали в Емірати, виграли там турнір, а 60 тисяч доларів призових наші "керовніки" відразу забрали, бо не було за що заїхати додому. Невдовзі після приїзду мене викликав президент клубу Семків. "Не можу тобі сказати чому, - каже, - але ти звільнений". Все.

- Втретє у "Карпати" ви прийшли, коли клубом керував вже Петро Димінський…

- То була найбільша у моєму тренерському житті помилка, про яку не люблю згадувати. Не знаю, чому я так вчинив, адже в Запоріжжі мені працювалося непогано, команда була цілком пристойною. На жаль, повівся на авантюру. Обіцянок було чимало…

- Вам так само як і тим тренерам, які працювали в "Карпатах" після вас, розповідали, за якою тактикою команда має грати?

- Так, те все було. (Після паузи). Можливо, все так і повинно було бути, може, без цього не було б "Металіста". Пережити треба усе. Зокрема й ту зневагу, з якою до мене він ставився.

- Димінський?

- Так. "Що то за тренер, у ньому ніякої перспективи" - після цих слів хотілося все кинути. Але ні, думаю, треба довести, що зневага мене не зламає. У мене був "Металіст", зараз "Дніпро". З обома давав результат. А у Львові? Не вилетіли – і добре (сміється). Я довів своє вміння роботою. А ви за цей час не показали нічого. Основне завдання – залишитися у вищій лізі. Постійно порожній стадіон, у Винниках на матчі аматорського "Руху" більше людей ходить. У такому місті як Львів має бути серйозний футбол, а не те, що там є зараз.

Так чи інакше, душа за "Карпати" мене болить. Тому що я тут виріс і знаю, як тут вміють вболівати. Можу лише уявити, щоб робилося, якби тут була справді серйозна команда. У 70-ті на наших матчах збиралося по 40-50 тисяч народу. Коли назбирувалося 25 000, говорили, що щось ми не в те граємо. Нині на "Україні" зазвичай сидять тисячі дві людей, половина з них потрапляє на стадіон випадково.

- Останній карпатівський період змінив вас зокрема й по-людськи?

- Мабуть, залишився таким, яким був до того. Намагаюся найперше бути людяним. Так, не дуже комунікабельний, не дуже йду на контакт. Не всім це подобається. Але який є, такий є. Не змінюся вже, певно, ніколи.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити