Мирон Маркевич в "Динамо". П`ять аргументів за і проти

26 квітня 08:27
Переглядів: 2526
Маркевич

Найтитулованіший український клуб без тренера. Кращий український фахівець без роботи. Що стоїть на шляху у цього союзу?

Розмови про те, що Мирон Маркевич може очолити київське "Динамо" почалися ще до відставки Олега Блохіна. Після неї – чуток побільшало. Не сумніваюся, що і президент "Динамо" Ігор Суркіс розглядає цей варіант.

Серед людей, не байдужих до столичного клубу, є як прихильники, так і противники цієї ідеї. Ми спробуваємо поглянути на ситуацію і з різних сторін.

П’ЯТЬ АРГУМЕНТІВ "ЗА"

Кваліфікація, досвід і авторитет

На даний момент Маркевич, поза всяких сумнівів, український тренер номер один. Розписувати його гідності сенсу не має: всі й так розуміють, наскільки глибокими знаннями в футболі він володіє. Причому на відміну від багатьох тренерів "радянської школи" Мирон Богданович НЕ бронзовів всі ці роки, а постійно вчився, відчував тенденції сучасної гри. А в українських масштабах навіть визначав їх.

Маркевич – найдосвідченіший спеціаліст у чемпіонаті України (більше 400 матчів). Він володіє достатнім авторитетом і для наших гравців, і для іноземців. Вміє знаходити спільну мову і з тими, і з іншими. Від побратимів по ремеслу його відрізняє те, що на чільне місце він ставить талант футболіста. І, повірте, це досить нетривіально для нашого тренерського цеху, де більше цінуються такі важливі, але "пересічні" якості, як самовіддача, працездатність, командний дух і слухняність.

Від багатьох доводилося чути, що з Маркевичем просто цікаво працювати. Це дуже важливо, адже на прикладі останнього головного тренера "Динамо" ми бачимо, до чого може привести ситуація, коли деяких (якщо не більшість) гравців на базу доводиться палицею заганяти…

Комбінаційний футбол

Коли Мірча Луческу каже, що приїхав в Україну і показав всім, що можна грати не тільки у футбол Лобановського, Маркевич повинен ображатися. Адже він до цього розуміння прийшов задовго до того, як румунський гуру, спираючись на мільйони Ахметова, почав давати на-гора титул за титулом в Донецьку.

Маркевич ліпив завжди "граючі" команди – будь це луцьке "Торпедо" або львівські "Карпати", запорізький "Металург" або харківський "Металіст". У всіх його команд був загальний стиль, але при цьому він не працює за шаблоном. Приміром, восени в "Металісті" системоутворюючим гравцем був трудяга Клейтон, а колись він будував команду навколо Рикуна.

При цьому, я не згоден з тими, хто вважає що "Металіст" Маркевича – це клон "Шахтаря" Луческу. На мою думку, остання команда Мирона Богдановича куди більшою мірою любила діяти на просторі, використовуючи швидкісні фланги, була краще пристосована до пресингу, легше переключалась з домінуючої гри на контратаки (і навпаки). Загалом, в тому "Металісті" було куди більше "динамівського" стилю, ніж це здається на перший погляд.

Аналізуючи роботу Маркевича, в основному посилаються на його латиноамериканізованний "Металіст". Для мене ж більш показовим є рання версія харківської команди, побудована навколо Рикуна, Папи і Жажи.

Пам’ятаю, як вони буцалися з "Евертоном" за вихід в групу Кубка УЄФА, починали потихеньку відбирати очки у динамівців і гірників. З хлопців Северина Ганчаржика, Віталіяч Бордіяна, Венанса Зезе, Мілана Обрадовича Маркевич зліпив дуже добротну бойову одиницю.

А з Сергія Валяєва та Валентина Слюсаря зробив першу в Україні пару опорників, що активно бере участь у творчій грі. Упевнений, цей дует міг би принести багато користі і збірній, якби тодішній тренер Олексій Михайличенко не кинув їх на розтерзання на "Уемблі" а потім – після не успішного дебюту – фактично списав з рахунків.

Загалом, Маркевич з тих тренерів, хто ставить гру. Багатьом це подобається, мені в тому числі. Мені здається "Динамо" зараз якраз потрібен наставник, здатний розкрити потенціал кожного гравця (цього у Маркевича не відняти), а не загнати його в корявий шаблон і "дисциплінувати" до посиніння.

Швидка адаптація легіонерів

Довгі роки ми в Києві слухали, що кожному новачкові (особливо іноземному) потрібно Бог знає скільки часу для адаптації (до слова, тим же при будь-якій невдачі "Шахтаря" виправдовується Луческу). У Маркевича зовсім інший підхід: купив гравця – і в відразу бій.

Скільки знадобилося Хосе Сосі на адаптацію? Анітрохи. На який день заграв Марсіо Азеведо? На другий-третій. Родріго Моледо – як прийшов, так і став у центрі оборони, ніби Папу сто років знає. Навіть баламут Алехандро Гомес дуже здорово стартував, заграв, а вже потім почав хандрити.

Звичайно, бували у системи збої (так і не змогли прижитися Вілліан і деякі інші), але я б скоріше тут говорив про програну конкуренцію за місце в основі. У Маркевича такі виконавці, як Раффаель, Рубен, Мехмеді, Корреа, Маграо і багато інших не пропали б.

Маркевич – українець і патріот

Для когось, можливо, це не настільки принципово. Але для багатьох уболівальників "Динамо" – особливо після Майдану і тієї ролі, яку в його перемозі зіграли як прості кияни, так і динамівські ультрас – це дійсно важливо. У столиці добре приймали всіх, навіть двох російських диверсантів. Але зараз, вважаю, як ніколи позитивно сприйнялося б призначення українця і справжнього патріота нашої Батьківщини.

Бажання працювати

За висловлюванням Маркевича видно, що він хоче працювати в "Динамо". Для досвідченого наставника це стало б відмінним викликом і в деякому роді здійсненням мрії. Потенціал у нинішньої команди величезний, по суті її і посилювати особливо не потрібно. Просто необхідний фахівець, який з набору хороших гравців зробить відмінну команду. Багато хто небезпідставно вважають, що Маркевичу це по плечу.

П’ЯТЬ АРГУМЕНТІВ "ПРОТИ"

Конфлікт з "Динамо"

Ймовірно, це головна перепона для можливих переговорів між київським клубом і тренером. У розпал скандалу навколо договірного матчу "Металіста" і "Карпат" Маркевич неодноразово заявляв, що справа була сфабрикована за вказівкою Григорія Суркіса, щоб допомогти "Динамо" у боротьбі за путівку в Лігу чемпіонів.

Слова неможливо забрати назад, тому багато вболівальників досі недолюблюють Маркевича (попутно згадуючи йому і демарш зі збірної України).

Наскільки принципове це питання для Ігоря Суркіса – я не знаю. Його старший брат, наскільки можу судити, рідко спалює мости. Саме тому свого часу Павло Яковенко зміг повернутися на пост наставника молодіжної збірної, а Олег Блохін – вдруге очолити національну команду перед ЄВРО-2012 (адже обидва йшли, м’яко кажучи, не зовсім полюбовно).

Як на мене "Динамо" і Маркевич цілком здатні переступити через взаємні образи. Проте, в контексті можливого співробітництва цей фактор дійсно може зіграти негативну роль.

Пляма на репутації

Маркевича ніхто і ніколи офіційно не звинувачував в прямій участі в цій "мутній" справі. Але розмови – кулуарні і майже відкриті – з цього приводу велися і обов’язково відновляться, якщо перспектива угоди між ним і киянами стане більш реальною. Чи готове "Динамо" якщо доведеться, захищати Маркевича в цьому контексті?

Я вважаю, що при грамотному підході інформаційну шкоду для столичного клубу можна звести до мінімуму. Але ж все, зважуючи кандидатуру Маркевича, треба бути готовим до того, що тінь вердикту Лозанни висітиме над ним ще довго.

Маркевич – чужак для динамівців

Хтось скаже: це навіть його плюс. Такі вважають, що головною проблемою "Динамо" є засилля вихованців власної системи на всіх рівнях клубної структури. Мовляв, через це в "Динамо" застій. Інші вважають (у тому числі, мабуть, і президент) що це – запорука збереження традицій; що саме це і раніше робило "Динамо" особливим клубом.

Чи приймуть динамівці (не тільки гравці) Маркевича – велике питання. З одного боку, ті ж Сьомін і Газзаєв навряд чи могли скаржитися на якісь підступи клубних старожилів. З іншого, якщо "місцеві" хотіли б зіпсувати життя чужинцям, то з великою ймовірністю їм би це вдалося. Те ж і з Маркевичем. Якщо в клубі почнуть активно дружити проти нього – здобути результат буде набагато складніше.

В ідеалі тренер і всі служби (селекція, медицина, підготовка молоді тощо) працюють над однією метою – успіхом першої команди. І сваритися їм начебто нема чого. Але будемо відверті – потенційно така проблема може виникнути.

Робота з молоддю

До цього ми розглядали, так би мовити, суб’єктивні чинники. Але є й суто тренерські моменти, які викликають питання. Наприклад, багатьом не подобається, що останнім часом Маркевич демонстрував в "Металісті" відверте зневіру в молодих гравців.

Що б не відбувалося в "Динамо" але тут звикли: майже щороку в основний склад приходить хтось зі своїх вихованців. Навіть Блохін дав шанс Макаренко – і той не тільки відмінно проявляє себе в клубі, але за потенціалом може на довгі роки закрити ліву бровку в національної команди України. Не забуваємо і про Сидорчука.

Маркевич ж між умовними Нойком і Шелаєвим зазвичай вибирає другого. Я завжди, наприклад, дивувався: чому він ніколи не давав шанс своїм молодим воротарям, раз у Дишленковича і Горяїнова постійно виникали проблеми зі здоров’ям (а стабільністю, по-моєму, обидва ніколи не відзначалися); замість цього підписував "Діда" Шуховцева, "кришталевого" Шуста, намагався отримати Худжамова. Невже фахівець такий, як Ігор Кутєпов, не зміг йому підготувати хоч одного талановитого голкіпера?

Ставка на легіонерів

Всі знають, що в останні роки Маркевич робив ставку на іноземних гравців. У матчах єврокубків, бувало, взагалі обходився без етнічних українців. За його версією, українські футболісти невиправдано дорого коштують. Але і до власної молоді, як сказано вище, він ставився дуже стримано.

Можна припустити, що у нього просто не було під рукою досить якісного матеріалу. А можна припустити, що у такого тренера навіть молоді Коноплянка з Гармашем не отримали б шансу (а вже Ярмоленко з Хачеріді і поготів).

Загалом, хоч би якою була причина, але в Києві такого б не визнали – це точно. Навіть у найгірші часи "Динамо" було одним з головних донорів збірної України. Причому, поставляло найдефіцитніші кадри – атакуючі. Таким воно і повинно залишитися – з Маркевичем або без…

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити